Атокор таблетки в/о 10 мг № 30

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери в коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Білого або майже білого кольору, трикутні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «А» з одного боку та тисненням «10» або «20» з іншого боку таблетки.

Атокор являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент а (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат-ранній етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту А в мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. Холестерин і тригліцериди циркулюють в кровотоці в комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси поділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), ЛППП (ліпопротеїни проміжної щільності), ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) і ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) і холестерин в печінці включаються до складу ЛПДНЩ і вивільняються в плазму крові для транспортування в периферичні тканини. ЛПНЩ формуються ЛПДНЩ і катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Клінічні та патологоанатомічні дослідження показують, що підвищені рівні загального холестерину (ОХ), холестерину ЛПНЩ (ХС ЛПНЩ) і аполіпопротеїну В (апо В) в плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини і є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, в той час як підвищені рівні холестерину ЛПВЩ пов'язані зі зниженим ризиком серцево-судинних захворювань.

В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень холестерину і ліпопротеїнів в плазмі крові шляхом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази і синтезу холестерину і шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання і катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує вироблення ЛПНЩ і кількість цих частинок. Аторвастатин знижує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

Численні клінічні дослідження показали, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і апо В (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином знижені рівні холестерину ЛПВЩ (і його транспортного комплексу - а по а) пов'язані з розвитком атеросклерозу. Епідеміологічні дослідження встановили, що Серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно рівню загального холестерину і холестерину ЛПНЩ і обернено пропорційно рівню холестерину ЛПВЩ.

Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та апо В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівень холестерину ЛПДНЩ і ТГ, а також призводить нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ і аполіпопротеїну А-1. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПДНЩ, апо В, тригліцеридів і ХС-ніяк ЛПВЩ, а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛПСШ у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.

Подібно ЛПНЩ, ліпопротеїни, збагачені холестерином і тригліцеридами, в тому числі ЛПДНЩ, ЛПСШ і залишки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС ЛПВЩ та маленькими часточками ЛПНЩ, а також у поєднанні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такої є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, було встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності та летальності.

Аторвастатин, так само як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див.розділ «спосіб застосування та дози»).

Усмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому і максимальні його концентрації у плазмі крові досягається протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі аторвастатину. Біодоступність аторвастатину (вихідний препарат) становить приблизно 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30%. Низьку системну доступність препарату пов'язують із передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та / або передсистемною біотрансформацією у печінці. Хоча їжа знижує швидкість і ступінь абсорбції лікарського препарату приблизно на 25% і 9% відповідно, виходячи з показників максимальної концентрації і AUC, зниження рівня холестерину ЛПНЩ подібне незалежно від того, приймається аторвастатин з їжею або окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація у плазмі крові нижча (приблизно на 30% для максимальної концентрації та AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня холестерину ЛПНЩ є однаковим незалежно від часу прийому препарату (див.розділ «спосіб застосування та дози»).

Розподіл. Середній об'єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 літр. Більше 98% препарату зв'язується з білками плазми. Концентраційне співвідношення кров / плазма, що становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що аторвастатин здатний проникати в жіноче грудне молоко (див.розділи «протипоказання», «застосування в період вагітності або годування груддю» і «особливості застосування»).

Метаболізм. Аторвастатин інтенсивно метаболізується в орто і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. При дослідженнях ш vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто та парагідроксильованих метаболітів еквівалентно інгібуванню аторвастатину. Приблизно 70% циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. Дослідження ш vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохрому Р450 3А4, що узгоджується з підвищеними концентраціями аторвастатину в плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ферменту (див.розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Екскреція. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та / або позапечінкового метаболізму, Однак цей препарат, очевидно, не зазнає шлунково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після прийому препарату з сечею виділяється менше 2% дози.

Популяції пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Концентрації аторвастатину в плазмі вище (приблизно 40% для максимальної концентрації і 30% для АUС) у здорових пацієнтів літнього віку (у віці 65 років або старше), ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані свідчать про більший ступінь зниження ЛПНЩ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими людьми (див.розділ «Особливості застосування»).

Діти. Фармакокінетичні дані для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Стать. Концентрації аторвастатину в плазмі крові жінок відрізняються від концентрацій в плазмі крові у (приблизно на 20% вище для максимальної концентрації і на 10% нижче для АUС). Однак немає клінічно значущої відмінності в зниженні рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину у чоловіків і жінок.

Порушення функції нирок. Захворювання нирок не впливають на концентрації аторвастатину в плазмі або зниження ХС ЛПНЩ, а, отже, корекція дози препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібна (див.розділи «спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Гемодіаліз. Незважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводили, вважається, що гемодіаліз не підвищує значущим чином кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв'язується з білками плазми. Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину в плазмі крові помітно підвищені у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. Значення показників максимальної концентрації і АUС в 4 рази вище у пацієнтів із захворюванням печінки класу а за шкалою Чайлд-П'ю. У пацієнтів із захворюванням печінки класу за шкалою Чайлд-П'ю значення показників максимальної концентрації і АUС підвищуються приблизно 16-кратно і 11-кратно відповідно (див. розділ "протипоказання").

Таблиця 1.

Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину.

Дані, представлені як зміна в х разів, являють собою просте співвідношення між випадками одночасного застосування препаратів і застосування тільки аторвастатину (тобто 1-кратний = без зміни). Дані, представлені у % зміни, являють собою % різницю щодо показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто 0% = без зміни). 

# Для отримання інформації про клінічну значимість див.розділи «Особливості застосування» та «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

* Повідомлялося про великі підвищення AUC (до 2,5 рази) та / або максимальна концентрація (до 71%) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл - 1,2 літра на добу або більше).

** Одиночний зразок, взятий через 8-16 годин після прийому препарату.

† Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі крові.

‡ Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах, ймовірно, буде вищим, ніж те, що спостерігалося в цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у низькій необхідній дозі.

Таблиця 2.

Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів.

Для отримання інформації про клінічну значимість див. розділ "взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій".

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТХ С10А А05.

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див .розділи «Особливості застосування» та «фармакологічні властивості»).

Потужні інгібітори CYP3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див.таблицю 1 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії і посилення дії залежать від мінливості впливу на CYP3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стиріпентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, Посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавір, атазанавіром, індинавіром, дарунавір тощо). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див.таблицю 1).

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл і флуконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див.таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину і статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводили. Відомо, що аміодарон і верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину і цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, які інгібують CYP 3А4 і можуть підвищувати концентрації аторвастатину в плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг і кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див.розділ «фармакологічні властивості»). Так, у пацієнтів, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати аторвастатин у дозі вище 20 мг (див.розділи «Особливості застосування» та «спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину з кількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту з телапревіром порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див.розділ «фармакологічні властивості»). Тому у пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту з телапревір, слід уникати одночасного застосування з аторвастатину. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнеобхіднішій дозі. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг і слід застосовувати їх з обережністю (див. розділи "Особливості застосування" та "спосіб застосування та дози"). При застосуванні у пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту з боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг (див.розділ «фармакологічні властивості»). Так, у пацієнтів, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг (див.розділи «Особливості застосування» та «спосіб застосування та дози»).

Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг і циклоспорину в дозі 5,2 мг / кг / добу порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ "фармакологічні властивості"). Слід уникати одночасного застосування аторвастатину і циклоспорину (див. розділ "Особливості застосування").

Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють підведені в таблиці 3 (Див.також розділи «спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «фармакологічні властивості»).

Таблиця 3.

Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком міопатії / рабдоміолізу.

* Застосовувати з обережністю і в найменшій необхідній дозі.

Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії / рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування аторвастатину з гемфіброзилом (див.розділ «Особливості застосування»).

Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, аторвастатин слід застосовувати з обережністю при спільному використанні з іншими фібратами (див.розділ «Особливості застосування»).

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні в комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину (див.розділ «Особливості застосування»). Рифампіцин або інші індуктори цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому Р450 3А4 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі крові.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) і дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин. В результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину і циметидину не виявлено.

Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину і суспензії антацидного препарату, що містить магній і алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові на 35%. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину без змін.

Колестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі крові нижча (співвідношення концентрації аторвастатину: 0,74) при одночасному прийомі аторвастатину і колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину і колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Азитроміцин. Одночасне призначення аторвастатину (10 мг один раз на добу) і азитроміцину (500 мг один раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див.таблицю 1). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендується зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див.таблицю 1).

Езетіміб. Застосування езетимібу в якості монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи, в тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.

Фузидієва кислота. При одночасному системному застосуванні фузидієва кислота зі статинами може підвищуватися ризик розвитку міопатії, у тому числі рабдоміолізу. Механізм цієї взаємодії (є вона фармакодинамічною або фармакокінетичною, або обох видів одночасно) все ще невідомий. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у тому числі з летальним наслідком) у пацієнтів, які отримували комбінацію цих препаратів.

Якщо необхідне системне застосування фузидієвої кислоти, слід припинити застосування аторвастатину на весь період застосування фузидієвої кислоти (див.розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину і дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові підвищуються приблизно на 20%. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з оральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ "фармакологічні властивості"). Ці підвищення слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин.

Варфарин. Аторвастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, які проходили тривале лікування варфарином.

Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомляли про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.

Інші лікарські засоби. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та їх застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалося клінічно значущими побічними ефектами. Дослідження взаємодії з іншими препаратами не проводилося.

Діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка, покрита оболонкою, містить аторвастатину кальцію тригідрату в перерахунку на аторвастатин 10 мг або 20 мг

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), натрію крохмалю (тип А), меглюмін, полоксамер, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, барвник Опадрай білий 03Н1847 ( гіпромелоза, пропіленгліколь, тальк).

Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Період вагітності.

Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть шкодити плоду при застосуванні вагітним жінкам. Аторвастатин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють і були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла в період лікування аторвастатином, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку щодо можливих факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату в період вагітності.

При нормальному перебігу вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз - це хронічний процес, а отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину в період вагітності не проводили. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів.При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частота вроджених аномалій плода, викиднів та внутрішньоутробних летальних наслідків/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Проте, це дослідження могло лише виключити 3-4 кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода проти фонової частотою. У 89% цих випадків лікування починалося до вагітності та припинялося при І триместру після виявлення вагітності.

Контрацепція.

Атокор може завдати шкоди плоду при застосуванні вагітною жінкою. Жінок репродуктивного віку слід інформувати про необхідність ефективної контрацепції під час лікування.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, проте відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні викликати серйозні побічні реакції у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, жінкам, які потребують лікування аторвастатином, не слід годувати грудьми своїх немовлят (див. Розділ «Протипоказання»).

Безпека та ефективність препарату для пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були досліджені у контрольованому клінічному дослідженні тривалістю 6 місяців у хлопчиків-підлітків та дівчат після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування аторвастатином, мали в цілому образний профіль небажаних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчастіше спостерігалися в обох групах, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози понад 20 мг. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значного впливу препарату на ріст або статевий дозрівання хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчат (див. розділи «Побічні реакції», «Спосіб застосування та дози»). Дівчаток-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування аторвастатином (див. Розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Застосування в окремих групах пацієнтів»).

Аторвастатин не досліджувалась у контрольованих клінічних дослідженнях, які включали пацієнтів підліткового віку або пацієнтів віком до 10 років.

Клінічна ефективність препарату в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року була оцінена у неконтрольованому дослідженні у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, до якого було включено 8 пацієнтів дитячого віку (див. розділ «Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія»).

Запобігання серцево-судинним захворюванням у дорослих.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, куріння, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця в сімейному анамнезі, Атокор показаний для:< /p>

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Для дорослих пацієнтів з цукровим діабетом II типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, куріння або артеріальна гіпертензія, препарат Атокор показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту.

Для дорослих пацієнтів із клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Атокор показаний для:

• зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
• зменшення ризику госпіталізації через застійну серцеву недостатність;
• зменшення ризику стенокардії.

Гіперліпідемія.

У дорослих пацієнтів.

• Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНГ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несемейною) та змішаною за класифікацією Фредріксона).
• Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).
• Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у випадках, коли дотримання дієти недостатньо ефективне.
• Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНГ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНГ), або якщо такі методи лікування недоступні.

У дітей.

• Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчаток після початку менструацій у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі

а) холестерин ЛПНГ залишається ≥ 190 мг/дл (≥ 4,91 ммоль/л) або

б) холестерин ЛПНГ ≥ 160 мг/дл (≥ 4,14 ммоль/л) та:

• семейний анамнез має ранні серцево-судинні захворювання або
• два або більше інших факторів ризику серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.

• Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології.

• Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

• Вагітність.

• Період годування груддю.

Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) та змішана дисліпідемія (тип IIа та IIb, за класифікацією Фредріксона).

Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45%), терапія може бути розпочата з дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозування діапазону аторвастатину знаходиться в межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою в будь-який час і незалежно від їди. Початкова та підтримуючі дози аторвастатину повинні бути підібрані індивідуально залежно від мети лікування та відповіді. Після початку лікування та/або після титрування дози аторвастатину слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком 10-17 років). Рекомендована початкова доза аторвастатину 10 мг/добу; максимальна рекомендована доза – 20 мг/добу (дози, що перевищують 20 мг, у цій групі пацієнтів не досліджувалися). Дози препарату слід підбирати індивідуально відповідно до рекомендованої мети лікування. Коригування дози слід проводити з інтервалом від 4 тижнів.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Доза аторвастатину у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу.Аторвастатин слід використовувати як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНГ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування не доступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія.

Аторвастатин можна використовувати із секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід взагалі використовувати з обережністю (див. Розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Захворювання нирок не впливає ні на концентрації в плазмі, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину; отже, корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок непотрібна (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз.

Слід уникати лікування аторвастатином для пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір). Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найпотрібнішій дозі.У пацієнтів, які приймають кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, які приймають у комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу аторвастатину слід обмежити. застосування найменшої необхідної дози аторвастатину. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту З боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози аторвастатину. з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливості застосування

Скелетні м'язи.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні аторвастатину та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують ретельнішого моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.

Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді викликає міопатії, яка визначається як болі в м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників КФК більш ніж у 10 разів вище за верхню межу норми. Одночасне застосування високих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин та потужні інгібітори CYP3А4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) - аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується такими ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень КФК у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; При застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка. Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, хворобливістю чи слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю в м'язах, болючість або слабкість м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому аторвастатину. Лікування слід припинити у разі підвищення рівня КФК, діагностування чи підозри на міопатії.

Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С тілапревіру, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, в тому числі саквівір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії аторвастатину і похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, фосампренавірузі ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів за будь-якими ознаками або симптомами болю, хворобливості або слабкості в м'язах, особливо в початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезазначеними лікарськими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам важкої міопатії.

Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапію аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю зупинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, вказує на розвиток міопатії, або за наявності фактора ризику ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, хірургічна операція, травма, важкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).

Порушення функції печінки.

Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище за верхню межу нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин під час клінічних досліджень. Частота випадків ці відхилення від норми склало 0,2%, 0,2%, 0,6% та 2,3% для доз 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.

Під час клінічних досліджень препарату в одного пацієнта розвинулася жовтяниця. Підвищення показників функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не було пов'язано з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. 18 із 30 пацієнтів із стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином у менших дозах.

Перед тим як розпочинати терапію аторвастатином, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної необхідності. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У разі серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею при застосуванні аторвастатину слід негайно припинити. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід розпочинати лікування препаратом.

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Аторвастатин протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні активності печінкових трансаміназ неясної етіології (див. розділ «Протипоказання»).

Ендокринна функція.

Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози в сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі й аторвастатину.

Статини перешкоджають синтезу холестерину і теоретично можуть послаблювати секрецію надниркових та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми і не ушкоджує наднирковий резерв. Вплив статинів на запліднювальну здатність сперми не досліджували у достатній кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, і взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон і циметидин.

Застосування пацієнтам з нещодавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки.

При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels / Запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час якого аторвастатин у дозі 80 мг на противагу плацебо застосовували у 4731 пацієнтів без ішемічної хвороби. мали в анамнезі інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася велика частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з групою плацебо (55 випадків, 2,3% у групі аторвастатину). випадками, 1 4% у групі плацебо; Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною у всіх групах лікування (17 та 18 для груп аторвастатину та плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6%) порівняно з групою плацебо (16, 0,7%). Деякі вихідні характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення до дослідження, були пов'язані з більш високою частотою випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).

Серед 39828 пацієнтів, які отримували аторвастатин у клінічних дослідженнях, 15813 (40%) пацієнтів були віком від 65 років, а 2800 (7%) пацієнтів були віком від 75 років. Не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпеці та ефективності препарату між цими пацієнтами та молодими пацієнтами, так само як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування у пацієнтів похилого віку та молодими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. . Оскільки старший вік (65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин людям похилого віку.

Печовинна недостатність.

Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівня печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. Розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).

До початку лікування.

Аторвастатин слід обережно призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування

П'ять найбільш поширених небажаних реакцій у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином, які призводили до відміни препарату і траплялися з частотою вищою, ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7%), діарея (0,5%), нудота (0,4%), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4%) і печінкових ферментів (0,4%). У пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином у плацебо-контрольованих дослідженнях (n = 8755), найчастіше спостерігалися такі побічні реакції (частота випадків 2% або більше і вища, ніж плацебо), незалежно від причинного зв'язку: назофарингіт (8,3% ), артралгія (6,9%), діарея (6,8%), біль у кінцівках (6,0%) та інфекція сечовивідних шляхів (5,7%).

У таблиці 4 підсумовується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у 2% пацієнтів або більше та з частотою, вищою, ніж у групах плацебо у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином (n = 8755), за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.

Таблиця 4.

Клінічні небажані реакції, що виникали у 2% пацієнтів і більше, які отримували лікування будь-якою дозою аторвастатину, і з частотою, вищою, ніж плацебо, незалежно від причинного зв'язку (% пацієнтів).

До інших небажаних реакцій, про які повідомляли під час плацебо-контрольованих досліджень, належать:

загальні порушення: нездужання, пірексія;

з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз,

З боку кістково-м'язової системи: м'язово-скелетні болі, підвищена стомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді утруднена розривом сухожилля)

з боку метаболізму і харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності КФК, гіперглікемія;

з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;

з боку дихальної системи: носова кровотеча;

з боку шкіри та її придатків: кропив'янка

з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору;

з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах

з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурия;

розлади репродуктивної системи і молочних залоз: гінекомастія.

Частоту виникнення побічних реакцій визначали наступним чином: часто (>1/100, <1/10); нечасто (> 1/1000, 1/10000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000).

З боку нервової системи: часто головний біль нечасто: запаморочення, парестезії, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, рідкісні: периферичні нейропатії.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто запор нечасто панкреатит, блювання.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто біль у суглобах, біль у спині рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміоліз.

Загальні порушення: нечасто астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність. З боку метаболізму та харчування: нечасто гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

З боку печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність.

З боку шкіри та сполучної тканини: нечасто: шкірний висип, свербіж, алопеція рідкісні ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: часто біль у горлі та гортані.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідкісні: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: часто алергічні реакції надзвичайно рідкісні: анафілаксія.

З боку органів зору: нечасто затуманення зору.

Зміни результатів лабораторних аналізів: часто відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності КФК крові нечасто позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігалося підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими і не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8% пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер і було оборотним у всіх пацієнтів. У 2,5% пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності КФК сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в ході клінічних досліджень. У 0,4% пацієнтів, які отримували аторвастатин, відзначали рівні, що перевищують верхню межу норми більш ніж у 10 разів.

Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечових шляхів, цукровий діабет, інсульт.

Діти (віком 10-17 років).

Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у хлопців і у дівчат після початку менструацій з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією (n = 140, 31% жіночої статі; 92% представників європеоїдної раси, 1,6% представників негроїдної раси, 1,6% представників монголоїдної раси і 4,8% представників інших етнічних груп), профіль безпеки і переносимості аторвастатину в дозі 10 мг до 20 мг на добу в доповнення до дієти для зниження загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і рівня аполіпопротеїну в був в цілому подібним профілю плацебо.

Досвід постреєстраційного застосування.

Протягом післяреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про ці реакції повідомляли на добровільній основі від невідомої кількості пацієнтів, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.

До небажаних реакцій, пов'язаних з лікуванням аторвастатином, зареєстрованих незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать такі реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозний висип (у тому числі ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) , рабдоміоліз, міозит, підвищена стомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія, панкреатит та інтерстиціальна хвороба легень.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див.розділ «Особливості застосування»). Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад, втрата пам'яті, забудькуватість, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не належали до категорії серйозних небажаних реакцій і ці прояви були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні).

При застосуванні деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо під час тривалого лікування.

Під час постмаркетингових спостережень повідомляли про нижченаведені побічні реакції.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичний шок (у тому числі анафілактичний шок).

З боку метаболізму і харчування: збільшення маси тіла.

З боку нервової системи: гіпестезія, дисгевзія, головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: болі в животі.

З боку органів слуху та лабіринту: шум у вухах.

З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині.

Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.

Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності КФК крові.

Специфічного лікування передозування аторвастатину немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності застосовувати підтримуючі заходи. -За високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного посилення кліренсу за допомогою гемодіалізу.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Атокор є синтетичним гіполіпідемічним лікарським препаратом. А його діюча речовина Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові.