Дози
Побічні ефекти можна мінімізувати, якщо застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом короткого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Дорослі та діти віком від 12 років
Рекомендована доза БРУФЕН® Ретард становить дві таблетки одночасно, один раз на добу, бажано раннім вечором задовго до сну. Таблетки потрібно ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати, ділити, подрібнювати або розсмоктувати, щоб уникнути дискомфорту в ротовій порожнині та роздратування горла. При тяжких або гострих станах загальна добова доза може бути збільшена до трьох таблеток, які поділяють на 2 прийоми протягом доби.
Пацієнти похилого віку
Існує підвищений ризик серйозних наслідків побічних реакцій у пацієнтів похилого віку. Якщо застосування нестероїдних протизапальних засобів необхідно, слід призначати найнижчу ефективну дозу протягом короткого періоду часу. Потрібно регулярно проводити моніторинг на наявність у пацієнта шлунково-кишкової кровотечі при терапії НПЗЗ. У разі порушення функції нирок або печінки дозу необхідно підбирати індивідуально.
Спосіб застосування
Для перорального застосування. Бажано приймати під час їжі або через деякий проміжок часу після їжі. Якщо прийняти препарат незабаром після їжі, настання ефекту може бути відстрочено. Пацієнтам із чутливим шлунково-кишковим трактом препарат рекомендується приймати під час їжі.
Особливості застосування
Загальні застереження
Побічні ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом короткого періоду часу, достатнього для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози», а також інформацію про шлунково-кишкові та кардіоваскулярні ризики та маскування симптомів основних інфекцій нижче).
При тривалому застосуванні будь-яких знеболювальних препаратів можливе виникнення головного болю, не слід лікувати підвищеними дозами препарату.
При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з алкоголем можуть збільшуватися побічні ефекти, пов'язані з діючою речовиною, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів вище, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діти
У дітей та підлітків із зневодненням існує ризик порушення функції нирок.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразка та перфорація
НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з виразковою хворобою та іншими шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, оскільки їх стан може погіршитися (див. розділ «Протипоказання»).
При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів повідомлялося про розвиток шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації у будь-який період часу протягом лікування. Ці побічні реакції можуть мати летальний кінець і виникати з або без загрозливих симптомів або серйозних шлунково-кишкових порушень в анамнезі.
Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо у разі ускладнення кровотечею або перфорацією (див. розділ "Протипоказання"), і у пацієнтів похилого віку. Такі пацієнти повинні розпочинати лікування з низькою доступною дозою. Слід розглянути можливість одночасного призначення таким пацієнтам захисних препаратів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), як і пацієнтам, які одночасно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти/аспірину або інші препарати, що збільшують ризик ураження ШКТ (див. Нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід уникати застосування ібупрофену разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 (ЦОГ-2), через підвищений ризик виникнення виразки або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») .
Пацієнти, особливо особи похилого віку із захворюваннями ШКТ в анамнезі повинні повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.
З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які одержують супутнє лікування препаратами, які можуть збільшувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад, оральними кортикостероїдами, антикоагулянтами, такими як варфарин, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантними препаратами. аспірин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнта, який отримує ібупрофен, лікування слід відмінити.
Респіраторні розлади
З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, хронічний риніт, алергічні захворювання або які мають їх в анамнезі, оскільки повідомлялося, що нестероїдні протизапальні засоби можуть викликати бронхоспазм, кропив'янку або ангіоневротичний набряк у таких пацієнтів.
Порушення функції серця, нирок та печінки
Застосування нестероїдних протизапальних засобів може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів та призвести до ниркової недостатності. Звичний одночасний прийом подібних знеболюючих препаратів надалі підвищує цей ризик. Найбільший ризик виникнення цієї реакції мають пацієнти з порушенням функції нирок, серця або печінки, а також ті, хто приймає діуретики, та пацієнти похилого віку. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом короткого періоду часу, а також контролювати функцію нирок, особливо у разі тривалого лікування (див. Розділ «Протипоказання»).
Ібупрофен слід обережно призначати пацієнтам із серцевою недостатністю або артеріальною гіпертензією в анамнезі, оскільки повідомлялося про набряки при застосуванні ібупрофену.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти
Відповідний моніторинг та нагляд необхідний пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю помірного та середнього ступеня в анамнезі, оскільки повідомлялося про затримку рідини та набряки при терапії НПЗЗ.
Клінічні дослідження свідчать про те, що призначення ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), може супроводжуватися невеликим збільшенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не дають можливості передбачити наявність зв'язку між прийомом ібупрофену в низькій дозі (тобто ≤ 1200 мг на добу) та підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельного аналізу ситуації, високих доз (2400 мг на добу).
Ретельний аналіз ситуації також необхідний перед початком тривалої терапії ібупрофеном пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо у разі необхідності прийому високих доз ібупрофену (2400 мг на добу).
Ефекти з боку нирок
З обережністю слід розпочинати лікування ібупрофеном пацієнтам із значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та літніх пацієнтів з дегідратацією.
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін у нирках. Токсична дія на нирки також спостерігалася у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Призначення НПЗЗ таким пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів та, як наслідок, зменшення ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності. До групи високого ризику такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та інгібітори АПФ (АПФ), а також пацієнти похилого віку. Припинення прийому НПЗЗ зазвичай супроводжується відновленням, що передувало лікуванню.
Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини можливий підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. Нижче і розділ «Побічні реакції»).
Дерматологічні ефекти
Дуже рідко при застосуванні НПЗП повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій (деякі з яких були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найбільший ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів є на початку лікування. Найчастіше реакція починається протягом першого місяця терапії. Повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП), що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Прийом ібупрофену слід припинити при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або інших ознак гіперчутливості.
У виняткових випадках на фоні вітряної віспи можуть виникати серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На сьогоднішній день не визначена роль НПЗП у погіршенні цих інфекційних станів. Таким чином, рекомендується уникати застосування ібупрофену при наявній вітряній віспі.
Гематологічні ефекти
Ібупрофен, подібно до інших нестероїдних протизапальних засобів, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі у здорових добровольців.
Асептичний менінгіт.
Рідко у пацієнтів при лікуванні ібупрофеном спостерігався асептичний менінгіт. Незважаючи на те, що, ймовірно, асептичний менінгіт спостерігається у пацієнтів із системним червоним вовчаком та пов'язаними з ним захворюваннями сполучної тканини, повідомлялося про випадки асептичного менінгіту у пацієнтів, які не мають цих хронічних хвороб.
Маскування симптомів основних інфекцій.
Ібупрофен може маскувати симптоми інфекційного захворювання, яке може призвести до затримки початку відповідного лікування та тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позашпитальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.