Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Ліки та профілактичні засоби
Інше
АРИПРАЗОЛ
Аріпразол таблетки 15 мг №60
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній пачці.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 15 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею.
Механізм дії.
Терапевтична дія арипіпразолу в лікуванні шизофренії та біполярного розладу типу I обумовлена поєднанням часткового агонізму щодо рецепторів дофаміну D2 та серотоніну 5-HT1а, а також антагонізму щодо рецепторів серотоніну 5-HT2a. Відомо, що арипіпразол виявляв антагоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічної гіперактивності та агоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічної гіпоактивності.
Арипіпразол має високу афінність зв'язування in vitro щодо рецепторів дофаміну D2 та D3, рецепторів серотоніну 5-HT1а та 5-HT2а, а також помірну афінність щодо рецепторів дофаміну D4, серотоніну 5-HT2c та 5-HT7, адренорецепторів та рецепторів гістаміну H1.
Арипіпразол також має помірну афінність щодо серотонінових рецепторів і не має помітної афінності щодо мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, крім підтипів дофаміну та серотоніну, може пояснювати деякі інші клінічні ефекти арипіпразолу.
Всмоктування.
Арипіпразол добре всмоктується, причому його максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-5 годин після введення. Арипіпразол піддається мінімальному пресистемному метаболізму. Біодоступність препарату при пероральному прийомі становить 87%. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливає на фармакокінетику арипіпразолу.
Розподіл.
Арипіпразол широко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на великий екстраваскулярний розподіл. При введенні терапевтичних доз арипіпразолу та дегідроарипіпразолу більш ніж на 99% зв'язуються з білками плазми, переважно з альбуміном.
Метаболізм.
Арипіпразол значною мірою метаболізується в печінці, в основному шляхом дегідрогізації, гідроксилювання та N-деалкілування. Згідно з даними досліджень in vitro ферменти CYP3A4 та CYP2D6 відповідають за дегідрогенізацію та гідроксилювання арипіпразолу, а N-деалкілування каталізується CYP3A4. Арипіпразол є основною речовиною лікарського засобу, що знаходиться у системному кровотоку. У рівноважному стані дегідроарипіпразолу – його активний метаболіт – становить близько 40% величини AUC арипіпразолу у плазмі.
Виведення.
Період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин у осіб з активним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин у осіб із слабким метаболізмом CYP2D6.
Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, в основному він представлений печінковим кліренсом. Після одноразового прийому внутрішньо 14C-міченого арипіпразолу приблизно 27% виводилося із сечею та приблизно 60% - з калом. Менше 1% арипіпразолу у незміненому вигляді виводилося із сечею, приблизно 18% незміненого арипіпразолу – з калом.Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів.
Діти.
Фармакокінетика арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів віком від 10 до 17 років була аналогічною такою у дорослих після коригування з різницею у масі тіла.
Пацієнти похилого віку.
Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових добровольців похилого віку та молодших пацієнтів відсутні.
Пол.
Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових чоловіків та жінок відсутні.
Куріння та раса.
Фармакокінетична оцінка популяції не виявила клінічно значимих, пов'язаних з расою відмінностей або впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу.
Порушення функції нирок.
Виявлено, що фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу однакові як у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок, так і у молодих здорових добровольців.
Порушення функції печінки.
Немає достатніх даних щодо метаболічних особливостей арипіпразолу у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Інші нейролептики.
Код АТХ N05A X12.
Внаслідок антагонізму до α1-адренорецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів.
З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід бути обережним при призначенні арипіпразолу з іншими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС, у зв'язку з можливими перехресними небажаними реакціями, такими як седативна дія.
Також необхідно відмовитись від вживання алкоголю під час терапії арипіпразолу. Слід обережно застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс.
Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.
Інгібітор секреції соляної кислоти, антагоніст H2-рецепторів фамотидину знижує швидкість всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим.
Арипіпразол метаболізується кількома шляхами за участю ферментів CYP2D6 та CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, курцям коригувати дози.
Хінідин та інші інгібітори CYP2D6.
Дозу арипіпразолу слід знизити приблизно наполовину у разі його одночасного прийому з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, ймовірно, мають аналогічну дію, тому зниження дози у разі їх застосування має бути таким самим.
Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4.
У осіб із зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу в плазмі порівняно з пацієнтами з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолу, потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. При одночасному використанні арипіпразолу та кетоконазолу дозу арипіпразолу слід знизити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть мати такі ж ефекти, отже потрібно аналогічно знижувати дози.
Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу слід підвищити до рівня, що застосовувався до початку супутнього лікування.
Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу у разі одночасного використання слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад, дилтіазему або есциталопраму) або CYP2D6.
Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.
Дозу арипіпразолу слід подвоїти у разі одночасного прийому з карбамазепіном. Інші потужні індуктори CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін та звіробій продірявлений) теоретично мають аналогічну дію, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої.
Вальпроат та літій.
У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолу не було відзначено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу.
Серотоніновий синдром.
У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІОЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу.
Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів.
Малоймовірно, що арипіпразол здатний викликати клінічно важливі лікарські взаємодії, опосередковані ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфин), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (дек)
У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатами, літієм або Ламікталом не було відзначено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.
