Аріст таблетки для ерекції по 20 мг, 4 шт.

По 4 таблетки в блістері; по 1 блістер в картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: каплевидні таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.

Механізм дії

Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ-5). Коли сексуальна стимуляція призводить до локального вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м'язів та притоку крові до тканин статевого члена, створюючи цим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається у гладких м'язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, які переносять кров у вищевказані органи. Судинна релаксація, що виникає при цьому, призводить до підвищення перфузії крові і може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені пригніченням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м'язів простати та сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 – фермент, який був знайдений у гладких м'язах печеристого тіла, судинних та вісцеральних гладких м'язах, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ-5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ-5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-4 та ФДЕ-7, присутні у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший по відношенню до ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-3, що є ферментом, що є в серці та кровоносних судинах. Ця селективність за ФДЕ-5 у порівнянні з ФДЕ-3 важлива тому, що ФДЕ-3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів потужніший по відношенню до ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-6, що є ферментом, присутнім у сітківці та відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 10 000 разів потужніший за ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-7, ФДЕ-8, ФДЕ-9 та ФДЕ-10.

Клінічна ефективність та безпека

Тадалафіл, введений здоровим добровольцям, порівняно з плацебо суттєво не впливає на показники систолічного та діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні стоячи. середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт.ст., відповідно) та на частоту серцевих скорочень.

У дослідженні впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки колірного сприйняття Farnsworth-Munsell 100 Hue було встановлено, що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений). Отримані дані клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу щодо ФДЕ-6 порівняно з ФДЕ-5. У ході всіх клінічних досліджень рідко (<0,1%) повідомлялося про зміни у розпізнаванні кольорів.

Опубліковані результати досліджень за участю чоловіків для оцінки потенційного впливу на сперматогенез тадалафілу в дозі 10 мг та 20 мг при частоті прийому 1 раз на добу свідчать про клінічно незначне зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафілу. Ці ефекти не були пов'язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону в крові.

Еректильна дисфункція

У клінічних дослідженнях тадалафіл продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через 16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо (прийом тадалафілу за потреби).

У дослідженні за участю пацієнтів з вторинною еректильною дисфункцією з приводу пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне поліпшення еректильної функції, а в середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі дози 10 мг або 20 мг (підбір дози, застосування при необхідності) становив 48% проти 17%. у групі плацебо.

Застосування тадалафілу в дозах 2,5 мг, 5 мг і 10 мг 1 раз на добу оцінювалося в ході клінічних досліджень за участю пацієнтів різного віку (від 21 до 82 років) та різних етнічних груп з еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості (легка , середня, важка) та різної етіології. У ході досліджень ефективності в загальній популяції в середньому коефіцієнт успішних спроб був 57% і 67% при прийомі тадалафілу в дозі 5 мг і 50% при прийомі. у дозі 2,5 мг порівняно з 31% та 37% у групі плацебо. У дослідженнях за участю пацієнтів із вторинною еректильною дисфункцією щодо діабету в середньому коефіцієнт успішних спроб становив 41% та 46% при прийомі тадалафілу в дозі 5 мг та 2,5 мг відповідно порівняно з 28% у групі плацебо.

Більшість пацієнтів у вищенаведених дослідженнях раніше приймали інгібітори ФДЕ-5 у разі потреби. У дослідженні пацієнти, які раніше не застосовували інгібітори ФДЕ-5, отримували тадалафіл у дозі 5 мг 1 раз на день та плацебо. У середньому коефіцієнт успішних спроб становив 68% у групі прийому тадалафілу порівняно з 52% у групі плацебо.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Застосування тадалафілу досліджувалося у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози. У ході цих клінічних досліджень тадалафіл у дозі 5 мг показав покращення стану пацієнта за загальною міжнародною шкалою простатичних симптомів (МШПС) порівняно з плацебо. Поліпшення стану пацієнта МБПС спостерігалося вже після 1 тижня лікування.

Під час одного з цих досліджень оцінювалося як поліпшення еректильної функції, так і ослаблення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів з обома станами. У середньому відсоток успішних спроб статевого акту на одну людину в дослідженні становив 71,9% у групі прийому тадалафілу у дозуванні 5 мг, а в групі плацебо – ndash; 48,3%.

Підтримка досягнутого ефекту тадалафілу оцінювалась в ході додаткового відкритого дослідження, за результатами якого було встановлено, що покращення за загальною міжнародною шкалою простатичних симптомів, що спостерігалося протягом 12 тижнів, зберігається додатково до 1 року після лікування тадалафілом у дозі 5 мг.

Абсорбція

Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (Сmax) досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступність тадалафілу після прийому перорально не встановлювалася.

Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, таким чином препарат можна приймати з їжею або без неї. Час прийому дози (ранок або вечір) не чинив клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування.

Розподіл

Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, вказуючи на те, що тадалафіл розподіляється у тканині. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу пов'язують із протеїнами плазми крові. На зв'язування із протеїнами не впливає порушення функцій нирок. Менше 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.

Метаболізм

Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність щодо ФДЕ 5 у 13 000 разів менший за тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не проявлятиме клінічної активності у спостережуваних концентраціях.

Висновок

Кліренс перорального тадалафілу становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин у здорових суб'єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно кишечником (приблизно 61% дози) і меншою – нирками (майже 36% дози).

Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу та дозі. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація в плазмі досягається протягом 5 днів при щоденному прийомі один раз на добу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Здорові добровольці похилого віку (65 років або старше) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що призводило до підвищення на 25% AUC у порівнянні зі здоровими добровольцями у віці 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У ході досліджень з клінічної фармакології із застосуванням разової дози тадалафілу (5-20 мг) AUC тадалафілу практично подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/ хв). недостатністю, а також у пацієнтів із останньою стадією ниркової хвороби на діалізі. У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, Сmax була на 41% вищою, ніж у здорових добровольців. Вплив гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.

Пацієнти з печінковою недостатністю

AUC тадалафілу у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда – П'ю) порівнянна з експозицією у здорових добровольців при застосуванні дози 10 мг. Дані щодо безпеки застосування тадалафілу пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П'ю) обмежені. При призначенні препарату лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Даних щодо застосування у дозі вище 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю немає.

Пацієнти з цукровим діабетом

AUC тадалафілу у хворих на цукровий діабет була приблизно на 19% нижчою, ніж у здорових добровольців. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Засоби для лікування порушень ерекції. Код АТХ G04B E08.

Дослідження щодо взаємодій було проведено з дозами 10 та 20 мг, дані представлені нижче. Клінічно значуща взаємодія при застосуванні більш високих доз не може бути виключена, якщо таке спостерігалося при застосуванні тадалафілу у нижчих дозах (10 мг).

Вплив інших лікарських засобів на тадалафіл

Інгібітори цитохрому CYP450

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетаконазол (у дозі 200 мг на добу) – збільшує AUC тадалафілу (у дозі 10 мг) у 2 рази, а Сmax – ndash; на 15% щодо значень AUC та Сmax одного тадалафілу. Кетоконазол (у дозі 400 мг/добу) збільшує AUC тадалафілу (у дозі 20 мг) у 4 рази, а Сmax – ndash; на 22%. Ритонавір, інгібітор протеаз (у дозі 200 мг двічі на добу), що інгібує CYP3A4, CYP2С9, CYP2С19 та CYP2D6, збільшує AUC тадалафілу (у дозі 20 мг) у 2 рази, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, слід застосовувати з обережністю, оскільки очікується, що при одночасному застосуванні вони будуть підвищувати. Як наслідок, може підвищуватися частота виникнення побічних реакцій (див. «Побічні реакції»).

Транспортери

Вплив транспортерів, наприклад p-глікопротеїнів, на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином, існує ймовірність лікарської взаємодії, опосередкованої пригніченням транспортерів.

Індуктори цитохрому CYP450

Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує величину AUC тадалафілу на 88% порівняно зі значенням AUC одного лише тадалафілу (у дозі 10 мг). Можна припустити, що зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Одночасне застосування інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також може знижувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Вплив тадалафілу на інші лікарські засоби

Нітрати

Під час клінічних досліджень тадалафіл (у дозі 5 мг, 10 мг, 20 мг) виявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітратів. Таким чином, застосування тадалафілу пацієнтами, які отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі, протипоказано. Якщо для пацієнта, якому призначено тадалафіл у будь-якій дозі (2,5–20 мг), застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому житті стані, то перед застосуванням препаратів нітратів має пройти не менше 48 годин після останнього прийому тадалафілу. У такому разі застосування нітратів має відбуватися під контролем із належним моніторингом гемодинамічних показників.

Антигіпертензивні препарати (у тому числі блокатори кальцієвих каналів)

При одночасному застосуванні тадалафілу (у дозі 5 мг 1 раз на добу або у вигляді разової дози 20 мг) з блокатором -адренорецепторів доксазозином (у дозі 4–8 мг/добу) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту останнього. Цей ефект триває до 12 годин і може виявлятися окремими симптомами, у тому числі за допомогою запаморочення. Така комбінація препаратів не рекомендується для застосування (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень взаємодії за участю обмеженої кількості здорових добровольців не повідомлялося про вищезгадані ефекти при одночасному застосуванні з алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю застосовувати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування блокаторами -адренорецепторів, особливо особам похилого віку. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

Під час досліджень клінічної фармакодинаміки вивчався потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних засобів. Досліджувалися основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл), блокатори -адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) і блокатори рецепторів ангіотензину II і адренорецепторів). Тадалафіл (у дозі 10 мг крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, де вивчався ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії з вищезгаданими класами лікарських засобів. В ході іншого дослідження клінічної фармакології вивчалося супутнє застосування тадалафілу (у дозі 20 мг) із кількома гіпотензивними препаратами (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали кілька антигіпертензивних засобів, зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів із добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним і відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжко контрольованою артеріальною гіпертензією спостерігалося більше зниження артеріального тиску, хоча у більшості хворих зниження тиску не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують одночасну терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити до зниження артеріального тиску, яке (крім випадку одночасного застосування з блокаторами -адренорецепторів) є незначним і клінічно незначущим. Аналіз даних 3 фази клінічного дослідження не виявив різниці в побічних реакціях, що виникають у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом з одночасним застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно давати відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та тадалафілом.

Ріоцигуат

Під час доклінічних досліджень було виявлено адитивний гіпотензивний ефект при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ-5 з ріоцигуатом. У ході клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ-5. Немає доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, у тому числі тадалафілом, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори 5-α-редуктази

У ході клінічного дослідження, в якому порівнювалося одночасне застосування тадалафілу (у дозі 5 мг) та фінастериду (у дозі 5 мг) з прийомом плацебо та фінастериду (у дозі 5 мг) для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено ніяких нових реакцій Однак, оскільки власне дослідження взаємодії лікарських засобів для оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-редуктази не проводилося, слід з обережністю застосовувати тадалафіл пацієнтам, які отримують лікування інгібіторами 5-редуктази.

Субстрати CYP1А2 (наприклад, теофілін)

Під час дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (у дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося жодної фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічний ефект було незначне підвищення серцевого ритму (3,5 удару/хв). Необхідно враховувати можливість виникнення цього ефекту при одночасному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він не має клінічної значущості.

Етинілестрадіол та тербуталін

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. Таке збільшення біодоступності очікується при одночасному застосуванні з тербуталіном, хоча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь

Вживання алкоголю (середня максимальна концентрація 0,08%) не впливало на одночасне застосування тадалафілу (доза 10 або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних 3 годин після його одночасного вживання з алкоголем. Алкоголь приймали таким чином, щоб досягти максимального рівня абсорбції алкоголю (прийом натще після нічного голодування і без прийому їжі протягом 2 годин після вживання алкоголю). Прийом тадалафілу (у дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на фоні вживання алкоголю (0,7 г/кг, або приблизно 180 мл 40 % алкоголю для чоловіка з вагою тіла 80 кг), однак у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не призводив до артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з такою самою частотою, що й при вживанні одного алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при одночасному застосуванні тадалафілу (доза 10 мг).

Лікарські засоби метаболізуються за участю цитохрому Р-450

Не очікується, що тадалафіл призведе до клінічно значущого інгібування або індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

Субстрати CYP2С9 (наприклад, R-варфарин)

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не чинив клінічно значущого ефекту на AUC S-варфарину або R-варфарину (субстрати CYP2С9), а також не впливав на протромбіновий час, індукований варфарином.

Ацетилсаліцилова кислота

Тадалафіл (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, викликаного ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби

Специфічні дослідження взаємодії тадалафілу з протидіабетичними лікарськими засобами не проводились.

діюча речовина: tadalafil;

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить тадалафіл 20 мг;

інші складові: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелозу; натрію лаурилсульфат; гідроксипропілцелюлоза; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; плівкове покриття Опадрі II жовтий 31K32498 (лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (E 171); заліза оксид жовтий (Е 172); триацетин; заліза оксид чорний (Е 172)).

Вплив тадалафілу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами незначний. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення у ході клінічних досліджень із застосуванням плацебо та у ході клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була подібною, пацієнтам слід знати свою індивідуальну реакцію на препарат, перш ніж керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не призначений для застосування для жінок.

