Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г

Флакон із прозорого скла, зачинений сірою гумовою пробкою і відривною кришкою, в картонній коробці.

Порошок для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Меропенем має бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних та грамнегативних бактерій шляхом зв'язування з білками, що зв'язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. Є дані, що на доклінічному етапі меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі, що перевищують МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40% від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлене клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути в результаті: зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв'язку зі зниженням вироблення Окуніться), зниження спорідненості з цільовими PBP, підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та продукування бета-лактамаз. /p>

Були зареєстровані випадки інфекційних захворювань, спричинених бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом та лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть виявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у разі, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин або присутність ефлюксного (їх) насоса (-ів).

Граничні значення МВС, визначені під час клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведено нижче.

Таблиця 1

1 - граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л.

2 - Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вище за граничні значення S/I, є дуже рідкісними або про них в даний час не повідомлялося. Аналізи ідентифікації та протимікробної чутливості щодо будь-якого такого ізоляту необхідно повторити, і, якщо результат підтверджується, ізолят направляється в референсній лабораторії. До того часу, поки дані про клінічну відповідь верифікованих ізолятів з МІС, вищі за поточні граничні значення резистентності, ізоляти повинні реєструватися як стійкі.

3 - Чутливість стафілококів до меропенему прогнозується, виходячи з даних чутливості до метициліну.

4 - граничні значення меропенему для Neisseria meningitidis стосуються тільки менінгіту.

5 - граничні значення, не пов'язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному виходячи з даних ФК/ФД та не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання щодо видів, не зазначених у таблиці та виносках.

Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для лікування лікарським засобом.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та в часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію про резистентність мікроорганізмів, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу принаймні щодо деяких видів інфекцій викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче вказуються патогенні мікроорганізми з огляду на клінічний досвід та терапевтичні протоколи лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби Enterococcus faecalis6; Staphylococcus aureus (метицилінчутливий) 7; Staphylococcus species (метицилінчутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae (група В) група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus

Грамнегативні аероби Citrobacter freudii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Morganella müsitі, Morganella morganii.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus, Peptostreptococcus species (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus).

Грамнегативні анаероби: Bacteroides caccae; гурт Bacteroides fragilis, Prevotella bivia, Prevotella disiens.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби Enterococcus faecium^6,8.

Грамнегативні аероби Acinetobacter species, Burkholderia cepacia, Pseudomonas aeruginosa.

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби Stenotrophomonas maltophilia, Legionella species.

Інші мікроорганізми: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetii, Mycoplasma pneumoniae.

6 - Види, які виявили природну проміжну чутливість.

7 - Всі метицилін стафілококи резистентні до меропенему.

8 - Показник резистентності> 50% в одній або кількох країнах ЄС.

У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становить приблизно 1 годину; середній об'єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах 500, 1000 та 2000 мг у вигляді інфузії протягом 30 хвилин Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 та 115 мкг/мл відповідні значення AUC становлять 39,3, 62,3 та 153 мкг × ч/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 та 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 та 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам із нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігається.

Є дані, що при введенні меропенему в дозі 1000 мг кожні 8 годин пацієнтам після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій було виявлено значення показників Cmax та періоду напіввиведення, які відповідають показникам здорових людей, але більший обсяг розподілу (27 л).

Розподіл. Середнє значення зв'язування меропенему з білками плазми становить приблизно 2% і не залежить від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика біекспоненціальна, але це значно менше вираженим після 30-хвилинної інфузії.Меропенем добре проникає в деякі рідини та тканини організму, включаючи легкі, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м'язи та перитонеальні ексудати.

Метаболізм. Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, та потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Висновок. Меропенем, насамперед, виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70% (50-75%) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28% виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом є лише близько 2% дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевої секреції.

Ніркова недостатність. Порушення функції нирок призводить до появи високих показників AUC у плазмі та тривалий період напіввиведення меропенему. Характерно збільшення показників AUC у 2,4 рази у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) та в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК < 2 мл/хв), порівняно зі здоровими добровольцями (КК > 80 мл/хв).Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно вищі у пацієнтів із порушенням функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок.

