Дексаметазон, раствор для инъекций, назначать взрослым и детям с рождения.
Раствор для инъекций можно применять внутривенно (с помощью инъекции или инфузии с раствором глюкозы или раствором натрия хлорида), внутримышечно или местно (с помощью инъекции в сустав или инъекции в место поражения на коже или в инфильтрат в мягкие ткани). В качестве растворителя для внутривенной инфузии применять 0,9 % раствор натрия хлорида или 5 % раствор глюкозы.
Растворы, предназначенные для внутривенного введения или дальнейшего растворения препарата, не должны содержать консерванты при применении для младенцев, особенно недоношенных.
Смешивать препарат с растворителем для инфузии следует в стерильных условиях. Смесь следует применять в течение 24 часов, так как растворы для инфузий обычно не содержат консервантов. Препараты для парентерального введения следует визуально проверять на наличие посторонних включений и изменения цвета каждый раз перед введением.
Дозу следует определять индивидуально в соответствии с заболеванием конкретного пациента, предусмотренным периодом лечения, переносимостью кортикоидов и реакцией организма.
Парентеральное введение
Дексаметазон вводить парентерально в неотложных случаях, в случаях, когда пероральная терапия невозможна, и в случаях, указанных в разделе «Показания».
Раствор для инъекций предназначен для введения внутривенно, внутримышечно или с помощью инфузии (с раствором глюкозы или раствором натрия хлорида).
Рекомендуемая средняя начальная суточная доза для внутривенного или внутримышечного введения – 0,5–9 мг в сутки, при необходимости дозу можно увеличить. Начальные дозы лекарственного средства следует применять до появления клинической реакции, а затем дозу следует постепенно снижать до самой низкой клинически эффективной дозы.
При назначении высоких доз в течение нескольких дней дозу постепенно уменьшать в течение нескольких следующих дней или более длительного периода.
Местное применение
Для введения в сустав рекомендуются дозы от 0,4 мг до 4 мг. Доза зависит от размера пораженного сустава. Обычно вводить 2–4 мг в крупные суставы и 0,8–1 мг – в маленькие. Повторное введение в сустав возможно после 3–4 месяцев. Введение может быть выполнено три или четыре раза в один сустав в течение всей жизни и не более чем в 2 сустава одновременно. Более частое внутрисуставное введение может повредить суставной хрящ и вызвать костный некроз.
Доза дексаметазона, которая вводится в синовиальную сумку, обычно составляет 2–3 мг, в оболочку сухожилия – 0,4–1 мг, в ганглии – от 1 до 2 мг.
Доза дексаметазона, которая вводится в место повреждения, приравнивается к внутрисуставной дозе. Дексаметазон можно одновременно вводить не более чем в два места повреждения.
Дозы для введения в мягкие ткани (вокруг сустава) составляют 2–6 мг.
Дозы для детей
При внутримышечном введении рекомендуемая доза при заместительной терапии составляет 0,02 мг/кг массы тела или 0,67 мг/м2 площади поверхности тела, разделенных на 3 дозы, которая вводится каждый третий день, или 0,008–0,01 мг/кг массы тела или 0,2–0,3 мг/м2 площади поверхности тела в сутки.
При всех других показаниях рекомендуемая доза составляет 0,02–0,1 мг/кг массы тела или 0,8–5 мг/м2 площади поверхности тела каждые 12–24 часа.
Эквивалентные дозы кортикостероидов:
Дексаметазон 0,75 мг
|
Преднизон 5 мг
|
Кортизон 25 мг
|
Метилпреднизолон 4 мг
|
Гидрокортизон 20 мг
|
Триамцинолон 4 мг
|
Преднизолон 5 мг
|
Бетамезон 0,75 мг
|
Особенности применения
До начала и во время проведения терапии глюкокортикостероидами необходимо проводить общий анализ крови, контролировать уровень гликемии и содержание электролитов в плазме крови.
Во время лечения дексаметазоном (особенно длительного) необходимо наблюдение окулиста, контроль артериального давления и водно-электролитного баланса, а также картины периферической крови и уровня гликемии.
