Айдрінк лимон порошок в саше по 4.8 г, 10 шт.

По 4,8 г в саше, по 10 саше в пачці.

Порошок для орального розчину.
Основні фізико-хімічні властивості: порошкоподібна маса світло-жовтого кольору без сторонніх механічних включень.

Механізм дії парацетамолу пояснюється пригніченням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі; парацетамол також діє на центр терморегуляції в гіпоталамусі. Фенілефрин – симпатоміметик. Його дія пов’язана, у першу чергу, з прямою стимуляцією адренорецепторів та частково – з непрямим ефектом, що забезпечується шляхом вивільнення норадреналіну. Фенілефрин знижує набряк слизової оболонки носа, полегшує дихання. Спричиняє звуження артеріол, підвищує загальний периферичний опір судин і артеріальний тиск.

При прийомі внутрішньо парацетамол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30–60 хвилин. При застосуванні в терапевтичних дозах період напіввиведення становить 1–4 години. Парацетамол метаболізується у печінці, в основному за допомогою реакції кон’югації. Залежно від концентрації у плазмі крові частково піддається деацетилюванню або гідроксилюванню. Основний шлях виведення – із сечею (90–100 % протягом 24 годин): у вигляді кон’югатів глюкуронідів (60 %), сульфатів (35 %) або цистеїну (3 %). Фенілефрину гідрохлорид всмоктується у шлунково-кишковому тракті з непостійною швидкістю, метаболізується моноаміноксидазою у кишечнику та печінці. Після перорального прийому пік концентрації у плазмі крові настає через 1–2 години. Середня тривалість напіввиведення – 2–3 години. Виводиться з сечею у формі сульфаткон’югату.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Парацетамол

Швидкість абсорбції парацетамолу може збільшуватися метоклопрамідом або домперидоном та зменшуватись холестираміном.

При тривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу з варфарином та іншими кумаринами може посилюватися антикоагулянтний ефект останніх, що призведе до підвищення ризику кровотечі епізодичні дози не мають суттєвого впливу.

Фенілефрину гідрохлорид

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО (включаючи моклобемід) викликає гіпертензивний ефект.

Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметиками підвищує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи

Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних засобів (включаючи дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопу) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Одночасне застосування фенілефрину з трициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптилін) підвищує ризик виникнення побічних ефектів із боку серцево-судинної системи).

Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення нерегулярного серцебиття або інфаркту.

діючі речовини: парацетамол, фенілефрину гідрохлорид;
1 саше містить парацетамолу у перерахуванні на 100 % суху речовину 650 мг (0,650 г), фенілефрину гідрохлориду у перерахуванні на 100 % суху речовину 10 мг (0,010 г);
допоміжні речовини: цукроза (цукор подрібнений (пудра)), фруктоза, кислота лимонна безводна, аспартам, натрію цитрат дигідрат, сахарин натрію, куркумин (Е 100), смакова добавка «Лимон-лайм».

Айдрінк не має або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Вагітність

Лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли його призначив лікар. Таке застосування допустиме у найефективнішій дозі протягом короткого часу та з найменшою можливою частотою.

Безпека застосування цього лікарського засобу в період вагітності та годування груддю не встановлена, але, незважаючи на можливий зв'язок порушень розвитку плода з впливом фенілефрину в І триместрі, слід уникати застосування препарату у період вагітності. Крім того, оскільки фенілефрин може зменшувати перфузію плаценти, препарат не слід застосовувати пацієнтам з прееклампсією в анамнезі.

Епідеміологічні дослідження вагітності у людини не виявили негативних наслідків застосування парацетамолу у рекомендованих дозах.

Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які зазнавали внутрішньоутробного впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів.

Годування грудьми

Лікарський засіб не слід застосовувати під час годування груддю, за винятком випадків, коли його призначив лікар. Дані щодо застосування фенілефрину в цей період обмежені.

Парацетамол проникає у грудне молоко, але не в клінічно значущу кількість. Наявні дані не свідчать про необхідність переривання годування груддю.

Фертильність

Відсутні дані щодо впливу діючих речовин на фертильність.

Препарат протипоказаний дітям віком до 16 років.

Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу, що супроводжуються головним болем, болем у м’язах і суглобах, болем у горлі, підвищенням температури тіла, закладеністю носа.

• Гіперчутливість до будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату.
• Важка ішемічна хвороба серця та серцево-судинні розлади.
• Гіпертонія.
• Гіпертиреоз.
• Протипоказаний пацієнтам, які в даний час отримують або протягом двох тижнів припинили терапію інгібіторами моноаміноксидази (МАО).
• Одночасне застосування інших симпатоміметичних антиконгестантів.
• Слід уникати застосування пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози.

Висипати вміст 1 саше в чашку та залити гарячою водою. Перемішувати до повного розчинення, у разі потреби можна підсолодити. Приймати у теплому вигляді.

