Арикстра 2.5 мг/0.5 мл №10 розчин для ін'єкцій

По 10 заповнених шприців з автоматичною системою безпеки в картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Фондапаринукс є синтетичним селективним інгібітором активованого фактора Х(Ха). Антитромботична активність фондапаринуксу є результатом селективного пригнічення фактора Ха опосередкованого антитромбіном III (АТ III). Вибірково зв'язуючись з АТ III, фондапарінукс потенціює (приблизно в 300 разів) початкову нейтралізацію фактора Ха антитромбіном III. Нейтралізація фактора Ха перериває ланцюг коагуляції в крові та інгібує як створення тромбіну, так і формування тромбів. Препарат не інактивує тромбін (активований фактор II) та не діє на тромбоцити.

У дозі 2,5 мг фондапаринукс не впливає на результати звичайних коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АЧЗ) або протромбіновий час (ПЛ)/міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у плазмі , а також не змінює час кровотечі або фібринолітичної активності Однак було отримано поодинокі повідомлення про збільшення аЧТВ.

Фондапаринукс не вступає в перехресні реакції з сироваткою у хворих з індукованою гепарином тромбоцитопенією.

Всмоктування. Після підшкірного введення препарат швидко та повністю всмоктується (абсолютна біодоступність – 100%). При одноразовому підшкірному введенні 2,5 мг фондапаринуксу молодим здоровим добровольцям максимальна концентрація в плазмі крові (середня Сmax = 0,34 мг/л) досягалася через 2 години після введення дози. Концентрація в плазмі, яка становить половину вищенаведеної максимальної концентрації, досягалася через 25 хвилин після введення дози. У здорових добровольців похилого віку фармакокінетика фондапаринуксу лінійна в діапазоні доз 2-8 мг підшкірно. При введенні 1 раза на добу підшкірно стійка рівноважна концентрація в плазмі досягається через 3-4 дні при збільшенні в 1,3 рази значень Сmax та AUC (площі під кривою).

Середні (коефіцієнт варіації - КВ, %) фармакокінетичні параметри фондапаринуксу в стані рівноваги у хворих, які перенесли операції на тазостегновому суглобі та застосовували фондапаринукс у дозі 2,5 мг один раз на добу, були: Сmax - 0,39 мг/л (31 %), Тmax – 2,8 год (18 %) та Сmin – 0,14 мг/л (56 %). У хворих похилого віку, які перенесли операції, пов'язані з переломом стегна, рівноважні концентрації фондапаринукса були: Сmax – 0,50 мг/л (32%), Сmin – 0,19 мг/л (58%).

Розподіл. Об'єм розподілу обмежений та становить 7-11 л. In vitro фондапаринукс значною мірою зв'язується з АТ білком III, ступінь зв'язування залежить від концентрації препарату в плазмі крові (від 98,6 до 97,0% в діапазоні концентрацій від 0,5 до 2 мг/л). Зв'язування фондапаринуксу з іншими білками плазми, у тому числі з тромбоцитарним фактором IV, незначне. Оскільки фондапаринукс не пов'язується значною мірою з іншими білками плазми, крім антитромбіну III, взаємодії з іншими лікарськими засобами шляхом витіснення через зв'язок з білками не очікується.

Метаболізм. Хоча повна оцінка не виконана, ознак метаболізму фондапаринуксу і, зокрема, утворення активних метаболітів відсутні. Фондапаринукс не пригнічує ферменти системи цитохрому CYP450s (CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4) in vitro. Отже, не очікується взаємодії фондапаринуксу з іншими лікарськими засобами на рівні пригнічення метаболізму, опосередкованого системою CYP, in vivo.

Виведення. Фондапаринукс виводиться головним чином нирками у незміненому вигляді, у здорових добровольців – 64-77%. Період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 17 годин у молодих здорових добровольців і близько 21 години у здорових добровольців похилого віку.

Антитромботичні засоби. Код АТС В01А Х05.

Препарати, що можуть збільшувати ризик кровотечі, не слід застосовувати одночасно з Арикстрою^Ò, за винятком антагоністів вітаміну К, що застосовуються для лікування венозних тромбоемболій (див. «Особливості застосування»). Якщо таке сумісне застосування є необхідним, його слід проводити під ретельним контролем.