Во время парентерального лечения кортикоидами изредка могут наблюдаться реакции гиперчувствительности, поэтому надо принять надлежащие меры перед началом лечения дексаметазоном, учитывая возможность аллергических реакций (особенно у пациентов с аллергическими реакциями на любые лекарственные средства в анамнезе).
Особого внимания требует вопрос применения системных глюкокортикостероидов больным с существующими или имеющимися в анамнезе тяжелыми аффективными расстройствами, включающими депрессивный, маниакально-депрессивный психоз, предыдущий стероидный психоз. Пациентов и/или опекунов следует предупредить относительно возможности развития серьезных побочных эффектов со стороны психики.
Обычно симптомы проявляются через несколько дней или недель после начала лечения. Риск развития этих симптомов увеличивается при применении высоких доз. Большинство реакций проходит при уменьшении дозы или отмене препарата, хотя иногда необходимо специфическое лечение. Нужно наблюдать и своевременно выявлять изменения психического состояния, особенно депрессивного настроения, суицидальных мыслей и намерений. С особой осторожностью следует применять кортикостероиды пациентам с аффективными расстройствами, имеющимися в анамнезе, особенно пациентам с аллергическими реакциями на какие-либо другие лекарства в анамнезе, в том числе в семейном анамнезе. Появления нежелательных эффектов можно избежать, применяя минимальные эффективные дозы в течение короткого периода или применяя необходимую дневную дозу лекарственного средства один раз утром.
У пациентов, которые длительное время лечатся дексаметазоном, в случае прекращения лечения может наблюдаться синдром отмены (без видимых признаков недостаточности надпочечных желез) с симптомами: повышенная температура, насморк, покраснение конъюнктивы, головная боль, головокружение, сонливость или раздражительность, боль в мышцах и суставах, рвота, уменьшение массы тела, общая слабость, часто судороги. Поэтому дозу дексаметазона следует снижать постепенно. Внезапное прекращение приема может иметь летальный исход. Если пациент находится в состоянии тяжелого стресса (из-за травмы, операции или тяжелого заболевания) в течение терапии, дозу дексаметазона следует увеличить, если же это происходит во время прекращения лечения, применять следует гидрокортизон или кортизон.
Пациентам, которым вводили дексаметазон продолжительное время и которые испытывают тяжелый стресс после прекращения терапии, следует восстановить применение дексаметазона, поскольку вызванная им недостаточность надпочечных желез может длиться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения.
Лечение дексаметазоном или естественными глюкокортикоидами может скрыть симптомы уже существующей или новой инфекции, а также симптомы кишечной перфорации. Во время лечения следует избегать контакта с больными простудой или другими инфекциями.
Дексаметазон может обострить системную грибковую инфекцию, латентный амебиаз и туберкулез легких.
Пациенты с туберкулезом легких в активной форме должны получать дексаметазон (вместе со средствами против туберкулеза) только при быстротечном или сильно рассеянном туберкулезе легких. Пациенты с неактивной формой туберкулеза легких, которые лечатся дексаметазоном, или пациенты, которые реагируют на туберкулин, должны получать химические профилактические средства.
Осторожность и медицинское наблюдение рекомендованы больным остеопорозом, артериальной гипертензией, сердечной недостаточностью, туберкулезом, глаукомой, печеночной или почечной недостаточностью, гастритом, эзофагитом, дивертикулитом, тиреотоксикозом, ожирением (ІІІ–ІV степени), нефроуролитиазом, гиперлипидемией, полиомиелитом (за исключением формы бульбарного энцефалита), больным с гипоальбуминемией и больным в состояниях, приводящих к ее возникновению, больным с иммунодефицитными состояниями (в т. ч. СПИД или ВИЧ-инфицирование), лимфаденитом после прививки БЦЖ, диабетом, активной пептической язвой, с недавним кишечным анастомозом, язвенным колитом и эпилепсией. В особом уходе нуждаются пациенты в течение первых недель после инфаркта миокарда, пациенты с тромбоэмболией, миастенией гравис, глаукомой, гипотиреозом, психозом или психоневрозом, а также пациенты пожилого возраста.
Во время лечения может наблюдаться обострение диабета или переход от латентной фазы к клиническим проявлениям диабета.
При длительном лечении следует контролировать уровень калия в сыворотке.
