Аралет таблетки в/о 2,5 мг № 30

По 10 таблеток у блістері з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої, з маркуванням українською мовою.

По 3 блістери у картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою,

Основні фізико-хімічні властивості: круглої форми двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки жовтого кольору.

Летрозол – нестероїдний інгібітор ароматази (інгібітор біосинтезу естрогену); протипухлинний препарат.

Якщо зростання пухлинної тканини залежить від наявності естрогенів, усунення опосередкованого ними стимулюючого впливу є причиною пригнічення росту пухлини. У жінок у постменопаузі естрогени утворюються переважно за участю ферменту ароматази, який перетворює андрогени, що синтезуються у надниркових залозах (насамперед андростендіон та тестостерон), на естрон (Е1) та естрадіол (Е2). Тому за допомогою специфічної інгібіції ферменту ароматази можна домогтися пригнічення біосинтезу естрогенів у периферичних тканинах та пухлинній тканині.

Летрозол інгібує ароматазу шляхом конкурентного зв'язування із субодиницею цього ферменту – гемом цитохрому P450, що призводить до зниження біосинтезу естрогенів у всіх тканинах.

У здорових жінок у постменопаузі одноразова доза летрозолу, яка становить 0,1 мг, 0,5 мг та 2,5 мг, знижує рівень естрону та естрадіолу у сироватці крові (порівняно з початковим рівнем) на 75-78% та на 78% відповідно. Максимальне зниження досягається через 48-78 годин.

У жінок з поширеною формою раку молочної залози в постменопаузі щоденне застосування летрозолу в дозі від 0,1 до 5 мг знижує рівні естрадіолу, естрону та естрону сульфату у плазмі крові на 75-95% від початкового рівня. При застосуванні препарату в дозі 0,5 мг і більше у багатьох випадках концентрації естрону та сульфату естрону виявляються нижче за межу чутливості методу, що використовується для визначення гормонів.Це свідчить про те, що з допомогою даних доз препарату досягається більш виражене придушення синтезу естрогенів. Супресія естрогенів підтримувалась під час лікування у всіх пацієнток.

Летрозол – високоспецифічний інгібітор активності ароматази. Порушення синтезу стероїдних гормонів у надниркових залозах не виявлено. У пацієнток у постменопаузі, яким проводили терапію летрозолом у добовій дозі 0,1-5 мг, клінічно значущих змін концентрацій у плазмі кортизолу, альдостерону, 11-деоксикортизолу, 17-гідроксипрогестерону, АКТГ, а також активності реніну не було виявлено. Проведення тесту стимуляції АКТГ через 6 та 12 тижнів терапії летрозолом у добовій дозі 0,1 мг; 0,25 мг; 0,5 мг; 1 мг; 2,5 мг та 5 мг не виявило жодного помітного зменшення синтезу альдостерону або кортизолу. Таким чином, немає необхідності призначати глюкокортикоїди та мінералокортикоїди.

У здорових жінок у постменопаузі після одноразового застосування летрозолу в дозах 0,1 мг, 0,5 мг та 2,5 мг змін концентрації андрогенів (андростендіону та тестостерону) у плазмі крові не виявлено. У пацієнток у постменопаузі, які отримували летрозол у добовій дозі від 0,1 до 5 мг, змін рівня андростендіону у плазмі крові також не відзначено. Усе це свідчить про те, що блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є попередниками естрогенів.У пацієнток, які отримували летрозол, не було відзначено змін концентрацій лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у плазмі крові, а також не було відзначено змін функцій щитовидної залози, що оцінюється за рівнями тиреотропного гормону T4 та T3.

Всмоктування.

Летрозол швидко і повністю всмоктується із травного тракту (середній розмір біодоступності становить 99,9%). Їжа незначною мірою знижує швидкість абсорбції (середній час досягнення максимальної концентрації летрозолу в крові (tmax) становить 1 годину при прийомі летрозолу натще і 2 години – при прийомі з їжею; середня максимальна концентрація летрозолу в крові (Сmax) становить 129±20,3 нмоль/л при прийомі натщесерце і 98,7±18,6 нмоль/л – при прийомі з їжею), проте ступінь всмоктування летрозолу (при оцінці за площею під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. Незначні зміни швидкості всмоктування розцінюються як такі, що не мають клінічного значення, тому летрозол можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Розподіл.