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, який був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищим, ніж у пацієнтів з анурією.

Печкова недостатність. Є дані щодо відсутності впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Діти. Є дані фармакокінетики у дітей (в т.ч. новонароджених) з інфекцією: при застосуванні препарату у дозах 10, 20 та 40 мг/кг значення Cmax наближаються до значень Cmax у дорослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 та 2000 мг відповідно. Середні значення кліренсу меропенему становлять 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6-23 місяці) та 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60% дози виводиться із сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12% – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20% одночасно виявлених рівнів препарату в плазмі крові, хоча існує значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Пацієнти похилого віку. Дані фармакокінетики у здорових добровольців похилого віку (65-80 років) свідчать про зниження кліренсу плазми крові, корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаним із віком, а також про незначне зниження непочечного кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам похилого віку, за винятком випадків помірного та тяжкого порушення функції нирок.

Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Пробенецид конкурує з меропенемом за активним канальцевим виведенням і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему в плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні пробенециду з меропенемом.

Потенційна дія меропенему на зв'язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчалася. Однак зв'язування з білками є настільки незначним, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму не можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівня вальпроєвої кислоти в крові, внаслідок чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100%. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти та карбапенемів вважається не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту внутрішньо застосовуваних антикоагулянтів препаратів, у тому числі варфарину у пацієнтів, які одночасно одержують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватись в залежності від основних інфекцій, віку та загального стану пацієнта. Таким чином, внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівня МНО (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівня МНО під час та невдовзі після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

діюча речовина: meropenem;

1 флакон містить: меропенему тригідрату еквівалентно меропенему 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію безводний карбонат.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. В якості запобіжного заходу бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.

Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко. Меропенем виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. Враховуючи користь терапії для жінок, необхідно ухвалити рішення щодо того, припинити грудне вигодовування або припинити лікування меропенемом.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Показано для лікування таких інфекцій у дорослих та дітей віком від 3 місяців:

• пневмонії, у тому числі позалікарняної та госпітальної пневмонії,
• бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;
• ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів
• ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;
• інфекції під час пологів та післяпологових інфекцій;
• ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин;
• гострий бактеріальний менінгіт.

Можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією та лихоманкою при підозрі на бактеріальну інфекцію.

Слід розглянути питання щодо надання офіційної рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до діючої речовини та/або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Важка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад, пеніциліну або цефалоспоринів).

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування препарату.

Доза меропенему та тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.

Меропенем при застосуванні в дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та в дозі до 40 мг/кг три рази на добу у дітей може особливо підходити для лікування деяких видів інфекцій, таких як шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa або Acinetobacter spp.

Таблиця 2

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигляді інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози до 1 г можна вводити у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин.Дані безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату в дозі 2 г у вигляді болюсної ін'єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 3

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Дані, що підтверджують застосування зазначених у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна.

Дозування для пацієнтів похилого віку

Для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну 50 мл/хв корекція дози не потрібна.

Діти

Таблиця 4

Рекомендовані дози для дітей віком від 3 місяців до 11 років та з масою тіла до 50 кг

Досвід застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок немає.

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигляді інфузії тривалістю від 

15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин. Дані безпеки, що підтверджують введення дітям препарату в дозі 40 мг/кг у вигляді болюсної ін'єкції, обмежені.

Діти з масою тіла понад 50 кг

Слід застосовувати дозу як для дорослих пацієнтів.

Проведення болюсної ін'єкції

Розчин для болюсної ін'єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Аріс у воді для ін'єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна та фізична стабільність приготовленого розчину для болюсної ін'єкції зберігалася протягом 3 годин при кімнатній температурі (15-25°С).

З мікробіологічної точки зору препарат необхідно використовувати негайно.