Если у пациента нарушен водно-электролитный баланс, следует быть осторожным при применении дексаметазона, потому что средние и большие дозы глюкокортикостероидов могут вызывать в организме задержку соли и жидкости, а также повышенную экскрецию калия. В таких случаях показано ограничение употребления соли и дополнительный прием калия. Все кортикостероиды повышают процесс выведения кальция, вследствие чего может быть нарушена секреция минералокортикоидов. Поэтому показано дополнительное назначение соли и/или минералокортикоидов.
Дексаметазон, розчин для ін'єкцій, призначати дорослим та дітям від народження.
Розчин для ін'єкцій можна застосовувати внутрішньовенно (за допомогою ін'єкції або інфузії з розчином глюкози або розчином хлориду натрію), внутрішньом'язово або місцево (за допомогою ін'єкції в суглоб або ін'єкції в місце ураження на шкірі або в інфільтрат в м'які тканини). Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози.
Розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату, не повинні містити консерванти при застосуванні для немовлят, особливо недоношених.
Змішувати препарат із розчинником для інфузії слід у стерильних умовах. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів. Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору щоразу перед введенням.
Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періодом лікування, переносимістю кортикоїдів та реакцією організму.
Парентеральне введення
Дексаметазон вводити парентерально у невідкладних випадках, у випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання».
Розчин для ін'єкцій призначений для введення внутрішньовенно, внутрішньом'язово або інфузією (з розчином глюкози або розчином натрію хлориду).
Рекомендована середня початкова добова доза для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення – 0,5–9 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити. Початкові дози лікарського засобу слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово знижувати до найнижчої клінічно ефективної дози.
При призначенні високих доз протягом кількох днів дозу поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або тривалішого періоду.
Місцеве застосування
Для введення в суглоб рекомендуються дози від 0,4 мг до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай вводити 2-4 мг у великі суглоби і 0,8-1 мг - 1 мг; у маленькі. Повторне введення в суглоб можливе після 3-4 місяців. Введення може бути виконано три або чотири рази на один суглоб протягом усього життя і не більше ніж у 2 суглоби одночасно. Частіше внутрішньосуглобове введення може пошкодити суглобовий хрящ і викликати кістковий некроз.
Доза дексаметазону, яка вводиться в синовіальну сумку, зазвичай становить 2-3 мг, в оболонку сухожилля -; 0,4 - 1 мг, в ганглії -; від 1 до 2 мг.
Доза дексаметазону, яка вводиться в місце ушкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобової дози. Дексаметазон можна одночасно вводити не більше ніж у два місця ушкодження.
Дози для введення в м'які тканини (навколо суглоба) становлять 2-6 мг.
Дози для дітей
При внутрішньом'язовому введенні рекомендована доза при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділених на 3 дози, яка вводиться кожен третій день, або 0,008–0,01 мг /кг маси тіла або 0,2–0,3 мг/м2 площі поверхні тіла на добу.
При всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,02-0,1 мг/кг маси тіла або 0,8-5 мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 години.
Еквівалентні дози кортикостероїдів:
Дексаметазон 0,75 мг
|
Преднізон 5 мг
|
Кортизон 25 мг
|
Метилпреднізолон 4 мг
|
Гідрокортизон 20 мг
|
Триамцинолон 4 мг
|
Преднізолон 5 мг
|
Бетамезон 0,75 мг
|
Особливості застосування
До початку та під час проведення терапії глюкокортикостероїдами необхідно проводити загальний аналіз крові, контролювати рівень глікемії та вміст електролітів у плазмі крові.
Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та рівня глікемії.
Під час парентерального лікування кортикоїдами зрідка можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому треба вжити належних заходів перед початком лікування дексаметазоном, враховуючи можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які лікарські засоби в анамнезі).
Особливої уваги вимагає питання застосування системних глюкокортикостероїдів хворим з існуючими або наявними в анамнезі важкими афективними розладами, що включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз. Пацієнтів та/або опікунів слід попередити щодо можливості розвитку серйозних побічних ефектів з боку психіки.