Зв'язування летрозолу з білками плазми становить приблизно 60% (переважно з альбуміном – 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить майже 80% його рівня у плазмі крові. Після застосування 2,5 мг 14С-міченого летрозолу приблизно 82% радіоактивності в плазмі припадало на частку незміненої активної речовини. Тому системний вплив метаболітів летрозолу незначний. Летрозол швидко та широко розподіляється у тканинах. Здається обсяг розподілу в період рівноважного стану досягає приблизно 1,87±0,47 л/кг.

Метаболізм та виведення.

Летрозол значною мірою відчуває метаболізм із утворенням фармакологічно неактивного карбінолового метаболіту – основний шлях елімінації.Метаболічний кліренс летрозолу (CLm) становить 2,1 л/год, що менше величини печінкового кровотоку (приблизно 90 л/год). Було виявлено, що ізоферменти CYP3А4 та CYP2А6 цитохрому Р450 здатні перетворювати летрозол на його метаболіти in vitro, проте їх індивідуальна роль у кліренсі летрозолу in vivo точно не встановлена. Дослідження з вивчення лікарської взаємодії показали, що одночасне застосування летрозолу і циметидину, відомого як інгібітора тільки ізоферменту 3А4, не призводило до пригнічення кліренсу летрозолу, що дає можливість укласти важливу роль у загальному кліренсі in vivо ізоферменту 2А6. У ході цього дослідження відзначено незначне зниження показника AUC та підвищення Сmax.

Утворення невеликої кількості інших поки не ідентифікованих метаболітів, а також виведення незміненого препарату із сечею та калом відіграють лише незначну роль у загальній елімінації летрозолу. Протягом 2 тижнів після введення здоровим добровольцям у постменопаузі 2,5 мг 14С-міченого летрозолу в сечі було виявлено 88,2±7,6% радіоактивності, у калі – 3,8±0,9%. Принаймні, 75% радіоактивності, що виявляється в сечі за період до 216 годин (84,7±7,8% величини дози летрозолу), припадало на глюкуронідні кон'югати карбінолового метаболіту, майже 9% - на два інших неідентифікованих метаболіту та 6% - на незмінений летрозол.

Кінцевий період напіввиведення з плазми становить приблизно 2 доби. Після щоденного прийому 2,5 мг препарату рівноважна концентрація летрозолу досягається протягом 2-6 тижнів, при цьому вона приблизно в 7 разів вища, ніж після одноразового прийому тієї ж дози. У той же час значення рівноважної концентрації в 1,5-2 рази перевищує значення рівноважної концентрації, яке можна було б передбачити на основі розрахунків, виходячи з величин, зареєстрованих після одноразової дози препарату. Це вказує на те, що при щоденному застосуванні летрозолу в дозі 2,5 мг його фармакокінетика має дещо нелінійний характер. Оскільки рівноважна концентрація летрозолу підтримується під час лікування протягом тривалого часу, можна зробити висновок, що накопичення летрозолу не відбувається.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.

У ході досліджень, що проводилися за участю добровольців з різним станом функції нирок (24-годинний кліренс креатиніну варіював від 9 до 116 мл/хв), зазначалося, що фармакокінетика летрозолу та виведення з сечею глюкуронідних кон'югатів після карбінози дози . Показники Сmax, AUC та напіввиведення метаболітів не визначалися.У подібному дослідженні, проведеному за участю добровольців з різним станом функції печінки, було встановлено, що у хворих з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) середні величини площі під кривою «концентрація-час» (AUC) були на 37% вище, ніж у здорових добровольців, але залишалися у межах діапазону значень, які спостерігалися в осіб без порушень функції печінки. При дослідженні фармакокінетики одноразової дози у 8 хворих з цирозом печінки та тяжким порушенням її функції (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) було відмічено збільшення AUC на 95% та період напіввиведення на 187% порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. У зв'язку з тим, що у пацієнтів, які отримували добові дози від 5 до 10 мг/день, не спостерігалося збільшення показників токсичності, корекція дози у напрямку її зниження не обґрунтована, хоча таким пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом. Крім того, не було відзначено жодного впливу порушень функції нирок (розрахункові значення кліренсу креатиніну становили 20-50 мл/хв) або порушень функції печінки на концентрацію летрозолу в плазмі у 359 пацієнток із поширеними формами раку молочної залози. Фармакокінетика летрозолу не залежить від віку пацієнта.

