Будесонід ‒ глюкокортикостероїд із сильною місцевою протизапальною дією, частота та тяжкість побічних ефектів якого нижча, ніж у пероральних кортикостероїдів.
Місцевий протизапальний ефект
Точний механізм дії глюкокортикостероїдів при лікуванні бронхіальної астми остаточно не з’ясований. Імовірно, відіграють важливу роль протизапальні ефекти, наприклад інгібування вивільнення медіаторів запалення та пригнічення опосередкованої цитокінами імунної відповіді.
Клінічне дослідження з участю пацієнтів з бронхіальною астмою, у якому порівнювались інгаляційна та пероральна лікарські форми будесоніду в дозах, розрахованих для досягнення близької за значенням системної біодоступності, показало статистично значущу перевагу ефективності інгаляційного будесоніду, на відміну від перорального будесоніду, порівняно з плацебо. Таким чином, терапевтичний ефект стандартних доз інгаляційного будесоніду може значною мірою пояснюватися безпосередньою дією на дихальні шляхи.
У провокаційному дослідженні в результаті попереднього лікування будесонідом протягом 4 тижнів спостерігалося зменшення звуження бронхів при астматичних реакціях як негайного, так і пізнього типів.
Початок ефекту
Після одноразової інгаляції будесоніду через рот за допомогою інгалятора сухого порошку покращення легеневої функції досягається протягом кількох годин. Було показано, що після терапевтичного застосування інгаляцій будесоніду через рот за допомогою інгалятора сухого порошку покращення легеневої функції наставало протягом 2 днів від початку лікування, хоча максимальний ефект міг не досягатися до 4 тижнів.
Реактивність дихальних шляхів
Доведено також, що у пацієнтів з гіперреактивністю будесонід знижує реактивність дихальних шляхів на гістамін та метахолін.
Бронхіальна астма фізичного напруження
Терапію інгаляційним будесонідом ефективно використовували для профілактики спричинених фізичним навантаженням нападів бронхіальної астми.
Зростання
Обмежені дані довгострокових досліджень свідчать, що більшість дітей та підлітків, які застосовували інгаляційний будесонід, врешті досягають свого відповідного росту у дорослому віці. Однак відзначалося невелике початкове, хоча і минуще, сповільнення зростання (близько 1 см). У більшості випадків воно спостерігається протягом першого року лікування.
Вплив на концентрацію кортизолу у плазмі крові
У дослідженнях з участю здорових добровольців при застосуванню будесоніду за допомогою інгалятора для сухого порошку спостерігався дозозалежний вплив на рівень кортизолу у плазмі і сечі. При застосуванні у рекомендованих дозах сухого порошку будесоніду за допомогою інгалятора значно менше впливає на функцію надниркових залоз, ніж преднізолон у дозі 10 мг, що підтверджено аналізами на АКТГ (адренокортикотропного гормону).
Діти
Клінічне застосування: бронхіальна астма
Ефективність будесоніду вивчали у великій кількості досліджень, які продемонстрували ефективність препарату у дорослих і дітей у режимі застосування 1 чи 2 рази на добу для профілактичного лікування персистуючої бронхіальної астми.
Клінічне застосування: круп
У ряді досліджень з участю дітей, хворих на круп, порівнювали будесонід з плацебо. Приклади репрезентативних досліджень застосування будесоніду для лікування дітей з крупом наведені нижче.
Ефективність застосування дітям з крупом легкої та помірної тяжкості
Щоб визначити, чи покращує будесонід оцінку симптомів крупу і чи скорочує він тривалість госпіталізації, провели рандомізоване подвійне сліпе плацебоконтрольоване дослідження з участю 87 дітей (віком від 7 місяців до 9 років), госпіталізованих з клінічним діагнозом круп. Дітям призначали початкову дозу будесоніду (2 мг) або плацебо з подальшим введенням дози будесоніду 1 мг або плацебо кожні 12 годин. Будесонід достовірно покращував показники оцінки симптомів крупу через 12 і 24 години, а також через 2 години у пацієнтів з початковою оцінкою симптомів крупу на рівні вище 3 балів. Відзначали і зменшення тривалості госпіталізації на 33 %.
Ефективність застосування дітям з помірним та тяжким крупом
У ході рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження порівняли ефективність будесоніду і плацебо для лікування крупу у 83 немовлят і дітей (віком від 6 місяців до 8 років), які були госпіталізовані з клінічним діагнозом круп. Пацієнти отримували будесонід у дозі 2 мг або плацебо кожні 12 годин протягом не більше 36 годин або до виписки з лікарні. Загальний бал оцінки симптомів крупу проводили через 0, 2, 6, 12, 24, 36 і 48 годин після введення початкової дози. Через 2 години пацієнти з груп будесоніду і плацебо демонстрували однакове покращання оцінки симптомів крупу; статистично значущої різниці не відзначали. Через 6 годин оцінка симптомів несправжнього крупу у групі будесоніду статистично значно покращилась порівняно з групою плацебо; таке покращання відзначили і через 12 та 24 години.