Ареклок таблетки в/о 50 мг № 30

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Ареклок^® - нестероїдний антиандрогенний лікарський засіб без іншої ендокринної активності. Зв’язуючись з андрогенними рецепторами без активації генної експресії, пригнічує андрогенні стимули. Результатом цього пригнічення є регресія пухлин передміхурової залози. Відміна лікування бікалутамідом може призвести у деяких пацієнтів до синдрому відміни антиандрогенів.

Лікарський засіб містить рацемічну суміш, що володіє антиандрогенною активністю, переважно за рахунок (R)-енантіомеру.

Абсорбція

Бікалутамід добре всмоктується після перорального застосування. Відсутні дані про будь-який клінічно значущий вплив вживання їжі на біодоступність препарату.

Розподілення

Бікалутамід володіє високою здатністю зв’язуватися з білками (рацемат 96 %, (R)-енантіомер >99,6 %) та інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окиснення та утворення глюкуронідних кон’югатів. Його метаболіти виводяться нирками та через жовчний міхур приблизно у рівних пропорціях.

Метаболізм

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться з організму, порівняно з (R)-енантіомером, у якого період напіввиведення з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні лікарського засобу (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення акумулюється в плазмі крові у 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомеру на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при призначенні добової дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомеру припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Елімінація (виведення)

Під час клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які отримували дозу 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевого акту, низька і може становити приблизно 0,3 мкг/мл, що нижче, ніж рівень, який у лабораторних тварин призводить до впливу на потомство.

Особливі групи пацієнтів

Фармакокінетика (R)-енантіомеру не залежить від віку пацієнта, ниркової недостатності або слабкої та помірної печінкової недостатності. Отримані дані, що у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться з плазми крові.

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Відсутні дані про фармакодинамічні або фармакокінетичні взаємодії між бікалутамідом та аналогами РФЛГ.

У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду є інгібітором CYP3A4 і виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP2C9, 2C19 та 2D6.

Хоча результати клінічних досліджень застосування антипірину як маркера активності цитохрому Р450 (CYP) не вказують на можливу взаємодію лікарських засобів з бікалутамідом, через 28 днів після одночасного застосування мідазоламу та бікалутаміду середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою (AUC)) збільшувалася на 80 %. Для лікарських засобів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати важливе значення.

Відповідно, одночасне застосування з терфенадином, астемізолом і цизапридом протипоказано. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати з такими сполуками як циклоспорин і блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих лікарських засобів, особливо, якщо є ознаки посилення впливу лікарського засобу або виникають побічні ефекти в результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендується проводити ретельне спостереження за його концентрацією в плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку або припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати його окиснення (наприклад, циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препаратів.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Повідомлялося про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому під час застосування бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (ПЧ/МНВ), також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжити інтервал QT або спричинити розвиток шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes), такими як антиаритмічні лікарські засоби класу IA (хінідин, дизопірамід) або класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики.

Діти.

Дослідження взаємодії проведені тільки за участю дорослих.

діюча речовина: bicalutamidum;

1 таблетка містить бікалутаміду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон К-30; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат;

оболонка: Опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400).

Бікалутамід не впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. Однак слід мати на увазі, що часто може виникати сонливість, дуже часто – запаморочення. Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, мають бути обережними.

Бікалутамід протипоказаний жінкам. Протипоказано призначати його у період вагітності чи годування груддю.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід припускати, що у чоловіків також можливий період недостатності репродуктивної функції або безпліддя.

Дослідження взаємодії проведено лише за участю дорослих.

Поширений рак передміхурової залози в комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічною кастрацією

Бікалутамід протипоказаний жінкам та дітям.

Бікалутамід не слід призначати пацієнтам, у яких раніше виявлялися реакції гіперчутливості до бікалутаміду або до будь-яких компонентів лікарського засобу.

Протипоказано одночасне застосування лікарського засобу з терфенадином, астемізолом або цизапридом.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, у тому числі пацієнти літнього віку: по 1 таблетці 1 раз на добу. Лікування бікалутамідом необхідно розпочинати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами РФЛГ або одночасно з хірургічною кастрацією.

При нирковій недостатності: не вимагається індивідуальної корекції дози.

При печінковій недостатності: не вимагається індивідуальної корекції дози для пацієнтів з легкою печінковою недостатністю. Накопичення бікалутаміду може спостерігатися у пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатністю.

Особливості щодо застосування

Лікування слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід метаболізується у печінці. Клінічні дані дозволяють припустити, що елімінація може бути уповільнена у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки, що може призвести до накопичення бікалутаміду. Отже, лікарський засіб необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з помірною та тяжкою формою печінкової недостатності.

Необхідно періодично здійснювати контроль функції печінки для виявлення можливих змін з боку печінки. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування препарату.

При застосуванні бікалутаміду спостерігалися поодинокі випадки тяжкого захворювання печінки, повідомляли також про летальні випадки. Застосування препарату слід припинити, якщо зміни носять тяжкий характер.

Для пацієнтів, які мають об’єктивне прогресування захворювання разом із підвищеним рівнем простатичного специфічного антигену (ПСА), слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.

У чоловіків, які приймають агоністи РФЛГ, спостерігається зменшення толерантності до глюкози, що може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим слід приділити увагу контролю рівня глюкози в крові пацієнтів, які приймають препарат одночасно з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні з препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4.

Пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози призначати лікування бікалутамідом не можна.

Терапія антиандрогенами може призводити до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів із факторами ризику або з наявністю подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT, лікар повинен до початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користь, враховуючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes).

Антиандрогенна терапія може викликати зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували даний лікаський засіб, не повідомляли, пацієнтам та/або їх партнерам під час лікування і протягом 130 днів після терапії бікалутамідом слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Повідомлялося про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення ПЧ та МНВ. Деякі випадки були пов’язані з ризиком виникнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати рівень ПЧ/МНВ, також потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).

Побічні реакції класифіковано за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: анемія.

З боку імунної системи.

Нечасто: підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку метаболізму та харчування.

Часто: зменшення апетиту.

З боку психіки.

Часто: зниження лібідо, депресія.

З боку нервової системи.

Дуже часто: запаморочення.

Часто: сонливість.

З боку серця.

Часто: інфаркт міокарда (повідомляли про летальний наслідок)¹, серцева недостатність¹.

Частота невідома: пролонгація QT.

З боку судин.

Дуже часто: припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Нечасто: інтерстиціальна легенева хвороба² (повідомляється про летальні наслідки).

З боку травної системи.

Дуже часто: біль у животі, запор, нудота.

Часто: диспепсія, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто: гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ³.

Рідко: печінкова недостатність⁴ (повідомляли про летальні наслідки).

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто: алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри, свербіж, висипання.

Нечасто: реакції підвищеної чутливості на світло.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Дуже часто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Дуже часто: гінекомастія та болючість молочних залоз⁵.

Часто: еректильна дисфункція.

Загальні порушення та стан місця введення.

Дуже часто: астенія.

Часто: набряк, біль у грудях.

Обстеження.

Часто: збільшення маси тіла.

¹ Спостерігалося під час фармакоепідеміологічного дослідження застосування агоністів РФЛГ та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози.Ризик збільшувався при одночасному застосуванні з агоністами РФЛГ, однак збільшення ризику не було відзначено при монотерапії препаратом Ареклок^® раку передміхурової залози.

² Побічна дія описується в огляді постреєстраційних даних. Частота визначається на підставі випадків інтерстиціальної пневмонії, про які повідомляється у відкритих дослідженнях дози 150 мг у період лікування раннього раку простати (EPC - Early Prostate Cancer).

³Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або стають менш вираженими протягом лікування або після його припинення.

⁴Побічна дія описується в огляді постреєстраційних даних. Частота визначається на підставі випадків печінкової недостатності для пацієнтів у відкритій групі EPC дослідження дози 150 мг.

⁵Може зменшитися при супутній кастрації.

Випадки передозування не спостерігалися. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне.

Діаліз малоефективний, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється в сечі у незміненому вигляді. Призначається звичайне підтримуюче лікування з моніторингом життєво важливих функцій організму.

Не вимагає спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Препарат для лікування раку передміхурової залози.