Ліки, що застосовуються для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та подібні засоби. Інгібітори ароматази. Летрозол.Код АТХ L02B G04.

Метаболізм летрозолу частково відбувається за участю CYP2A6 та CYP3A4. Таким чином, на системне виведення летрозолу можуть впливати лікарські засоби, що впливають на ферменти CYP3A4 та CYP2A6. Очевидно, метаболізм летрозолу має низьку спорідненість з CYP3A4, оскільки цей фермент не насичується при концентраціях у 150 разів більше концентрації летрозолу, що спостерігаються у плазмі крові в період рівноважного стану за типових клінічних умов.

На сьогоднішній день клінічний досвід застосування препарату Аралет у комбінації з естрогенами або іншими протираковими препаратами, крім тамоксифену, відсутній. Тамоксифен, інші антиестрогенні препарати або естрогенні лікарські засоби можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу. Крім того, доведено, що при одночасному застосуванні тамоксифену та летрозолу суттєво знижуються плазмові концентрації летрозолу. Слід уникати одночасного застосування летрозолу з тамоксифеном, іншими антагоністами або естрогенами.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати концентрацію летрозолу в сироватці крові

Інгібітори активності CYP3A4 та CYP2A6 можуть знижувати метаболізм летрозолу і, таким чином, підвищувати концентрацію летрозолу у плазмі крові. Одночасне застосування лікарських засобів, які сильно пригнічують ці ферменти (потужні інгібітори CYP3A4 включають, але не обмежуються: кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, ритонавір, кларитроміцин і телитроміцин; CYP2A6 (наприклад, метоксален)) може підвищувати.Тому пацієнткам, яким показані сильні інгібітори CYP3A4 та CYP2A6, рекомендується виявляти обережність при їх застосуванні.

Лікарські засоби, які можуть знижувати концентрацію летрозолу в сироватці крові

Індуктори активності CYP3A4 можуть підвищувати метаболізм летрозолу і таким чином знижувати концентрацію летрозолу у плазмі крові. Одночасне застосування лікарських засобів, що стимулюють CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал та звичайний звіробій), може знижувати експозицію летрозолу. Тому пацієнткам, яким показані потужні індуктори CYP3A4, рекомендується виявляти обережність при їх застосуванні. Індуктори CYP2A6 невідомі.

Одночасне застосування препарату Аралет (2,5 мг) та тамоксифену 20 мг один раз на добу призводило до зниження рівня летрозолу в плазмі в середньому на 38%. Клінічний досвід, отриманий на підставі досліджень терапії другої лінії раку молочної залози, показує, що терапевтичний ефект лікування Аралетом, як і частота виникнення небажаних реакцій, не збільшувалися, якщо летрозол застосовували відразу після тамоксифену. Механізм цієї взаємодії невідомий.

Лікарські засоби, системні концентрації яких у сироватці крові можуть змінюватися під впливом летрозолу.

In vitro летрозол інгібує ізоферменти цитохрому P450 – CYP2A6 та помірно CYP2C19, але клінічне значення цього явища невідоме.Однак слід бути обережним при одночасному застосуванні летрозолу та лікарських засобів, виведення яких переважно залежить від CYP2C19 і мають вузький терапевтичний діапазон (таких як фенітоїн, клоподрогель). Субстрат із вузьким терапевтичним діапазоном для CYP2A6 невідомий.

Дослідження клінічної взаємодії з циметидином (відомий неспецифічний інгібітор CYP2C19 та CYP3A4) та варфарином (чутливий субстрат для CYP2C9 з вузьким терапевтичним діапазоном, який часто застосовують як супутній препарат для цільової популяції летрозолу). значної лікарської взаємодії.

Огляд бази цих клінічних досліджень не виявив жодних доказів інших клінічно значущих взаємодій з лікарськими засобами, що часто призначаються.

Діюча речовина: letrozole;

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить летрозол 2,5 мг;

інші складові: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; натрію крохмаль гліколят (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

плівкова оболонка: Опадрай жовтий 02B38014: гіпромелоза (E 464), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид жовтий (E 172), тальк, макрогол, титану діоксид (E 171).

Вплив летрозолу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами незначний. Оскільки при лікуванні препаратом у хворих спостерігалася загальна слабкість та запаморочення, а також в окремих випадках сонливість, слід попереджати пацієнток про те, що при виникненні цих симптомів слід відмовитись від керування автотранспортом чи іншими механізмами.

Жінки у перименопаузальному стані або жінки репродуктивного віку

Препарат Аралет слід застосовувати лише жінкам із чітко визначеним постменопаузальним статусом. Існують постмаркетингові повідомлення про спонтанні аборти або вроджені аномалії у новонароджених, матері яких приймали препарат Аралет.
З огляду на повідомлення про відновлення функції яєчників у жінок на фоні лікування летрозолом, незважаючи на чіткий постменопаузальний статус на початку терапії, лікар повинен обговорити з пацієнткою адекватні протизаплідні засоби.

Вагітність

На основі досвіду застосування препарату людям, які включають окремі випадки вроджених вад (зрощування губ, зовнішні статеві органи проміжного типу), відомо, що препарат Аралет може спричинити вроджені вади розвитку у разі його застосування під час вагітності. Результати досліджень на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Препарат Аралет протипоказаний для застосування під час вагітності.

Годування грудьми

Невідомо, чи екскретується летрозол та його метаболіти у грудне молоко людини. Ризик для новонародженої дитини виключити не можна.

Препарат Аралет протипоказаний для застосування під час годування груддю.

Фертильність

Фармакологічною дією летрозолу є зниження продукування естрогену шляхом інгібування ароматази. У жінок у пременопаузі інгібіція синтезу естрогену призводить до підвищення рівнів гонадотропінів (ЛГ, ФСГ). Підвищення рівня ФСГ, своєю чергою, стимулює зростання фолікулів, що може індукувати овуляцію.

Препарат не застосовують дітям, оскільки ефективність та безпека летрозолу для цієї категорії пацієнтів не вивчалися в рамках клінічних досліджень.

Ад'ювантна терапія гормонопозитивного інвазивного раку молочної залози на ранніх стадіях у жінок у постменопаузальний період.

· Розширена ад'ювантна терапія інвазивного раку молочної залози на ранніх стадіях у жінок у постменопаузальний період, яким була проведена стандартна ад'ювантна терапія тамоксифеном протягом 5 років.

· Терапія першої лінії гормонозалежного поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузі.

· Лікування поширених форм раку молочної залози у жінок у постменопаузі (природної або викликаної штучно) після рецидиву або прогресування захворювання, які отримували попередню терапію антиестрогенами.

· Неоад'ювантна терапія у жінок у постменопаузі з гормонопозитивним, HER-2-негативним раком молочної залози, яким не підходить хіміотерапія та не показано невідкладне хірургічне втручання.

Ефективність препарату для пацієнток із гормононегативним раком молочної залози не доведена.

– Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

– Ендокринний статус, характерний для передменопаузального періоду.

– Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).

– Передопераційне застосування препарату, якщо статус рецепторів є негативним або невідомим.

– Вагітність, період годування груддю.

– Жінки репродуктивного віку.

Дорослі, у т. ч. пацієнти похилого віку. Рекомендована доза летрозолу становить 2,5 мг один раз на добу. В ад'ювантній та розширеній ад'ювантній терапії лікування летрозолом має продовжуватися протягом 5 років або поки не настане рецидив захворювання. У хворих з метастазами терапію летрозолом слід продовжувати, доки ознаки прогресування захворювання не стануть очевидними. В умовах ад'ювантного лікування слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років з наступним переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років).