Дорослим та дітям старше 16 років: по 1 саше. За потреби прийом можна повторювати через кожні 4-6 годин. Не приймати більше 4 саше на добу.

Курс лікування має тривати не більше 3-5 днів.

Особливості застосування

Препарат застосовують з обережністю пацієнтам із хворобою Рейно або цукровим діабетом.

Препарат застосовують з обережністю пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок або печінки. У пацієнтів із нецирозним алкогольним захворюванням печінки підвищується небезпека передозування лікарським засобом.

Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, які містять парацетамол.

У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пацієнт не почувається добре, оскільки може виникнути ризик затримки серйозного ураження печінки.

Фенілефрин слід використовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою.

Цей лікарський препарат містить аспартам, який є похідним фенілаланіну, який становить небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Цей лікарський засіб містить 1 г сахарози на дозу та 1,723 г фруктози на дозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. Використання продукту може бути шкідливим для зубів.

Цей лікарський засіб містить 5,26 ммоль (або 121,11 мг) натрію в 1 саші, що еквівалентно 6,05% рекомендованого ВООЗ для максимального добового споживання 2 г натрію для дорослої людини. Слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Побічні реакції, пов'язані з парацетамолом та фенілефрину гідрохлорид, наведені нижче в таблиці за класом системи органів та частотою.

Частота визначається як:

• дуже часто (≥ 1/10);
• часто (≥ 1/100 та <1/10);
• нечасто (≥ 1/1000 та <1/100);
• рідко (≥ 1/10000 та <1/1000);
• дуже рідко (<1/10000);
• частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

У рамках кожної групи частота побічних реакцій наведена за зменшенням серйозності.

(1) Повідомлялося про дисразію крові, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, панцитопенію, нейтропенію та агранулоцитоз, але вони не обов'язково мають причинний зв'язок з парацетамолом.

(2) Особливо у чоловіків.

Парацетамол

Можливо ураження печінки у дорослих, які прийняли 10 г або більше парацетамолу. Прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів із відповідними факторами ризику:

• тривалий курс лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки;
• регулярне споживання етанолу в дозах, що перевищують рекомендовані;
• має дефіцит глутатіону (наприклад через порушення харчування, муковісцидоз, ВІЛ-інфекцію, голодування, кахексію).

Симптоми

У перші 24 години передозування парацетамолом з'являється блідість, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Поразка печінки може стати очевидною через 12-48 годин після прийому. Можуть спостерігатися порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, набряку мозку та летального результату. Гостра ниркова недостатність із гострим тубулонекрозом, про яку свідчить біль у попереку, гематурія та протеїнурія, може виникнути навіть за відсутності тяжких уражень печінки. Повідомлялося про аритмію та панкреатит.

Лікування

Негайне лікування має важливе значення при передозуванні парацетамолу. Незважаючи на відсутність значних ранніх симптомів, пацієнтів слід терміново госпіталізувати з метою негайної медичної допомоги. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блювотою та можуть не відображати тяжкість передозування або ураження органів. Лікування має відповідати встановленим рекомендаціям. Лікування активованим вугіллям слід розглядати, якщо надмірна доза була прийнята протягом 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації недостовірні). Лікування N-ацетилцистеїн можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний захисний ефект досягається у перші 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. При необхідності пацієнту слід ввести внутрішньовенно N-ацетилцистеїн відповідно до встановленої схеми дозування. Якщо блювота не є проблемою, пероральний метіонін може бути прийнятною альтернативою для віддалених районів поза лікарнею. Лікування пацієнтів, які страждають на серйозну дисфункцію печінки, через 24 години після прийому слід обговорити з відділенням токсикології або захворювань печінки.

Фенілефрину гідрохлорид

Прояви тяжкого передозування фенілефрину включають гемодинамічні зміни та серцево-судинний колапс із пригніченням дихання, судомами та аритміями. Однак менші дози комбінованого препарату парацетамолу та фенілефрину гідрохлориду можуть спричинити печінкову токсичність, пов'язану з парацетамолом, ніж серйозну токсичність, пов'язану з фенілефрином. Лікування включає симптоматичні та підтримуючі заходи. Гіпертонічні явища можна лікувати за допомогою внутрішньовенного введення блокаторів альфа-рецепторів.

Передозування фенілефрину може викликати: нервозність, головний біль, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, рефлекторну брадикардію, мідріаз, гостру закритокутову глаукому реакції (наприклад, висипання, кропив'янка, алергічний дерматит), дизурія, затримка сечі (найвірогідніше, у осіб з обструкцією сечового міхура, наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози).

Додатковими симптомами можуть бути гіпертонія та, можливо, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках можуть виникнути сплутаність свідомості, судоми та аритмія.

Лікування має бути клінічно доцільним. Для лікування тяжкої гіпертонії може знадобитися застосування альфа-блокаторів, таких як фентоламін.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Айдрінк – препарат, який застосовується для симптоматичного лікування ГРВІ та грипу.