Актілізі слід вводити якомога раніше після виникнення симптомів захворювання.
Інфаркт міокарда:
a) 90-хвилинний (прискорений) режим введення для хворих з інфарктом міокарда, лікування яких можна почати протягом 6 годин після виникнення симптомів.
90-хвилинний (прискорений) режим введення, доза альтеплази |
Обсяг розчину в залежності від концентрації альтеплази, мл |
1 мг/мл |
2 мг/мл |
15 мг у якості в/в болюса |
15 |
7,5 |
50 мг у якості інфузії протягом 30 хвилин |
50 |
25 |
З подальшою інфузією 35 мг протягом 60 хвилин до досягнення максимальної дози 100 мг |
35 |
17,5 |
Для пацієнтів з масою тіла <65 кг загальну дозу слід розраховувати щодо маси тіла відповідно до таблиці.
90-хвилинний (прискорений) режим введення, доза альтеплази |
Обсяг розчину в залежності від концентрації альтеплази, мл |
1 мг/мл |
2 мг/мл |
15 мг у якості в/в болюса |
15 |
7,5 |
0,75 мг/кг маси тіла в якості інфузії протягом 30 хвилин (максимум 50 мг) |
0,75 мл/кг маси тіла |
0,375 мл/кг маси тіла |
З подальшою інфузією 0,5 мг/кг маси тіла протягом 60 хвилин (максимум 35 мг) |
0,5 мл/кг маси тіла |
0,25 мл/кг маси тіла |
б) 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом 6-12 годин після виникнення симптомів.
3-годинний режим введення, доза альтеплази |
Обсяг розчину в залежності від концентрації альтеплази, мл |
1 мг/мл |
2 мг/мл |
10 мг в якості в/в болюса |
10 |
5 |
50 мг у якості інфузії протягом першої години |
50 |
25 |
З подальшою інфузією 10 мг протягом 30 хвилин до досягнення максимальної дози 100 мг протягом 3 год |
10 |
5 |
Для пацієнтів з масою тіла 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг маси тіла. Максимально допустима доза альтеплази при гострому інфаркті міокарда становить 100 мг.
Допоміжна терапія. Супутня антитромботична терапія рекомендується відповідно до чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегменту ST.
Тромбоемболія легеневої артерії. Загальну дозу 100 мг слід ввести протягом 2 годин. Найбільш поширений досвід застосування в такому режимі.
Режим застосування при тромбоемболії легеневої артерії, доза альтеплази |
Обсяг розчину в залежності від концентрації альтеплази, мл |
1 мг/мл |
2 мг/мл |
10 мг в якості в/в болюса в протягом 1–2 хвилини |
10 |
5 |
З подальшою в/в інфузією 90 мг протягом 2 год |
90 |
45 |
Для пацієнтів з масою тіла <65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг маси тіла.
Допоміжна терапія. Після застосування Актилізу слід розпочати (або продовжити) лікування гепарином, якщо значення активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ) менше подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно АЧТВ протягом 50-70 с (в 1,5-2,5 рази більше вихідного рівня).
Гострий ішемічний інсульт. Терапію може проводити тільки лікар, який пройшов спеціальну підготовку та має досвід роботи в неврології (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Доза, що рекомендується, становить 0,9 мг/кг маси тіла (максимум 90 мг) і вводиться інфузійно протягом 60 хвилин. 10% загальної дози спочатку вводять як внутрішньовенний болюс. Терапію слід розпочати якомога раніше протягом перших 4,5 годин після виникнення симптомів. Пізніше 4,5 години після розвитку симптомів інсульту існує негативне співвідношення користь/ризик, пов'язане з прийомом Актилізе, а тому застосування препарату протипоказане (див. Фармакодинаміка, ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Допоміжна терапія. Безпека та ефективність цього режиму з супутнім застосуванням гепарину та ацетилсаліцилової кислоти у перші 24 години після виникнення симптомів достатньо не досліджені. Тому в перші 24 години після терапії Актилізе при ішемічному інсульті слід уникати застосування ацетилсаліцилової кислоти або гепарину внутрішньовенно. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад, запобігання тромбозу глибоких вен), його доза не повинна перевищувати 10 000 МО/сут п/к.
Інструкція із застосування. В асептичних умовах вміст флакона (50 мг) розчиняють у воді для ін'єкцій для отримання концентрації 1 мг альтеплази/мл або 2 мг альтеплази/мл відповідно до таблиці.
Кінцева концентрація розчину альтеплази, мг альтеплази/мл |
Об'єм води для ін'єкцій, який додається до сухої речовини, мл |
1 |
50 |
2 |
25 |
Отриманий розчин слід вводити внутрішньовенно. Його можна надалі розвести у стерильному фізіологічному розчині 0,9% (9 мг/мл) для ін'єкцій до отримання мінімальної концентрації 0,2 мг альтеплази/мл. Не рекомендується розводити отриманий розчин у стерильній воді для ін'єкцій або в розчинах для ін'єкцій на основі вуглеводів, наприклад, декстрози. Актиліз не слід змішувати з іншими лікарськими засобами ні у флаконі для інфузій, ні в загальній системі для внутрішньовенного введення (навіть з гепарином).
Для досягнення кінцевої концентрації 1 мг альтеплази/мл слід ввести повний вміст розчинника, що додається до флакону з порошком Актиліз. Для досягнення кінцевої концентрації 2 мг альтеплази/мл використовують лише половину вмісту розчинника. У цих випадках для перенесення необхідної кількості розчинника у флакон з порошком Актиліз слід завжди використовувати шприц. Під час приготування препарату з кількості порошку і розчинника суміш необхідно лише злегка перемішати до повного розчинення. Щоб запобігти утворенню піни, слід уникати інтенсивного перемішування. Готовий препарат має вигляд прозорого безбарвного або блідо-жовтого розчину. Перед введенням препарат необхідно візуально перевірити на наявність частинок та зміну кольору. Розведений розчин призначений для одноразового застосування. Будь-який невикористаний розчин слід знищити.
Особливості застосування
Тромболітичне/фібринолітичне лікування потребує належного моніторингу. Актилізі повинні призначати тільки лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і мають необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії. Як і щодо всіх тромболітиків, при призначенні Актилізу рекомендується за будь-яких обставин переконатися у наявності стандартної реанімаційної апаратури та лікарських засобів.
Гіперчутливість. Після лікування сталого утворення антитіл до молекули рекомбінантного людського тканинного активатора плазміногену не виявлено. Системний досвід повторного призначення Актилізу відсутній.
Анафілактичні реакції, пов'язані з призначенням Актилізу, є нечастими і можуть викликатися гіперчутливістю до діючої речовини — альтеплазе, гентаміцину (який використовується при виробництві препарату та може залишатися у слідових кількостях) та допоміжним речовинам. Пробка скляного флакона з порошком Актиліз містить натуральний каучук (похідна речовина латексу), який може викликати алергічні реакції. У разі розвитку анафілактичних реакцій інфузію необхідно припинити та розпочати адекватне лікування.
Кровиливи. У разі розвитку потенційно небезпечної кровотечі, у тому числі внутрішньочерепних крововиливів, слід припинити фібринолітичну терапію. Більшості пацієнтів, у яких відзначаються кровотечі, може знадобитися припинення терапії тромболітичними та антикоагулянтними засобами, внутрішньовенна інфузія та ручне регулювання тиску, що застосовується до уражених судин. Слід розглянути можливість призначення протаміну, якщо гепарин вводився протягом 4 годин на початок кровотечі. У виняткових випадках, коли пацієнт не реагує на ці консервативні методи, можливе виважене застосування препаратів для переливання крові. Переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми та тромбоцитів потребує проведення повторних клінічних та лабораторних оцінок після кожного введення. При застосуванні інфузії кріопреципітату бажано досягти рівня фібриногену в обсязі 1 г/л.
Слід також розглянути можливість застосування антифібринолітичних препаратів. Ризик внутрішньочерепного крововиливу підвищується у пацієнтів похилого віку, тому для цих пацієнтів слід ретельно оцінювати користь/ризик. Як і щодо всіх тромболітиків, слід добре зважити необхідність застосування терапії Актилізе з метою збалансування потенційного ризику виникнення кровотечі та очікуваної користі за таких умов: нещодавня внутрішньом'язова ін'єкція або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин (за винятком тих, не можуть бути здавлені, див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), зовнішній масаж серця при реанімації; стани з підвищеним ризиком крововиливу, які не вказані у протипоказаннях. Слід уникати застосування негнучких катетерів.