В умовах неоад'ювантного лікування терапію Аралетом слід продовжувати протягом 4-8 місяців, щоб досягти оптимального зменшення пухлини. Якщо відповідь на лікування недостатня, слід припинити терапію препаратом та призначити планове хірургічне втручання та обговорити з пацієнткою варіанти подальшого лікування.

Під час передопераційного лікувального періоду рекомендується регулярне спостереження за прогресуванням захворювання. Для пацієнток похилого віку корекція дози препарату не потрібна.

Діти. Для лікування дітей препарат не застосовують. Безпека та ефективність застосування препарату Аралет дітям не встановлено. Наявні дані обмежені, тому неможливо розробити рекомендації щодо дозування.

Пацієнтки з порушенням функції печінки та нирок.

Для пацієнток з ураженням печінки від легкого до середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-Пью) або нирок (при кліренсі креатиніну та 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна.Наявні дані щодо пацієнтів з нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв або тяжким порушенням функції печінки недостатні. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (клас С по Чайлд-П'ю) потребують ретельного нагляду.

Спосіб застосування

Аралет слід приймати перорально незалежно від їжі, оскільки їжа не впливає на ступінь абсорбції препарату.

Пропущену дозу слід прийняти відразу, як пацієнтка згадає про це. Однак, якщо пацієнтка згадає про це незадовго до прийому наступної дози (за 2-3 години), пропущену дозу слід пропустити та прийняти наступну дозу згідно з графіком. Не слід приймати подвійну дозу, оскільки при прийомі добової дози вище рекомендованої 2,5 мг спостерігалася системна експозиція вище пропорційної.

Особливості застосування.

Немає відомостей про ефективність, що вказували б на можливість застосування летрозолу для лікування чоловіків із раком молочної залози.

Порушення функції нирок

Немає даних щодо застосування препарату для лікування пацієнток з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв. Перед призначенням препарату таким пацієнткам слід зважити на співвідношення потенційного ризику і очікуваного ефекту лікування.

Холестерин

Слід розглянути проведення моніторингу холестерину у сироватці крові. У ході дослідження із застосуванням ад'ювантного лікування повідомлялося про гіперхолестеринемію у 52,3 % пацієнтів що застосовували летрозол та у 28,6 % пацієнтів що застосовували тамоксифен. За критеріями оцінки ступеня тяжкості побічних реакцій (СТС) повідомлялося про гіперхолестеринемію 3-4 ступеня у 0,4 % пацієнтів у групі летрозолу та у 0,1 % пацієнтів у групі тамоксифену. Крім того, в ад'ювантній терапії, збільшення ≥1,5 X ВМН загального холестерину (як правило, не натще) спостерігалося у пацієнтів що застосовували монотерапію та мали початковий рівень загального холестерину в сироватці крові в межах норми (тобто, <= 1,5 X ВМН) у 151/1843 (8,2 %) в групі летрозолу проти 57/1840 (3,2 %) в групі тамоксифену. Застосування гиполипидемических препаратів було необхідно 25 % пацієнтів, що застосовували летрозол та 16 % пацієнтів, що застосовували тамоксифен.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) системна експозиція та час напіввиведення летрозолу приблизно вдвічі довший, ніж у здорової людини. Такі хворі потребують більш уважного спостереження.

Вплив на кістки

Оскільки летролзол є потужним препаратом, що знижує концентрацію естрогенів, можна очікувати зниження мінеральної щільності кісток. Під час ад'ювантної терапії летрозолом жінок, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку цього стану, необхідно оцінювати мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою денситометрії кісток, наприклад провести DEXA-сканування на початку лікування. В умовах ад'ювантного лікування також слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років з подальшим переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років) залежно від профілю безпеки пацієнтки.

За необхідності слід розпочати лікування остеопорозу, під час терапії летрозолом за пацієнтками необхідний ретельний нагляд.

Менопаузальний статус

У пацієнток з нез'ясованим менопаузальним статусом необхідно до початку лікування препаратом Аралет визначити рівні лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та/або естрадіолу. Приймати препарат Аралет повинні тільки жінки
з постменопаузальним ендокринним статусом.