У результаті клінічних досліджень фондапаринуксу було доведено, що його сумісне застосування з пероральними антикоагулянтами (варфарином), антиагрегантами (ацетилсаліциловою кислотою), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикамом) і серцевими глікозидами (дигоксином) суттєво не впливає на фармакокінетику фондапаринуксу. Доза фондапаринуксу (10 мг), яку застосовували у дослідженнях взаємодії, перевищувала дозу, рекомендовану для застосування за поточними показаннями.

Крім того, препарат не впливав ні на антикоагуляційну активність варфарину (за міжнародним нормалізованим співвідношенням - МНС), ні на час кровотечі протягом лікування ацетилсаліциловою кислотою або піроксикамом, ні на фармакокінетику дигоксину у рівноважному стані.

Подальша терапія іншими антикоагулянтами.

Якщо необхідно почати подальше лікування гепарином або низькомолекулярним гепарином, першу ін'єкцію, як правило, роблять через один день після останньої ін'єкції фондапаринуксу.

Якщо необхідне подальше лікування антагоністом вітаміну К, терапію фондапаринуксом слід продовжувати до досягнення цільового значення МНС.

діюча речовина: фондапаринукс натрію;

1 шприц (0,5 мл) містить 2,5 мг фондапаринксу натрію;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, не проводилися, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.

Вагітність.

Клінічний досвід щодо застосування препарату вагітним жінкам на сьогодні обмежений. Досліджень на тваринах недостатньо для визначення впливу на перебіг вагітності, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток через обмежену експозицію. Тому Арикстру^Ò не слід призначати вагітним жінкам, за винятком випадків, коли очікувана користь від застосування буде переважати потенційний ризик для плода.

Годування груддю.

Арикстра екскретується у молоко щурів, але невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко жінки. Протягом лікування препаратом годування груддю не рекомендується. Проте пероральне всмоктування препарату в організм дитини малоймовірне.

Фертильність.

Немає даних щодо впливу фондапаринуксу на фертильність людини. У дослідженнях на тваринах вплив на фертильність не виявлений.

Безпека та ефективність застосування Арикстри^Ò дітям не встановлені.

• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнів після великих ортопедичних операцій на нижніх кінцівках, у тому числі при переломі стегна (включаючи подовжену профілактику), та операціях ендопротезування кульшового та колінного суглобів.
• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після операцій на органах черевної порожнини, які мають ризик тромбоемболічних ускладнень.
• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів з ризиком виникнення таких ускладнень у зв‘язку з тривалим обмеженням рухливості у період гострої фази захворювання.
• Нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без підйому сегмента ST із метою запобігання летальним випадкам, інфаркту міокарда та рефрактерної ішемії.
• Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST з метою запобігання летальним випадкам, повторного інфаркту міокарда у пацієнтів, які лікуються тромболітиками або у тих, які первинно не отримували інших форм реперфузійної терапії.

Встановлена алергія до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Активна клінічно значуща кровотеча. Гострий бактеріальний ендокардит. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв).

Арікстра® призначена для підшкірної чи внутрішньовенної ін'єкції. Не застосовувати внутрішньом'язово.

Підшкірна ін'єкція.

Коли Арікстру® застосовують у формі глибокої підшкірної ін'єкції, хворий повинен перебувати у положенні лежачи. Місцями введення повинні бути поперемінно ліва та права антеролатеральна або ліва та права постеролатеральна стінка живота. Щоб уникнути втрати препарату, не слід видаляти пляшечку повітря з попередньо наповненого шприца перед ін'єкцією. Голку слід вводити на всю довжину перпендикулярно в складку шкіри, затиснуту між великим і вказівним пальцем; Під час введення складку шкіри необхідно тримати затиснутою.

Арікстра призначена лише для застосування під контролем лікаря.

Підшкірну ін'єкцію вводити так само, як і при застосуванні класичного шприца.

Внутрішньовенна ін'єкція (тільки перша доза при лікуванні хворих на інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST).

Вводиться внутрішньовенно через наявну внутрішньовенну систему безпосередньо без розведення або з розведенням у невеликому обсязі (25 або 50 мл) 0,9% хлориду натрію. Щоб уникнути втрати препарату, не слід видаляти пляшечку повітря з попередньо наповненого шприца перед ін'єкцією. Систему або катетер після ін'єкції слід добре промити 0,9% розчином натрію хлориду для того, щоб переконатися, що лікарський засіб було введено повністю. При розведенні Арикстри 0,9% розчином хлориду натрію введення слід проводити протягом 1-2 хвилин.

Перед застосуванням розчину для ін'єкцій необхідно візуально контролювати відсутність видимих ​​частинок та зміни забарвлення.