діюча речовина: арипіпразол;
1 таблетка містить арипіпразолу 15 мг (у перерахунку на 100% суху речовину арипіпразол);
допоміжні речовини: гіпромелоза; натрію кроскармелозу; лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна кислота лимонна моногідрат, кремнію діоксид колоїдний магнію стеарат.
Арипіпразол, як і інші нейролептики, може впливати на здатність керувати автотранспортом унаслідок побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, доки не стане відомою чутливість пацієнтів до препарату.
Вагітність.
Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу за участю вагітних жінок не проводилися. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідкового зв'язку з арипіпразолом встановлено не було. Відомі дані досліджень тварин не дозволяють виключити можливість ембріофетотоксичності. Пацієнтам слід повідомляти лікаря про настання вагітності або намір завагітніти під час лікування арипіпразолу. У зв'язку з недостатньою інформацією щодо безпеки застосування арипіпразолу в період вагітності його можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.
У новонароджених, матері яких приймали нейролептики (включаючи арипіпразол) протягом третього триместру вагітності, можливі небажані реакції, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які можуть бути різними за тяжкістю та тривалістю. Відомо про випадки збудження, підвищення чи зниження м'язового тонусу, тремору, сонливості, порушень дихання чи проблем із годуванням. Отже, слід ретельно стежити за станом таких новонароджених.
Грудне вигодовування.
Арипіпразол/метаболіти виділяються з грудним молоком. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.
Препарат Арипразол в даному дозуванні не рекомендований до застосування дітям.
Препарат Аріпразол показаний для лікування шизофренії у дорослих.
Арипразол показаний також для лікування помірних та важких маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу, а також для запобігання нових маніакальних епізодів у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди, на лікування арипіпразолом.
Гіперчутливість до арипіпразолу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Дорослі.
Шизофренія: рекомендована початкова доза Аріпразолу становить 10 або 15 мг на добу, а підтримуюча доза - 15 мг на добу. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від їди.
Арипразол ефективний у діапазоні доз від 10 до 30 мг на добу. Підвищення ефективності прийому доз, що перевищують добову дозу 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтам може бути корисна підвищена доза.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.
Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу: рекомендована початкова доза Аріпразолу становить 15 мг. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від їди. Препарат можна призначати як монотерапію або у складі комбінованого лікування. Для деяких пацієнтів може бути ефективне підвищення дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.
Запобігання новим маніакальним епізодам при біполярному розладі І типу: для запобігання рецидивам маніакальних епізодів у пацієнтів, які приймали арипіпразол як монотерапію або у складі комбінованого лікування, слід продовжувати прийом препарату в тій же дозі. Виходячи з клінічного стану пацієнта, можлива корекція добової дози, зокрема її зниження.
Пацієнти з порушенням функції печінки: пацієнтам із слабким або помірним ступенем печінкової недостатності корекція дози не потрібна. Для надання рекомендацій пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки недостатньо наявних даних. Дозу цих пацієнтів слід підбирати обережно. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки максимальну добову дозу 30 мг застосовувати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок: у пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Пацієнти похилого віку: ефективність препарату Аріпразолу в лікуванні шизофренії та біполярного розладу І типу для пацієнтів віком від 65 років не встановлена. З огляду на більш високу чутливість цієї популяції пацієнтів слід розглянути доцільність застосування нижчих початкових доз препарату, якщо дозволяють інші клінічні фактори.
Стать: корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна.
Куріння: враховуючи шлях метаболізму арипіпразолу, курцям корекція доз не потрібна.
Корекція дози внаслідок взаємодій: у разі одночасного введення потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6 з арипіпразолу дозу арипіпразолу слід знизити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4 або CYP2D6, дозу арипіпразолу слід збільшити.
У разі одночасного введення потужних індукторів CYP3A4 з арипіпразолу дозу арипіпразолу слід збільшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається індуктор CYP3A4, дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої.
Найчастішими небажаними реакціями були акатизія та нудота.
Частоту побічних реакцій визначено за такими критеріями:
Частота нижченаведених реакцій вважається невідомою (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних):
У пацієнтів описані випадки умисного або випадкового гострого передозування арипіпразолом, дозами до 1260 мг без подальшого летального результату. Потенційно важливими з медичного погляду симптомами, які спостерігалися, були летаргія, підвищений кров'яний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювання та діарея.
Окрім цього були отримані дані про випадкове передозування виключно арипіпразолу (у дозі до 195 мг) у дітей, які не мали летального результату. Потенційно важливими з медичного погляду симптомами, які спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.
Лікування передозування має включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування численними лікарськими засобами. Тому необхідно негайно почати контроль за станом серцево-судинної системи, повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.
Після підтвердженого або ймовірного передозування арипіпразолом необхідно ретельне медичне спостереження та контроль за станом пацієнта для його відновлення.
Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижувало показник Cmax арипіпразолу приблизно на 41%, а показник AUC – приблизно на 51%, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля у лікуванні передозування.
>
Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолу відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол значною мірою пов'язується з білками плазми.
Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25ºС.
Препарат Аріпразол показаний для лікування шизофренії у дорослих.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.