Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози, яка потрібна для контролю симптомів протягом короткого періоду часу.
Для перорального застосування. Лікарський засіб можна застосовувати розведеною водою або без розведення. Добова доза лікарського засобу, що рекомендується, становить 20-30 мг на 1 кг маси тіла, розділена на рівні дози, інтервали між прийомами складають 6-8 годин. Для забезпечення точного дозування використовувати шприц-дозатор міститься в пачці. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Лише для короткочасного застосування. Перед застосуванням збовтати.
Вік дитини
Маса тіла (кг)
|
Рекомендована доза
|
Частота прийомів на добу
|
6-12 місяців (8-10 кг)
|
1,25 мл суспензії (50 мг)
|
3-4 рази
|
1-3 роки (10-15 кг)
|
2,5 мл суспензії (100 мг)
|
3 рази
|
3-6 років (15-20 кг)
|
3,75 мл суспензії (150 мг)
|
3 рази
|
6-9 років (20-30 кг)
|
5 мл суспензії (200 мг)
|
3 рази
|
9-12 років (30-40 кг)
|
7,5 мл суспензії (300 мг)
|
3 рази
|
Якщо у дитини симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Пацієнтам із чутливим шлунком лікарський засіб слід приймати під час їди.
Особливі категорії пацієнтів
НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Нижчі дози слід застосовувати пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю.
Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Хоча не спостерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофену у пацієнтів із печінковою недостатністю, НПЗЗ слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з низьких доз та ретельно контролювати. Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються чи погіршуються під час лікування.
У разі застосування дози, яка перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.
Особливості застосування
Побічні ефекти терапії ібупрофеном можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів, протягом короткого періоду часу.
Пацієнти похилого віку мають підвищену частоту побічних реакцій на нестероїдні протизапальні засоби, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть бути летальними. Пацієнти похилого віку мають підвищений ризик наслідків побічних реакцій. Не рекомендується тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам похилого віку. У разі тривалої терапії слід регулярно стежити за станом пацієнтів.
Слід бути обережними пацієнтам з такими станами:
- Системний червоний вовчак, а також змішане захворювання сполучної тканини - через підвищений ризик асептичного менінгіту;
- вроджене порушення метаболізму порфірину, наприклад, гостра суміжна порфірія;
- розлади з боку шлунково-кишкового тракту та хронічне запальне захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона);
- наявність в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або серцева недостатність, оскільки є повідомлення про затримку рідини та набряки, пов'язані з терапією НПЗП
- ниркова недостатність - через можливість погіршення функції нирок
- порушення функції печінки
- безпосередньо після великих хірургічних втручань
- сінна лихоманка, носові поліпи або хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів – у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій, до яких належать напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка;
- наявність в анамнезі алергічних реакцій на інші речовини – через підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості на ібупрофен.
Вплив на органи дихання.
У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.
Інші НПЗП.
Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.
Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може викликати алергічні реакції, такі як анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, навіть якщо лікарський засіб застосовувати вперше.
Системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку і при змішаному захворюванні сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як та іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, розвиток артеріальної гіпертензії та набряків.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та при тривалому лікуванні, може бути причиною невеликого підвищення ризику розвитку тромботичних артеріальних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Епідеміологічні дослідження не показують, що застосування низьких доз ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) впливає на підвищення ризику інфаркту міокарда.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II-III за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід приймати ібупрофен лише після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на нирки та печінку.
Слід бути обережними пацієнтам з нирковою недостатністю у зв'язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюванням нирок або печінки і особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати за найкращою дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення необхідно забезпечити достатнє споживання рідини. Є ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків із зневодненням.
Постійний прийом аналгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай функція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.
Можливе порушення функції печінки
Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричинити тимчасове збільшення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.
Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування нестероїдних протизапальних засобів незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких порушень з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації або виразки підвищується при збільшенні доз нестероїдних протизапальних засобів, наявності у пацієнтів виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у хворих похилого віку. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з низьких доз. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищити ризик шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо особам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетил).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, слід негайно припинити лікування.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса -Джонсона та токсичний епідермальний некроліз . Найвищий ризик таких реакцій на початку терапії. Найчастіше такі реакції починалися протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульоз , що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Слід припинити використання ібупрофену з появою перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. Не можна виключати впливу нестероїдних протизапальних засобів на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену при вітряній віспі.
Маскування симптомів основних інфекцій.
НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та лихоманки.
Дарфен Кідс Форте може маскувати симптоми інфекційного захворювання, яке може призвести до затримки початку відповідного лікування та тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. У разі лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються чи посилюються.
Ібупрофен може пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.
При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути ймовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
При спільному вживанні алкоголю та застосуванні нестероїдних протизапальних засобів можуть посилитися побічні реакції, пов'язані з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.
Перед тим, як приймати цей препарат, слід проконсультуватися з лікарем: вагітним, жінкам, які намагаються завагітніти, людям похилого віку, курцям.
Вплив на результати лабораторних досліджень:
- час кровотечі може збільшуватись до одного дня після припинення лікування;
- концентрація глюкози може знижуватися;
- кліренс креатиніну може знижуватися;
- гематокрит або гемоглобін може знижуватися;
- концентрація азоту сечовини крові та концентрації креатиніну та калію в сироватці крові можуть збільшуватися;
- Показники функції печінки: збільшення рівнів трансаміназ.
Важлива інформація про допоміжні речовини
Через вміст рідкого мальтиту цей препарат може мати м'яку проносну дію. Енергетична цінність 1 г мальтит – 2,3 ккал. Його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози.
Лікарський засіб містить сполуки натрію. Слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.