Попередньо заповнені шприци були розроблені із застосуванням автоматичної системи захисту голки для запобігання пошкодженням після ін'єкції препарату.

Будь-який невикористаний препарат або матеріал слід утилізувати відповідно до законодавчих норм.

Рекомендована доза для дорослих становить 2,5 мг 1 раз на добу після операції у формі підшкірної ін'єкції.

Початкову дозу вводити не раніше ніж через 6 годин після завершення операції за умови досягнення гемостазу.

Лікування слід проводити до зниження ризику розвитку тромбоемболії, зазвичай до переведення хворого на амбулаторне лікування, не менше 5-9 діб після операції. Досвід показує, що у хворих, які перенесли операцію з приводу перелому стегна, протягом 9 діб існує ризик венозних тромбоемболій. Таким хворим рекомендується додаткове профілактичне застосування Арикстри терміном до 24 діб.

Хворі з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень за результатами індивідуальної оцінки ризику.

Рекомендована доза Арикстри становить 2,5 мг 1 раз на добу у вигляді підшкірної ін'єкції. Тривалість лікування у такому разі становить від 6 до 14 днів.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST.

Рекомендована доза Арикстри становить 2,5 мг 1 раз на добу у вигляді підшкірної ін'єкції. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати максимум 8 діб або до виписки пацієнта з лікарні, якщо це відбудеться раніше.

Хворим, яким слід проводити черезшкірне коронарне втручання в період лікування Арикстрою, слід застосовувати нефракціонований гепарин під час такого втручання, враховуючи потенційний ризик виникнення кровотечі у пацієнта, включаючи час після введення останньої дози фондапаринуксу (див. «Особливості застосування» Час відновлення підшкірного застосування Арикстри після видалення катетера визначають на основі клінічного стану пацієнта. У клінічному дослідженні з нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST відновлення лікування Арикстрою було розпочато не раніше ніж через 2 години після видалення катетера.

Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.

Рекомендована доза Арикстри становить 2,5 мг 1 раз на добу. Першу дозу Арікстри вводять внутрішньовенно, наступні дози – ndash; шляхом підшкірної ін'єкції. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати максимум 8 діб або до виписки пацієнта з лікарні, якщо це відбудеться раніше.

Хворим, яким слід проводити не первинне черезшкірне коронарне втручання під час лікування Арикстрою, слід застосовувати нефракціонований гепарин під час такого втручання, беручи до уваги потенційний ризик виникнення кровотечі у пацієнта, включаючи час після введення останньої дози фондапаринуксу (див. «Особливості застосування»). Час відновлення підшкірного застосування Арикстри після видалення катетера слід визначати на основі клінічного стану пацієнта. У клінічному дослідженні з нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST відновлення лікування Арикстрою було розпочато не раніше ніж через 3 години після видалення катетера.

Пацієнти, яким призначено коронарне шунтування (КШ).
Пацієнтам з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST або пацієнтам з нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підйому сегменту ST, яким призначено коронарне шунтування (КШ), по можливості не слід застосовувати фондапаринукс протягом 24 годин до хірургічного втручання, а через 8 годин після операції.

Особливі групи хворих.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Арикстрі дітям не встановлені.

Профілактика венозних тромбоемболій після хірургічного втручання.

У разі хірургічного втручання слід суворо дотримуватися часу першої ін'єкції фондапаринуксу у пацієнтів старше 75 років та/або масою тіла < 50 кг, та/або з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну в діапазоні від 20 до 50 мл/хв.

Першу дозу фондапаринуксу слід вводити не раніше ніж через 6 годин після закриття хірургічної рани. Ін'єкцію не слід робити до встановлення гемостазу (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти похилого віку (75 років).

АрікструÒ слід застосовувати з обережністю пацієнтам похилого віку, оскільки з віком погіршується функція нирок (див. «Особливості застосування»).

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг.

Профілактика венозних тромбоемболій та лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. У пацієнтів із масою тіла менше 50 кг існує підвищений ризик розвитку кровотечі. Виведення фондапарінукса знижується зі зменшенням маси тіла. Таким пацієнтам Фондапаринукс слід застосовувати з обережністю (див. «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.

Профілактика венозних тромбоемболій. Пацієнтам з легкими порушеннями нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв) змінювати дозу не потрібно.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну 20-50 мл/хв за призначенням лікаря рекомендується застосовувати препарат у дозі 1,5 мг/добу (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Пацієнтам із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв Арикстру® застосовувати не рекомендується.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST та інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Арікстру® протипоказано застосовувати для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв (див. Протипоказання). Коригувати дозу для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну 20 мл/хв і більше не потрібно.