Порушення лабораторних показників

Дозозалежного впливу препарату Аралет на будь-які гематологічні або біохімічні показники не спостерігалося. Помірні зменшення кількості лімфоцитів, невизначеного клінічного значення, спостерігалися у деяких пацієнтів, що застосовували Аралет у дозі

2,5 мг. Таке зниження кількості лімфоцитів мало транзиторний характер приблизно у половини пацієнтів, що зазнали впливу. У двох пацієнтів що застосовували Аралет розвинулась тромбоцитопенія; взаємозв'язок із досліджуваним препаратом був нез'ясованим. Вихід пацієнтів із дослідження через порушення лабораторних показників, що були пов'язані із застосуванням препарату чи ні, був рідким.

Інші застереження

Слід уникати одночасного застосування препарату Аралет і тамоксифену, інших антагоністів естрогенів чи естрогеновмісних лікарських засобів, оскільки ці речовини можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Інфекції та інвазії: інфекції сечовидільної системи.

Доброякісні, злоякісні та нез'ясовані новоутворення, включаючи кісти та поліпи: болі в пухлинних осередках (тільки при метастатичному ураженні/неад'ювантному режимі).

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: ангіодемія, анафілактичні реакції.

Метаболічні порушення: гіперхолестеринемія, анорексія, підвищення апетиту, підвищення рівня холестерину в сироватці крові, загальні набряки, порушення метаболізму ліпідів.

З боку психіки: депресія, тривожність, нервозність, дратівливість.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, погіршення пам'яті, дизестезія, парестезії, гіпостезії, порушення смакових відчуттів, інсульт, зап'ястний тунельний синдром.

З боку органів зору: катаракта, подразнення очей, затемнення зору, тромбоз сітківки, відшарування сітківки.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття; тахікардія; тромбофлебіт, включаючи тромбофлебіт поверхневих та глибоких вен; артеріальна гіпертензія; випадки серцевої ішемії; Легенева емболія, артеріальний тромбоз, цереброваскулярний інфаркт, легенева гіпертензія, інсульт, аритмія, перикардит. При ад'ювантній терапії незалежно від причинного зв'язку в групах, де пацієнти приймали летрозол та тамоксифен, спостерігалися тромбоемболічні явища, стенокардія, інфаркт міокарда та серцева недостатність.Після стандартної ад'ювантної терапії тамоксифеном з тривалістю лікування 60 місяців для летрозолу та 37 місяців для плацебо відзначали такі побічні реакції для препарату та плацебо відповідно (виключаючи всі випадки переходу на прийом летрозолу): вперше діагностовано стенокардію або погіршення її перебігу; стенокардія, яка потребувала хірургічного втручання; інфаркт міокарда, тромбоемболічні порушення, інсульт/транзиторні порушення мозкового кровообігу.

З боку дихальної системи: задишка, кашель, інтерстиціальні хвороби легень.

З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея, біль у животі, стоматит, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція; посилене потовиділення; висипання, у тому числі еритематозні, плямисто-папульозні, псоріазоподібні та везикулярні; свербіж; сухість шкіри; кропив'янка; токсичний епідермальний некроліз; мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у м'язах, біль у кістках, остеопороз, переломи кісток, артрит, синдром «клацаючого пальця».

З боку сечовивідної системи та нирок: підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: вагінальні кровотечі, виділення чи сухість, біль у молочних залозах.

Загальні розлади та реакції: припливи, стомлюваність (включаючи астенію, нездужання), периферичний набряк, підвищення температури, сухість слизових, відчуття спраги, генералізований набряк.

Лабораторні характеристики: збільшення або зменшення маси тіла.

Немає клінічного досвіду передозування. У ході клінічних досліджень вищими одноразовими та багаторазовими дозами, які тестували у здорових добровольців, були відповідно 30 мг та 5 мг, до того ж доза 5 мг – найвища, яку досліджували у пацієнток у постменопаузальному віці з раком молочної залози. Усі ці дози добре переносились. Відсутні клінічні дані щодо конкретної дози летрозолу, що може призвести до появи загрозливих для життя симптомів.

Лікування: підтримуюча та симптоматична терапія; регулярний моніторинг основних показників життєдіяльності організму Специфічний антидот відсутній.

Температура зберігання не вище +25 °С

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Засіб для гормональної терапії.