Вагітність

Дані дослідження застосування тадалафілу вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не мали прямого чи непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток ембріона чи плода, пологи та постнатальний розвиток.

Годування грудьми

Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані щодо тварин свідчать про екскрецію тадалафілу в молоко. Ризик для немовляти на грудному вигодовуванні не слід виключати.

Немає даних щодо застосування тадалафілу дітям для лікування еректильної дисфункції.

• Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків.
• Препарат ефективний для лікування еректильної дисфункції за наявності сексуальної стимуляції.
• Лікарський засіб не показаний для застосування жінкам.

Підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату.

Серцеві захворювання:

• інфаркт міокарда за останні 90 днів;
• нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевих актів;
• серцева недостатність, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, за останні 6 місяців;
• неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (90/50 мм. рт. ст.) або неконтрольована гіпертензія;
• інсульт за останні 6 місяців;інші серцеві захворювання, при яких сексуальна активність небажана (лікарі повинні враховувати потенційний серцевий ризик,
• асоційований із сексуальною активністю, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі).

Втрата зору одного ока внаслідок неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно від того, було це пов'язано з попереднім впливом інгібіторів ФДЕ-5 чи ні (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування органічних нітратів у будь-якій лікарській формі (під час клінічних досліджень тадалафіл виявив властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважається, що це наслідок комбінованого впливу ефектів нітратів та тадалафілу на шлях оксид азоту/цГМФ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій»).

Одночасне застосування стимуляторів гуанілатциклази, таких як ріоцигуат (потенційно це може призвести до симптоматичної гіпотензії) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Препарат призначений для перорального застосування. Таблетки можна приймати за 30 хвилин до очікуваної сексуальної активності незалежно від їди.

Рекомендована доза тадалафілу становить 10 мг (застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні) перед очікуваною сексуальною активністю.

Пацієнтам, у яких тадалафіл у дозі 10 мг не має бажаного ефекту, препарат можна застосовувати у дозі 20 мг.

Максимальна частота прийому, що рекомендується – 1 раз на добу.

Тадалафіл у дозі 10 та 20 мг не рекомендований для щоденного застосування.

Якщо передбачається часте застосування лікарського засобу (принаймні двічі на тиждень), режим щоденного застосування нижчих доз тадалафілу може бути більш доцільним виходячи з вибору пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 5 мг на добу (застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні) приблизно в один і той же час. Дозу можна знижувати до 2,5 мг на добу (застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні), виходячи з індивідуальної толерантності. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переоцінювати.

Чоловіки похилого віку

Відсутня необхідність корекції дозування.

Чоловіки з порушенням функцій нирок

Відсутня необхідність корекції дозування для пацієнтів із слабкою та помірною нирковою недостатністю.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг (застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні).

Чоловіки з порушенням функцій печінки

Таким пацієнтам рекомендується доза 10 мг (застосовувати препарати тадалафілу у відповідному дозуванні).

Клінічні дані щодо безпеки застосування тадалафілу для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П'ю) обмежені; У разі застосування лікар повинен ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних про застосування тадалафілу у дозі понад 10 мг пацієнтам із печінковою недостатністю.

Чоловіки з цукровим діабетом

Відсутня необхідність корекції дозування.

Особливості застосування

Перед застосуванням препарату лікарю слід зібрати медичний анамнез та провести обстеження фізичного стану пацієнта, визначити потенційні причини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування.

Перед призначенням будь-якого лікування еректильної дисфункції слід врахувати стан серцево-судинної системи пацієнта, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю. Тадалафіл має судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначного та транзиторного зниження АТ (див. розділ «Фармакологічні властивості») та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційної першопричини та її належне лікування після медичного обстеження. Невідомо, чи ефективний тадалафіл для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках чи радикальну простатектомію без збереження нервів.

Вплив на серцево-судинну систему

У ході клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування тадалафілу повідомлялося про серйозні явища з боку серцево-судинної системи, у тому числі про інфаркт міокарда, раптову серцеву смерть, нестабільну стенокардію, шлуночкову аритмію, порушення мозкового кровообігу, транзиторну ішемічну атаку. тахікардію. Більшість пацієнтів, які мали такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. У той же час неможливо точно встановити, чи пов'язані вищезгадані явища з факторами ризику, застосуванням тадалафілу, сексуальною активністю пацієнтів або з комбінацією цих чи інших факторів.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають блокатори 1, оскільки у деяких хворих одночасний прийом цих засобів може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Комбіноване застосування тадалафілу та доксазозину не рекомендується.