Пацієнти, які отримують пероральну терапію антикоагулянтами. Слід розглянути можливість лікування Актилізом, якщо доза або час після прийому останньої дози антикоагулянту забезпечує залишкову ефективність, якщо вона не підтверджена результатами відповідного випробування. ) антикоагулянтної активності зазначеного(-их) препарату(-ів), що свідчить про відсутність клінічно значущої активності щодо системи згортання крові (наприклад, міжнародне нормалізоване відношення ≤1,3 для антагоністів вітаміну K, або результати іншого(-их) відповідного) (і) випробування інших пероральних антикоагулянтів знаходяться в межах відповідної верхньої межі норми).
Додаткові особливості застосування та застереження при гострому інфаркті міокарда та гострої легеневої емболії. Не слід призначати Актиліз у дозі, що перевищує 100 мг, оскільки це пов'язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі. Тому слід вживати особливих заходів, щоб переконатися, що доза альтеплази введена так, як зазначено в розділі ЗАСТОСУВАННЯ. Очікуваний терапевтичний ефект повинен бути ретельно зважений щодо можливого ризику кожного конкретного пацієнта, особливо у тих, систолічний АТ яких становить 160 мм рт. ст.
Аритмії. Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов'язаної з реперфузією. Аритмії внаслідок реперфузії можуть призвести до зупинки серця, бути небезпечними для життя та вимагати застосування стандартних протиаритмічних видів терапії.
Антагоністи глікопротеїнових рецепторів GPIIb/IIIa. Одночасне застосування антагоністів глікопротеїнових рецепторів GPIIb/IIIa підвищує ризик кровотеч.
Додаткові особливості застосування та застереження при гострому ішемічному інсульті. Терапію може проводити тільки лікар, який пройшов спеціальну підготовку та має досвід роботи в неврології. Для підтвердження показання для лікування залежно від обставин можуть бути розглянуті дистанційні діагностичні заходи (див. ПОКАЗАННЯ).
Пацієнти з гострим ішемічним інсультом, які приймали Актилізе, наражаються на значно більший ризик внутрішньочерепного крововиливу, ніж пацієнти з іншими показаннями, оскільки кровотеча виникає в основному в зоні інфаркту. Це, зокрема, стосується таких випадків: усі випадки, зазначені в розділі ПРОТИПОКАЗАННЯ, та всі стани з високим ризиком крововиливу; незначні безсимптомні аневризми церебральних судин; при пізнішому початку лікування з моменту розвитку симптомів інсульту чиста клінічна користь знижується і може бути пов'язана з більш високим ризиком внутрішньомозкового крововиливу та смерті порівняно з пацієнтами, які отримували лікування раніше. Тому Актиліз слід застосовувати якомога раніше. Пацієнти, які попередньо отримували терапію ацетилсаліцилової кислотою, можуть перебувати в групі вищого ризику виникнення внутрішньомозкового крововиливу, особливо коли затримується терапія Актиліз. Необхідний моніторинг АТ під час проведення терапії та протягом найближчих 24 год.
Рекомендується внутрішньовенна антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ 180 мм рт. ст. або дистолічний АТ 105 мм рт. ст. Терапевтичні переваги зменшуються у пацієнтів, які перенесли попередній інсульт, або у хворих на неконтрольований діабет. Співвідношення користь / ризик у таких пацієнтів вважається не таким сприятливим, хоча залишається позитивним. У пацієнтів з інсультом легкого ступеня ризик переважає над користю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Пацієнти з дуже важкою формою інсульту перебувають у групі високого ризику внутрішньомозкового крововиливу та смерті, тому застосування препарату протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Пацієнти з великим інфарктом перебувають у групі підвищеного ризику несприятливих наслідків, включаючи тяжкі крововиливи та смерть. У разі слід ретельно оцінити співвідношення користь/ризик. При інсульті ймовірність сприятливого результату лікування зменшується залежно від віку, тяжкості інсульту та рівня глюкози в крові при надходженні пацієнта до лікарні, тоді як ймовірність важкої інвалідності та смерті або пов'язаних із цим внутрішньочерепних крововиливів підвищується незалежно від терапії.
Пацієнтам у віці старше 80 років з тяжкою формою інсульту (за клінічною оцінкою та/або за результатами обстеження з використанням належних методик візуалізації) та пацієнтам з рівнем глюкози в крові <50 мг/дл або >400 мг/дл до початку лікування терапія Актиліз протипоказана (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Дані, отримані в дослідженнях та об'єднаному аналізі, показують, що у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами клінічна користь від застосування Актилізу знижується, а смертність підвищується.
Інші особливі застереження. Реперфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не слід розпочинати протягом перших 24 годин після тромболізису за допомогою альтеплази.