Якщо лікарський засіб відразу ж не використовувати, термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузій слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Аріс у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій або у 5% розчині глюкози (декстрози) для ін'єкцій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна та фізична стабільність приготованого розчину для інфузій з використанням 0,9% розчину натрію хлориду зберігалася протягом 6 годин при кімнатній температурі (15-25°С) або протягом 24 годин при температурі 2-8°С. Якщо він був охолоджений, слід використовувати протягом 2 годин після зберігання в холодильнику. З мікробіологічного погляду препарат необхідно використовувати негайно. Якщо лікарський засіб відразу ж не використовувати, термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Приготовлений з 5% розчином глюкози (декстрози) розчин меропенему слід використовувати негайно, тобто протягом 1 години після приготування.

Особливості застосування

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Були зареєстровані, як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, серйозні, а іноді з летальним результатом реакції підвищеної чутливості.

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій гіперчутливості до β-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та звернутися до заходів у відповідь.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов'язаного із застосуванням антибіотиків, та випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо зважити на можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея.Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишківника.

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомлялося про напади.

У зв'язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом та цитолізом) при лікуванні меропенемом слід ретельно контролювати функції печінки.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки під час лікування меропенемом у пацієнтів із вже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози не потрібне.

Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропенему та вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.

Меропенем містить близько 2,0 мекв або 4,0 мекв натрію на 500 мг або 1 г дози відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Частими небажаними реакціями, пов'язаними із застосуванням меропенему, були діарея, висипання, нудота/блювання та запалення у місці введення ін'єкції. Частими небажаними, пов'язаними із застосуванням меропенему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз та підвищення рівня печінкових ферментів.

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до <1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна оцінити з урахуванням наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції вказано порядку зменшення проявів.

Системи органів	частота	побічна реакція
Інфекції та інвазії	нечасто	Оральний та вагінальний кандидоз
З боку крові та лімфатичної системи	часто	Тромбоцитемія
	нечасто	Еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія
	частота невідома	Агранулоцитоз, гемолітична анемія
З боку імунної системи	частота невідома	Ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції
З боку нервової системи	часто	Головний біль
	нечасто	Парестезії
	рідко	Судороги
З боку шлунково-кишкового тракту	часто	Діарея, нудота, блювання, біль у животі
	частота невідома	Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	часто	Підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові
	нечасто	Підвищення рівня білірубіну в крові
З боку шкіри та підшкірної тканини	часто	Висип, свербіж
	нечасто	Кропивниця
	частота невідома	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема
З боку нирок та сечовивідних шляхів	нечасто	Підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові
Загальні порушення та стани в місці введення препарату	часто	Запалення, біль
	нечасто	Тромбофлебіт
	частота невідома	Біль у місцях Передозування Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у разі, якщо дозу препарату не коригувати. Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, і, як правило, легкі тяжкістю проявів та проходять після відміни препарату або зниження дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування. У осіб із нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками. Гемодіаліз виводить меропенем та його метаболіти з організму. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці. Після розведення заморожувати. Несумісність Не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів. Порошок, який буде використовуватися для хворобливих ін'єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін'єкцій. Порошок у флаконах для інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози для проведення інфузій. Опис Аріс відноситься до антибіотиків групи карбапенемів. Його застосовують для лікування дуже тяжких або повторних випадків пневмонії, а також за різних інфекційних захворювань. Часті запитання Яка діюча речовина у препарату Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г Діючі речовини у Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г є Меропенем Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г відпускається за рецептом? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г є рецептурним препаратом, та відпускається тільки з рецептом від лікаря Чи можна Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г приймати перед тим як сідати за кермо? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г з обережністю приймати перед керуванням транспорту Чи можна Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г приймати вагітним? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г з обережністю приймати вагітним Чи можна Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г приймати під час грудного вигодовування? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г заборонено приймати під час грудного вигодовування Чи можна Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г приймати алергетикам ? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г з обережністю приймати алергетикам Чи можна Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г приймати діабетикам ? Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г з обережністю приймати діабетикам Яка температура для зберігання Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г ? Рекомендована температура для зберігання Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г от 5°C до 25°C Який термін зберігання Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г ? Рекомендований термін зберігання Аріс порошок для розчину для інфузій, 1 г 2 года Відгуки про товар (0) Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук. Залишити відгук Залишити відгук