Вплив на органи зору

Повідомлялося про випадки погіршення зору та неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) при застосуванні тадалафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5. У разі раптової втрати зору пацієнт повинен негайно припинити застосування препарату та звернутися за медичною допомогою (див. «Протипоказання»).

Вплив на органи слуху

Після застосування тадалафілу повідомлялося про випадки раптової втрати слуху. Хоча в деяких випадках були інші фактори ризику (такі як літній вік, діабет, гіпертонія та втрата слуху в анамнезі), пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою при раптовому зниженні або втраті слуху.

Ризик приапізму

Пацієнтам, у яких виникають ерекції протягом 4 годин або більше, слід негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування приапізму, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та тривалої втрати потенції.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають стани, що сприяють приапізму (такі як серповидноклітинна анемія, мієломна хвороба).

Застосування пацієнтам із порушенням функцій печінки

Дані про безпеку застосування тадалафілу пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда – П'ю) обмежені. У разі застосування препарату таким пацієнтам слід ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики терапії.

Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при одночасному застосуванні з тадалафілом спостерігається збільшення його концентрації (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами) та інші види взаємодій. /p>

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції

Безпека та ефективність застосування тадалафілу в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не досліджувалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується.

Застосування пацієнтам з непереносимістю галактози

Препарат містить лактозу, тому не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.

Вплив на фертильність

Ефекти, які можуть свідчити про погіршення фертильності, відзначалися у собак. У ході двох клінічних досліджень було встановлено, що такий ефект не очікується у людей, хоча в деяких чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше при лікуванні еректильної дисфункції, були головний біль, диспепсія, біль у спині, міалгія, частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози тадалафілу. Побічні реакції були короткочасними, від легень до помірних.

Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідко (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частоту неможливо оцінити з наявних даних).

З боку імунної системи:

нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний набряк².

З боку нервової системи:

часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – порушення мозкового кровообігу1 (у тому числі геморагічні явища) та транзиторні ішемічні атаки1, непритомність, мігрень², судоми, транзиторна амнезія.

З боку органів зору:

нечасто – затуманювання зору, почуття болю в очах; рідко – візуальний дефект поля, набряк повік, гіперемія кон'юнктиви, неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (НАПІОН)2, оклюзія вен сітківки².

З боку органів слуху та рівноваги:

нечасто – звін у вухах; рідко – раптова втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи:

часто – припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія3, артеріальна гіпертензія, тахікардія, пальпітація; рідко – інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія2, вентрикулярна аритмія ².

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча.

З боку травного тракту:

часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто – висип; рідко – кропив'янка, синдром Стівенса – Джонсона², ексфоліативний дерматит², гіпергідроз (надмірне потовиділення).

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто – гематурія.

З боку кістково-м'язового апарату та сполучної тканини:

часто – біль у спині та кінцівках, міалгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

нечасто – подовжена ерекція; рідко – приапізм, кровотеча із статевого члена, гемоспермія.

Загальні порушення:

нечасто – біль у грудях¹, периферичні набряки, підвищена стомлюваність; рідко – набряк особи², раптова серцева смерть^1,2.

1 - Більшість пацієнтів, які мали такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи.

2 - Побічні реакції, про які повідомлялося під час постмаркетингових досліджень та не спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

3 - Найчастіше повідомлялося при застосуванні тадалафілу разом із антигіпертензивними засобами.

Особливі побічні реакції

Повідомлялося про дещо вищу частоту змін ЕКГ, найчастіше – про синусову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафіл 1 раз на добу, порівняно з такою у пацієнтів, які приймали плацебо. Більшість змін ЕКГ були пов'язані з проявом побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів

Дані щодо застосування тадалафілу пацієнтам віком від 65 років у ході клінічних досліджень для лікування еректильної дисфункції обмежені. У ході клінічних досліджень при застосуванні тадалафілу за потребою (у дозі 20 мг) для лікування еректильної дисфункції діарея частіше виникала у пацієнтів віком від 65 років.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, надзвичайно важливі. Це дозволяє постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу у дозі до 500 мг та при багаторазовому застосуванні пацієнтами тадалафілу у дозі до 100 мг на добу побічні реакції були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз тадалафілу.

Лікування. При передозуванні слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Гемодіаліз незначно впливає на виведення тадалафілу.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування еректильної дисфункції у чоловіків.