Дози
Таблетки завжди слід приймати з їжею. Для більшості показань оптимальна реакція з мінімумом побічних ефектів досягається шляхом поступового підвищення дози.
Дорослі
Максимальну дозу слід обмежувати значенням 30 мг/добу.
Рекомендована схема прийому описана нижче
На початку лікування застосовувати дозу 1,25 мг перед сном з її поступовим збільшенням через 2-3 дні до 2,5 мг перед сном. Потім доза може збільшуватися на 1,25 мг з інтервалом 2-3 дні до досягнення добової дози 2-2,5 мг. Подальше збільшення дози, якщо це необхідно, здійснювати аналогічним чином.
Попередження лактації
2,5 мг на день пологів із наступним введенням 2,5 мг двічі на добу протягом 14 днів. Для цих показань поступове збільшення дози бромокриптину не потрібне.
Придушення лактації
2,5 мг у перший день з подальшим підвищенням дози до 2,5 мг двічі на добу через 2-3 дні. Курс лікування триває 14 днів; для цих показань поступове збільшення дози бромокриптину не потрібне.
Гіпогеніталізм/синдроми галактореї/стерильність
Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою.
У більшості пацієнтів з гіперпролактинемією належна реакція досягається шляхом застосування дози 7,5 мг на добу (у кілька прийомів), проте використовували і дози до 30 мг на добу. У стерильних пацієнток без підвищення рівнів пролактину у сироватці звичайна доза становить 2,5 мг двічі на добу.
Пролактиноми
Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою. Після досягнення добової дози 2,5 мг доза може збільшуватися на 2,5 мг на добу з інтервалами в 2-3 дні наступним чином: 2,5 мг кожні 8 годин, 2,5 мг кожні 6 годин, 5 мг кожні 6 годин. Реакція пацієнтів спостерігалася при застосуванні доз до 30 мг на добу.
Акромегалія
Бромокриптин вводити поступово за запропонованою схемою. Після досягнення добової дози 2,5 мг дозу можна збільшувати на 2,5 мг на добу з інтервалами в 2-3 дні наступним чином: 2,5 мг кожні 8 годин, 2,5 мг кожні 6 годин, 5 мг кожні 6 годин.
Хвороба Паркінсона
Бромокриптин поступово вводити наступним чином:
- 1 тиждень: 1,25 мг перед сном.
- 2-й тиждень: 2,5 мг перед сном.
- третій тиждень: 2,5 мг двічі на добу.
- 4-й тиждень: 2,5 мг тричі на добу.
Пізніше добову дозу можна збільшувати на 2,5 мг протягом 3-14 днів в залежності від реакції пацієнта. Підвищення дози можна продовжувати до досягнення оптимальної дози; як правило, ця доза становить 10-30 мг на добу. Одночасно дозу леводопи можна поступово зменшувати до досягнення оптимального балансу.
Застосування пацієнтам похилого віку
Відсутні свідчення на користь того, що бромокриптин становить особливу небезпеку для людей похилого віку.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки швидкість виведення препарату може зменшуватися, і, відповідно, рівень препарату в плазмі може зростати, що потребує корекції доз.
Особливості застосування
Зібрано недостатньо доказів ефективності бромокриптину в лікуванні передменструального синдрому та доброякісних новоутворень молочної залози. Тому застосування Бромкриптину-КВ для лікування пацієнтів із цими захворюваннями не рекомендується.
Бромокриптин не рекомендується для застосування після або під час пологів у жінок з гіпертонією, атеросклеротичною хворобою серця та/або тяжкими серцево-судинними захворюваннями або серйозними психічними розладами в анамнезі. У жінок після пологів, які використовують бромокриптин, слід ретельно контролювати артеріальний тиск через регулярні часові проміжки, особливо під час перших днів лікування.
Особлива обережність необхідна пацієнтам, які використовують (або нещодавно використовували) супутнє лікування препаратами, здатними змінювати артеріальний тиск.
Одночасне застосування бромокриптину з судинозвужувальними засобами, такими як симпатоміметики або алкалоїди ріжків, у тому числі ергометрин або метилергометрин, під час пологів не рекомендується.
У поодиноких випадках у жінок після пологів, які використовували бромокриптин для пригнічення лактації, спостерігалися серйозні побічні ефекти, у тому числі інфаркт міокарда, гіпертонія, інсульт або психічні розлади. У деяких пацієнтів перед інсультом спостерігалися тяжкий головний біль та/або тимчасові порушення зору.
У разі гіпертонії, тяжкого та неослабного головного болю з порушеннями зору або будь-якими ознаками токсичності для центральної нервової системи лікування слід негайно припинити.
У пацієнтів може розвинутись гіперпролактинемія ідіопатичного чи лікарського походження, або обумовлена захворюваннями гіпоталамуса чи гіпофіза. Бромокриптин ефективно знижує рівень пролактину у пацієнтів із пухлинами гіпофізу; проте він не позбавляє пацієнтів необхідності застосування променевої терапії або хірургічного втручання у разі акромегалії.
Жінкам репродуктивного віку, які страждають на патологію, не пов'язану з гіперпролактинемією, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату. Це застереження необхідно, щоб уникнути пригнічення пролактину до рівнів нижче за норму з подальшим порушенням функції жовтого тіла. Під час лікування таким пацієнткам слід застосовувати надійний негормональний метод контрацепції, оскільки відомо, що пероральні контрацептиви підвищують рівень пролактину у сироватці.