Порушення функції печінки.

Профілактика венозних тромбоемболій та лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Не потрібно коригувати дозування для хворих з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня. Хворим із тяжким ступенем печінкової недостатності Арикстру® слід застосовувати з обережністю, оскільки ця група пацієнтів не досліджувалася (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Перевищення рекомендованих доз Арикстри^Ò може призвести до підвищеного ризику виникнення кровотечі. Відомого антидоту до фондапаринуксу немає.

У разі передозування, що супроводжується геморагічними ускладненнями, слід припинити лікування та з'ясувати основну причину кровотечі. Слід розглянути питання про призначення відповідної терапії, такої як хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжої плазми крові, плазмаферез.

Побічні реакції.

Найчастіше реєстровані серйозні небажані реакції при застосуванні фондапаринуксу - це геморагічні ускладнення (у різних ділянках, включаючи рідкісні випадки внутрішньочерепної/внутрішньомозкової та ретроперитонеальної кровотечі) та анемія. Фондапаринукс слід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення кровотечі (див. «Особливості застосування»).

Безпеку фондапаринуксу у дозі 2,5 мг вивчали у таких популяціях:

- 3595 пацієнтів після обширної ортопедичної операції на нижніх кінцівках, яким препарат застосовували протягом періоду до 9 днів;

- 327 пацієнтів після операції у зв'язку із переломом стегна, яких лікували протягом 3 тижнів після початкової профілактики протягом 1 тижня;

- 1407 пацієнтів після хірургічного втручання на черевній порожнині, яких лікували протягом періоду до 9 днів;

- 425 терапевтичних хворих із ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень, яких лікували протягом періоду до 14 днів;

- 10057 пацієнтів, які одержували лікування у зв'язку із гострим коронарним синдромом, що проявлявся нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без підйому сегмента ST;

- 6036 пацієнтів, які одержували лікування у зв'язку із гострим коронарним синдромом, що проявлявся інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST.

Наведені нижче побічні реакції представлені за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення класифікується як дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100,

< 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000), вкрай поодинокі

(< 1/10000); побічні реакції зазначено у порядку зменшення серйозності; ці побічні реакції слід інтерпретувати із урахуванням хірургічного і медичного контексту.

В інших дослідженнях або у період післяреєстраційного застосування зареєстровано рідкі випадки внутрішньочерепної/внутрішньомозкової та ретроперитонеальної кровотечі.

Профіль небажаних явищ, зареєстрований у програмі досліджень лікування гострого коронарного синдрому, узгоджується із небажаними реакціями на препарат, виявленими при застосуванні засобу для профілактики венозних тромбоемболій.

Кровотеча була часто зареєстрованим явищем у пацієнтів із нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Частота підтверджених великих кровотеч становила 2,1 % (фондапаринукс) і 4,1 % (еноксапарин) протягом періоду до 9-го дня включно у досліджені фази ІІІ щодо нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST, а частота підтверджених тяжких кровотеч за модифікованими критеріями ТІМІ становила 1,1 % (фондапаринукс) і 1,4 % (група контролю [нефракціонований гепарин/плацебо]) протягом періоду до 9-го дня включно у досліджені фази ІІІ щодо інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST.

У досліджені фази ІІІ щодо нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST найбільш часто зареєстрованими негеморагічними небажаними явищами (зареєстрованими щонайменше у 1 % учасників групи фондапаринуксу) були головний біль, біль у грудях і фібриляція передсердь.

У досліджені фази ІІІ за участю пацієнтів з інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST найбільш часто зареєстрованими негеморагічними небажаними явищами (зареєстрованими щонайменше у 1 % учасників групи фондапаринуксу) були фібриляція передсердь, пірексія, біль у грудях, головний біль, шлуночкова тахікардія, блювання і артеріальна гіпотензія.

Перевищення рекомендованих доз Арикстри може призвести до підвищеного ризику виникнення кровотечі. Відомого антидоту до фондапаринуксу немає.

У разі передозування, що супроводжується геморагічними ускладненнями, слід припинити лікування та з'ясувати основну причину кровотечі. Слід розглянути питання про призначення відповідної терапії, такої як хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжої плазми крові, плазмаферез.

Зберігати при температурі нижче 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Розчин для ін'єкцій Арикстра показаний для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень.