Застосовується лише у вигляді інгаляцій.
Діти віком від 5 до 12 років: 200-800 мкг щодня, в 2-4 прийоми.
Дорослі (включаючи пацієнтів похилого віку) та діти віком від 12 років: 200-1600 мкг щодня, у 2-4 прийоми.
Після досягнення бажаного клінічного ефекту підтримуюча доза повинна бути поступово знижена до мінімальної дози, необхідної для контролю симптомів.
Після кожної інгаляції пацієнт повинен прополоскати рот водою.
Вказівки щодо правильного використання:
Перед використанням аерозолю необхідно перевірити термін придатності препарату. Якщо інгалятор новий або використовувався протягом кількох днів, необхідно добре струсити його та випустити одну дозу у повітря, щоб переконатися, що він працює.
1. Зніміть кришку з дозатора.
2. Тримати інгалятор вертикально.
3. Струсити інгалятор протягом 20 секунд.
4. Притиснути губи до дозатора та повністю вдихнути.
5. Натиснути на аерозольний контейнер, одночасно зробивши глибокий вдих ротом.
6.Після вдиху затримати дихання для максимального проникнення препарату.
7. Якщо потрібно, продовжити кілька секунд і знову повторити процедуру.
8. Закрийте кришкою після застосування.
Пластиковий адаптер необхідно регулярно чистити. Для очищення дістати металевий контейнер та промити адаптер у теплій (не гарячій) воді з милом.
Ретельно сполоснути, висушити адаптер і зібрати пристрій. Після збирання закрити кришкою.
Особливості застосування
Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам з активною або неактивною формою туберкульозу легень та грибковими або вірусними інфекціями дихальних шляхів.
Пацієнти незалежно від стероїдів.Терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 10 днів. Пацієнтам із надмірною продукцією слизового секрету в бронхах початку можна застосовувати короткочасний (близько 2 тижнів) додатковий курс пероральних кортикостероїдів. Після курсу пероральних препаратів достатнім лікуванням може бути застосування будесоніду як монотерапія.
Пацієнти із залежністю від стероїдів. Починати перехід з пероральних стероїдів на будесонід можна, коли пацієнт перебуває у відносно стабільній фазі захворювання. У таких випадках приблизно протягом 10 днів будесонід використовують у комбінації з пероральним стероїд у дозі, що застосовувалася раніше.
Після цього дозу пероральних стероїдів слід поступово зменшувати (наприклад, на 2,5 мг преднізолону або еквівалента щомісяця), доки не буде досягнуто низької можливої дози. У багатьох випадках можливе повне заміщення пероральних стероїдів будесонідом.
При переході з терапії пероральними стероїдами на будесонід у більшості випадків спостерігається зменшення системної дії кортикостероїдів, що може призвести до появи симптомів алергії або артриту, таких як риніт, екзема та м'язово-суглобовий біль. За цих станів необхідно призначити специфічне лікування. У поодиноких випадках можливі такі симптоми, як втома, головний біль, нудота, блювання, що вказують на системну недостатність кортикостероїдів. У таких випадках іноді може бути потрібне тимчасове підвищення дози перорального стероїду.
Як і у випадках з іншими видами інгаляційної терапії безпосередньо після застосування дози може виникнути парадоксальний бронхоспазм. Якщо виникають тяжкі реакції, слід зробити переоцінку лікування та, за необхідності, розпочати альтернативну терапію.
У пацієнтів, яким була потрібна невідкладна терапія кортикостероїдами у високих дозах або тривале лікування інгаляційними кортикостероїдами у рекомендованій дозі, також існує ризик розвитку порушення функції надниркових залоз. У цих пацієнтів у разі тяжкого стресу можуть виникати симптоми надниркової недостатності. У стресових ситуаціях або на період планового оперативного втручання можна призначити додаткову системну кортикостероїд.
При застосуванні будь-якого інгаляційного кортикостероїду можуть виникати системні ефекти, особливо при призначенні високих доз протягом тривалого періоду. Імовірність виникнення таких ефектів значно менша при застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, ніж пероральних. Можливі системні ефекти включають синдром Іценка-Кушинга, кушінгоїдні риси, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту та глаукому, рідше - ряд психологічних та поведінкових розладів, у тому числі психомоторну гіперактивність, порушення сну, занепокоєння. чи прояви агресії (особливо в дітей віком). Тому дозу інгаляційних кортикостероїдів слід титрувати до мінімальної ефективної дози, коли зберігається ефективний контроль бронхіальної астми.
Будесонід не призначений для швидкого усунення гострих епізодів бронхіальної астми, які потребують інгаляційних бронходилататорів короткої дії. Якщо у пацієнта лікування бронходилататори короткої дії неефективне або якщо вони потребують більшої кількості інгаляцій, ніж зазвичай, потрібне медичне втручання. У такій ситуації слід розглянути питання посилення звичайної терапії, наприклад, за рахунок збільшення дози інгаляційного будесоніду або додавання бета-агоніста тривалої дії або призначення курсу пероральних кортикостероїдів.
Зниження функції печінки може впливати на виведення кортикостероїдів з організму, оскільки зменшується кліренс та збільшується системна експозиція. Необхідно враховувати можливий розвиток побічних ефектів.
У пацієнтів, які приймають високі дози екстреної кортикостероїдів, або при тривалому лікуванні максимальною дозою, що рекомендується, інгаляційних кортикостероїдів може підвищуватися ризик порушення функції надниркових залоз. У таких пацієнтів при сильному стресі можливе виникнення ознак та симптомів недостатності надниркових залоз.
Потрібно розглянути необхідність додаткового застосування системних кортикостероїдів у періоди стресу або планової операції. Ці пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність носити з собою карту, де зазначено, що їм може знадобитися стероїд. Лікування додатковими системними стероїдами або лікарським засобом Будесонід-Інтел не слід припиняти раптово.
Проте плазмовий кліренс після введення будесоніду був однаковий у пацієнтів з цирозом печінки та у здорових добровольців. Після прийому системна біодоступність будесоніду зростала через порушення функції печінки за рахунок зниження пресистемного метаболізму. Клінічне значення цих змін для лікування будесонідом остаточно не з'ясовано, оскільки даних щодо інгаляційного препарату відсутні, але очікується підвищення рівня в плазмі, а отже, і підвищення ризику системних побічних ефектів.
Відомо показали, що пероральний прийом кетоконазолу та ітраконазолу (відомих інгібіторів активності CYP3A4 у печінці та слизовій оболонці кишечника) призводить до зростання системної експозиції будесоніду. Слід уникати сумісного лікування кетоконазолом, ітраконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ або іншими потужними інгібіторами CYP3A4. Якщо це неможливо, інтервал між застосуванням цих лікарських засобів має бути якомога довшим. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
На тлі лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами може розвиватися кандидоз ротової порожнини. Ця інфекція може вимагати застосування відповідних протигрибкових препаратів, а для деяких пацієнтів може виникнути необхідність припинення лікування (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).
При застосуванні інгаляційних стероїдів пацієнтам слід промивати ротову порожнину водою після кожного введення дози зумовлено ризиком інфікування ротової частини глотки грибковою мікрофлорою.
Попередження: прийом будесоніду спортсменами може дати позитивний результат аналізу на допінг.
Діти
Вплив на зростання
У дітей, які протягом тривалого часу лікуються інгаляційними кортикостероїдами, рекомендується регулярний моніторинг зростання. Якщо зростання сповільнюється, терапію слід переглянути з метою зниження дози інгаляційного кортикостероїду до найнижчої можливої дози, при якій зберігається ефективний контроль бронхіальної астми. Корикостероїди слід ретельно зважити з урахуванням можливого ризику пригнічення росту. Крім того, важливо направити пацієнта на консультацію до дитячого пульмонолога.