Зазвичай симптоми виявляються через кілька днів або тижнів після початку лікування. Ризик розвитку цих симптомів зростає при застосуванні високих доз. Більшість реакцій проходить при зменшенні дози або відміні препарату, хоча іноді потрібне специфічне лікування. Потрібно спостерігати та своєчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивного настрою, суїцидальних думок та намірів. З особливою обережністю слід застосовувати кортикостероїди пацієнтам з афективними розладами, що є в анамнезі, особливо пацієнтам з алергічними реакціями на інші ліки в анамнезі, у тому числі в сімейному анамнезі. Небажаних ефектів можна уникнути, застосовуючи мінімальні ефективні дози протягом короткого періоду або застосовуючи необхідну денну дозу лікарського засобу один раз вранці.
У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, у разі припинення лікування може спостерігатися синдром відміни (без видимих ознак недостатності надниркових залоз) із симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість чи дратівливість, біль у м'язах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, загальна слабкість, часто судоми. Тому дозу дексаметазону слід знижувати поступово. Раптове припинення прийому може мати летальний кінець. Якщо пацієнт перебуває у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, якщо ж це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.
Пацієнтам, яким вводили дексаметазон тривалий час і які зазнають важкого стресу після припинення терапії, слід відновити застосування дексаметазону, оскільки викликана ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом декількох місяців після припинення лікування.
Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми вже існуючої чи нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду або інші інфекції.
Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз та туберкульоз легень.
Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі повинні отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби.
Обережність та медичне спостереження рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, гастрит, езофагіт, дивертикуліт, тиреотоксикоз, ожиріння (ІІІ&ідіомідіомідіомідіомідіомід) форми бульбарного енцефаліту); , виразковим колітом та епілепсією Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, міастенією гравіс, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти похилого віку.
Під час лікування може спостерігатися загострення діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів діабету.
При тривалому лікуванні слід контролювати рівень калію у сироватці.
Якщо у пацієнта порушено водно-електролітний баланс, слід бути обережним при застосуванні дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть викликати в організмі затримку солі та рідини, а також підвищену екскрецію калію. У таких випадках показано обмеження вживання солі та додатковий прийом калію. Усі кортикостероїди підвищують процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералокортикоїдів. Тому показано додаткове призначення солі та/або мінералокортикоїдів.
Тривалий прийом глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, з можливим пошкодженням очного нерва, також збільшується ризик вторинних вірусних або грибкових очних інфекцій.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не спричиняє очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон зазвичай не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не починають застосовувати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Лікарський засіб з обережністю призначати інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кіром, оскільки ці захворювання при застосуванні дексаметазону протікають у більш тяжкій формі. Особам, які не хворіли на ці захворювання, слід бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У разі контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря. Рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном. Глюкокортикостероїди слід з обережністю призначати хворим пухирчастим лишаєм очей (herpes simplex), тому що їх застосування може призвести до перфорації рогівки.
Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран та утворення кісткової тканини.
Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів може призвести до місцевих та системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.
Перед внутрішньосуглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину та дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів у інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін'єкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками.
Пацієнтам слід повідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби до повного зникнення запального процесу, навіть при настанні симптоматичного поліпшення.
Слід уникати введення лікарського засобу в нестійкі суглоби.
Кортикоїди можуть впливати на результати шкірних алергічних тестів.
Дітей можна лікувати дексаметазоном тільки у разі потреби. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний контроль за зростанням та розвитком дітей.
Існують дані, які свідчать про довгострокові неврологічні побічні ефекти після раннього лікування (< 96 годин) недоношених дітей з хронічним захворюванням легень при початкових дозах 0,25 мг/кг двічі на день.
Слід припинити застосування лікарського засобу хворим, у яких при внутрішньосуглобовому введенні глюкокортикостероїдів значно посилюється біль, що супроводжується припухлістю та подальшим обмеженням рухливості суглоба, лихоманкою та загальним нездужанням (такі симптоми свідчать про виникнення септичного артриту). У разі розвитку септичного артриту та підтвердження діагнозу сепсису необхідно призначати відповідну антибактеріальну терапію.
Особливі застереження щодо допоміжних речовин.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, що є надзвичайно малою кількістю.
Пропіленгліколь може викликати симптоми, подібні до таких, які з'являються при вживанні алкоголю.
Метилпарабен і пропілпарабен можуть викликати алергічні реакції (можливо уповільнені).