Жінкам, які повинні використовувати бромокриптин протягом тривалих періодів, потрібне гінекологічне обстеження (у тому числі цитологічне дослідження). Жінкам, які перебувають у періоді менопаузи, рекомендується проходити обстеження 1 раз на 6 місяців, а жінкам репродуктивного віку рекомендується обстежуватись раз на рік. Відомо про декілька випадків шлунково-кишкових кровотеч та кровотеч виразки шлунка. Якщо це відбувається, бромокриптин слід негайно відмінити. Пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі слід ретельно контролювати під час лікування бромокриптином.
Для пацієнтів з акромегалією та наявністю виразки шлунка в анамнезі слід, якщо це можливо, віддавати перевагу іншим засобам лікування. Якщо бромокриптин неможливо замінити іншим засобом, пацієнту необхідно рекомендувати негайно повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту.
Пацієнти з тяжкими серцево-судинними порушеннями або психічними розладами, які застосовують бромокриптин за показаннями «макроаденоми», повинні приймати його тільки в тому випадку, якщо очікувана перевага перевищує потенційні ризики.
Оскільки у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза хвороба може супроводжуватися гіпофункцією гіпофіза внаслідок стиснення або руйнування тканини гіпофіза, до початку застосування бромокриптину пацієнтам необхідно пройти повне обстеження функцій гіпофіза та розпочати відповідну замісну терапію у разі потреби. Пацієнтам із вторинною недостатністю надниркових залоз важливою є замісна терапія кортикостероїдами.
Слід ретельно відстежувати зміни розмірів пухлин у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза, а у разі появи розростання пухлини слід зважити доцільність застосування хірургічних процедур.
Якщо у пацієнток з аденомою після прийому бромокриптину настає вагітність, обов'язково ретельне спостереження за їх станом. Пролактинсекретуючі аденоми можуть розростатися під час вагітності. У таких пацієнток лікування бромокриптином часто призводить до зменшення розмірів пухлини та швидкого ослаблення дефектів поля зору. У тяжких випадках стиснення зорового та інших черепних нервів може знадобитися необхідність термінової операції на надниркових залозах.
Порушення поля зору є відомим ускладненням макропролактиноми. Ефективне лікування бромокриптином призводить до зменшення розміру пухлини та гіперпролактинемії, а також часто – до усунення порушення зору. Однак у деяких пацієнтів пізніше може розвинутись вторинне порушення поля зору, незважаючи на нормалізований рівень пролактину та зменшення розміру пухлини.
У таких випадках дефекти поля зору можуть ослабнути після зменшення дози бромокриптину, хоча при цьому спостерігаються дещо підвищені рівні пролактину та невелике розростання пухлини. Тому рекомендується контроль зорових полів у пацієнтів з метою ранньої діагностики вторинного скорочення поля зору та відповідної корекції дози препарату.
У деяких пацієнтів з аденомами, які виділяють пролактин, які використовували бромокриптин, спостерігалася ринорея спинномозкової рідини. Наявні дані свідчать, що це може бути обумовлено зменшенням розміру пухлин, що проліферують.
Протягом перших днів лікування у пацієнтів іноді може спостерігатися гіпотонія. Необхідна обережність при введенні високих доз бромокриптину пацієнтам із психічними порушеннями або тяжкими серцево-судинними порушеннями в анамнезі.
Лікування хвороби Паркінсона високими дозами препарату потребує обережності у пацієнтів з наявністю психозу або тяжких серцево-судинних порушень в анамнезі.
У пацієнтів, які використовують бромокриптин, особливо протягом тривалого періоду та у високих дозах, час від часу спостерігалися плевральний та перикардіальний випіт, фіброз плеври та легень та констриктивний перикардит. Пацієнти з плеврально-легеневими порушеннями з невиявлених причин потребують ретельного огляду; у таких випадках слід розглядати доцільність припинення лікування бромокриптином.
У кількох пацієнтів, які використовували бромокриптин, особливо протягом тривалого періоду та у високих дозах, спостерігалися випадки ретроперитонеального фіброзу. Для виявлення ретроперитонеального фіброзу на його ранніх зворотних стадіях рекомендується відстежувати його прояв (наприклад, біль у спині, набряки нижніх кінцівок, порушення функції нирок) у цієї категорії пацієнтів.
У разі діагностування або підозри на наявність фіброзних змін у ретроперитонеальному просторі лікування препаратами бромокриптину слід припинити.
Протягом терміну лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, звертаючи увагу на прояв прогресуючих фіброзних порушень. У разі діагностування чи підозри на наявність ретроперитонеального фіброзу лікування бромокриптином слід припинити.
Лікування бромокриптином може бути пов'язане із сонливістю та випадками раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Раптове засипання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках навіть без усвідомлення цього пацієнтом та без запобіжних ознак, спостерігалося дуже рідко. Пацієнти повинні бути поінформовані про таку можливість, і їм слід рекомендувати бути обережними при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами в період лікування бромокриптином.
Пацієнтам, у яких спостерігалися сонливість та/або випадок раптового засинання, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»). Більше того, у такому випадку слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування.
Розлади контролю над потягами. Слід регулярно контролювати стан пацієнтів на предмет розвитку розладів контролю над потягами. Пацієнтів та осіб, які їх доглядають, необхідно інформувати про можливість розвитку у пацієнтів, які використовують агоністи дофаміну, у тому числі препарат Бромкриптин-КВ, поведінкових симптомів розладів контролю над потягами, у тому числі патологічного потягу до азартних ігор, підвищеного лібідо, гіперсексуальності, схильність до імпульсних витрат грошей або шопоголія, а також імпульсної обжерливості. У разі появи таких симптомів слід розглянути можливість зниження дози лікарського засобу або поступового припинення його застосування.
Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, тяжкою лактозною недостатністю, мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати Бромкриптин-КВ.