Флакон захищений контролем розкриття. При першому застосуванні необхідно провернути ковпачок, відокремивши його від захисного кільця.
Флакон має спеціальну конфігурацію, завдяки якій при тиску на дно відбувається дозоване виділення розчину за принципом «одне натискання – одна крапля». Твердість стінок флакона значно зменшує можливість струминного виділення лікарського засобу – часту причину передозування очних крапель.
Тяжке або гостре запалення ока:
у якості початкової терапії слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 30–60 хвилин.
У разі позитивного ефекту дозу слід зменшити до 1–2 крапель у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 2–4 години.
Далі дозу можна зменшити до 1 краплі 3–4 рази на день, якщо цієї дози достатньо, щоб контролювати запалення.
Якщо бажаний результат не досягається протягом 3–4 днів, можна призначити додаткову системну або субкон’юнктивальну терапію.
Хронічне запалення ока:
слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 3–6 годин, або частіше, якщо це необхідно.
Незначне запалення, алергія:
слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 3–4 години до досягнення бажаного ефекту.
Рекомендується постійно контролювати внутрішньоочний тиск.
Після інстиляції рекомендується обережне закриття повік або нососльозова оклюзія. Це знижує системну абсорбцію ліків, введених в око, що зменшує вірогідність виникнення системних побічних ефектів.
Якщо одночасно застосовувати декілька лікарських засобів для місцевого застосування в око, інтервал між їх застосуванням повинен становити щонайменше 15 хвилин. Очні мазі слід застосовувати останніми.
Пацієнти літнього віку
Відсутня необхідність у корекції дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок
Через низьку системну абсорбцію дексаметазону після місцевого застосування цього лікарського засобу відсутня необхідність у корекції дози.
Особливості застосування
Лікарський засіб призначений тільки для офтальмологічного застосування.
Побічні ефекти, які відзначаються при закапуванні лікарського засобу, зникають через 5–15 секунд і не є показанням для його відміни.
Для попередження можливої системної резорбції після закапування лікарського засобу слід утримувати пальцями слізні канали протягом 2–3 хвилин.
При застосуванні лікарського засобу не слід торкатися до наконечника крапельниці, щоб запобігти забрудненню лікарського засобу.
При тривалому місцевому застосуванні кортикостероїдів можливий розвиток очної гіпертензії та/або глаукоми з подальшим ушкодженням зорового нерва, погіршенням гостроти зору і порушенням полів зору, а також утворення задньої субкапсулярної катаракти задньої камери ока. Під час тривалого застосування лікарського засобу слід регулярно контролювати внутрішньоочний тиск.
Це особливо важливо у дітей, оскільки ризик очної гіпертензії, спричиненої кортикостероїдами, може бути вищим у дітей та може виникати раніше, ніж у дорослих.
Ризик підвищення внутрішньоочного тиску, спричиненого кортикостероїдами, та/або ризик утворення катаракти, зумовленої застосуванням кортикостероїдів, збільшується у схильних до цього пацієнтів (наприклад, у хворих на цукровий діабет).
Кортикостероїди, що застосовуються місцево в око, можуть уповільнювати загоєння ран рогівки, а при наявності захворювань, для яких характерне потоншання рогівки або склери – призводити до перфорації. Також відомо, що НПЗП для місцевого застосування уповільнюють або затримують загоєння ран. Одночасне призначення НПЗП для місцевого застосування і стероїдів для місцевого застосування може збільшити ризик виникнення ускладнень при загоєнні ран (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Під час застосування лікарського засобу слід перевіряти стан рогівки (проводити флуоресцинові проби).
Кортикостероїди можуть зменшувати резистентність до бактеріальної, вірусної або грибкової інфекції, заважати виявленню таких інфекцій та маскувати їх клінічні ознаки, перешкоджаючи виявленню неефективності антибіотиків.
При гострих гнійних захворюваннях очей, кортикостероїди можуть маскувати інфекції або поширювати існуючу інфекцію. Якщо лікування триває більш ніж 10 днів, слід контролювати внутрішньоочний тиск.
При стійкому утворенні виразок рогівки слід враховувати можливість розвитку грибкової інфекції у пацієнтів, яким здійснювалося або здійснюється лікування кортикостероїдами. У разі виникнення грибкової інфекції лікування лікарським засобом слід припинити.
Лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю і тільки у поєднанні з антивірусною терапією при лікуванні стромального кератиту або увеїту, спричиненого herpes simplex. Слід періодично здійснювати біомікроскопію із застосуванням щілинної лампи.
Лікарський засіб містить фосфати, які провокують накопичення відкладень у рогівці або її помутніння при місцевому застосуванні. Його слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі скомпрометованою рогівкою та у випадках, коли пацієнт одночасно отримує лікування іншими очними лікарськими засобами, що містять фосфати.
Не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень ока. У разі необхідності перед застосуванням лікарського засобу м’які контактні лінзи слід зняти і вставити їх знову не раніше, ніж через 15 хвилин від моменту закапування лікарського засобу.
Лікарський засіб містить бензалконію хлорид, який може спричиняти подразнення ока і, як відомо, знебарвлювати м’які контактні лінзи. Слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами.
Після інтенсивної або тривалої безперервної терапії у схильних пацієнтів, включаючи дітей та пацієнтів, які отримували інгібітори CYP3A4 (включаючи ритановір та кобіцистат), можуть з’явитися синдром Кушинга та/або пригнічення функції надниркових залоз, пов'язані з системною абсорбцією дексаметазону. У цих випадках лікування слід поступово припинити.