Бікулід таблетки в/о 50 мг № 30

По 50 таблеток у флаконах, по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: вкриті оболонкою круглі таблетки білого кольору з відбитком «BIC» над «50» з одного боку та з відбитком логотипу «Р» або гладкі — з іншого.

Фармакодинаміка. Бікулід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Препарат зв'язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні Бікуліду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни. Бікулід є рацемічною сумішшю з антиандрогенною активністю, представлений майже винятково (R)-енантіомером. Фармакокінетика. Абсорбція та розподіл Бікулід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значущого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату. (S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно з (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми крові становить приблизно 1 тиждень. При щоденному призначенні Бікуліду (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення кумулюється у плазмі крові в 10-кратній концентрації. Плато концентрації (R)-енантіомеру на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при призначенні денної дози 50 мг Бікуліду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99% загальної кількості циркулюючих енантіомерів. Фармакокінетика (R)-енантіомеру не залежить від віку, ураження нирок або легкого та помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше елімінується із плазми. Бікулід має високий ступінь зв'язування з білками (рацемат — 96% (R)-енантіомер — > 99%) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю. У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у спермі чоловіків, які отримували Бікулід у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Не існує доказів фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії Бікуліду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону. Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та проявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6. Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із Бікулідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80% після одночасного його призначення протягом 28 днів із Бікулідом. Для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати важливе значення. Відповідно, одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також Бікулід слід з обережністю застосовувати з такими сполуками як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату або виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендується проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі крові та за клінічним станом пацієнта після початку або припинення лікування Бікулідом. З обережністю слід призначати Бікулід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації Бікуліду у плазмі крові, що може зумовити посилення побічних ефектів препарату. Дослідження іn vitro показали, що Бікулід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв'язування з білками. Тому при призначенні Бікуліду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендується проводити ретельний моніторинг протромбінового часу. В разі необхідності слід коригувати дозу антикоагулянта. Поєднання андрогенової блокади з антиандрогеном та аналогом рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та лікарськими засобами, що також подовжують інтервал QTc, може спричинити піруетну тахікардію, ймовірність виникнення якої слід мати на увазі при призначенні бікалутаміду у сполученні із низкою препаратів, потенційно здатних до подовження інтервалу QTc. Перелік таких препаратів, що далеко не є вичерпним, наводиться нижче. Це антиаритмічні засоби класу ІА, такі як хінідин, дизопірамід; класу ІІІ, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, дронедарон; класу ІС, такі як флекаїнід, пропафенон; нейролептики, такі як хлорпромазин; антидепресанти, такі як амітриптилін, нортриптилін; опіоїди, такі як метадон; макролідні антибіотики та їхні аналоги (еритроміцин, кларитроміцин, азитроміцин); хінолінові антибіотики (моксифлоксацин); протималярійні засоби, такі як хінін; антимікотики азольного ряду; антагоністи рецептору 5-гідрокситриптаміну, такі як ондасетрон; аналоги бета-2 адренорецепторів, такі як сальбутамол.

Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або хірургічною кастрацією.

Бікулід протипоказаний для застосування жінкам та дітям. Бікулід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Протипоказане одночасне застосування Бікуліду із терфенадином, астемізолом або цизапридом.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1 таблетці 50 мг 1 раз на добу. Лікування Бікулідом слід розпочинати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно із хірургічною кастрацією. Ниркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату. Діти. Безпечність та ефективність застосування бікалутаміду (нестероїдний антиандроген) у хворих дитячого віку не встановлені. Бікулід протипоказаний для застосування дітям.

Бікулід, як правило, добре переноситься, і лише у поодиноких випадках побічні ефекти вимагали припинення його прийому. Спостерігалися такі побічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: анемія (включає гіпохромну та залізодефіцитну анемію). З боку імунної системи: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку метаболізму та харчування: зменшення апетиту. Психічні розлади: зниження лібідо, депресія, тривожність. З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, парестезія, безсоння. З боку серцево-судинної системи: інфаркт міокарда (повідомлення про летальний випадок)⁴, серцева недостатність⁴, подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), гіпертонія, припливи. З боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи: інтерстиціальна легенева хвороба (є повідомлення про летальні наслідки), задишка, збільшення кашлю, фарингіт, грипоподібний синдром, бронхіт, пневмонія, риніт. З боку травної системи: біль у животі, запор, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм. Гепатобіліарні розлади: гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ¹, підвищення рівня лужної фосфатази, печінкова недостатність² (є повідомлення про летальні наслідки). З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висип, фотосенсибілізація. З боку нирок та сечовидільної системи: гематурія, ніктурія, інфекція сечовивідних шляхів, збільшення частоти сечовипускання, затримка сечі, ураження сечовипускання, нетримання сечі. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія та болючість молочних залоз³, еректильна дисфункція. Загальні порушення та стан місця введення: астенія, периферичний набряк, біль у грудях, біль (загальний), інфекція. Обстеження: збільшення маси тіла, втрата ваги. З боку ендокринної системи: цукровий діабет, гіперглікемія. З боку скелетно-м'язової системи: болі в спині та області таза, болі в кістках, міастенія, артрит, патологічний перелом. ¹ Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування або після його припинення. ² Печінкова недостатність зрідка відзначалася у пацієнтів, які приймали Бікулід, проте причинно-наслідковий зв'язок із препаратом точно не встановлений. Слід розглянути доцільність періодичного контролю функції печінки. ³ Може зменшитися при супутній кастрації. ⁴ Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні Бікуліду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози. Крім того слід відзначити наступні побічні реакції, які зустрічались у ході клінічних досліджень з частотою менше 5% під час лікування бікалутамідом у поєднанні з аналогом рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте причинно-наслідковий зв'язок із препаратом точно не встановлений. З боку серцево-судинної системи: стенокардія, порушення коронарного кровообігу, синкопе, фібриляція передсердь, порушення мозкового кровообігу, глибокий тромбофлебіт, аритмія, брадикардія, церебральна ішемія, кровотечі. З боку центральної нервової системи: сплутаність свідомості, невропатія. З боку шлунково-кишкового тракту: мелена, ректальні крововиливи, сухість у роті, дисфагія, розлади шлунково-кишкового тракту, абсцес пародонта, шлунково-кишкова карцинома, патологія прямої кишки, кишкова непрохідність, гастрит. З боку крові та лімфатичної системи: екхімози, тромбоцитопенія. З боку метаболізму: збільшення рівня сечовини у крові, збільшення креатиніну, зневоднення, подагра, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія, гіперкальціємія. З боку скелетно-м'язової системи: судоми ніг, патологія кісток, міальгія. З боку дихальної системи: розлади легенів, астма, синусит, плевральний випот, зміна голосу. З боку шкіри: герпес зостер, карцинома шкіри, гіпертрофія шкіри, виразки шкіри. З боку органів зору: катаракта, порушення зору, кон'юнктивіт. З боку нирок та сечовидільної системи: дизурія, гідронефроз, стеноз сечового міхура, калькульоз нирок, розлади передміхурової залози, баланіт. Загальні реакції: новоутворення, біль у шиї, підвищення температури, озноб, сепсис, грижа, кісти, ригідність шиї, набряк обличчя.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки Бікулід значною мірою зв'язується з білками та не проявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримуюча терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.