Пероральні антикоагулянти одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі. Хоча застосування клопідогрелю в дозі 75 мг на добу не змінювало фармакокінетичних показників S-варфарину або міжнародне нормалізоване відношення 4 (МНС) у хворих, які отримували варфарин протягом тривалого часу, одночасне застосування клопідогрелю з варфарином підвищує ризик виникнення кровотечі з незалежний вплив на гемо. /p>
Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa: клопідогрел слід з обережністю призначати пацієнтам, які одночасно застосовують інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa.
Ацетилсаліцилова кислота (АСК) АСК не змінювала інгібуючу дію клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел посилював дію АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак одночасне застосування 500 мг АСК двічі на добу протягом одного дня не викликало значного збільшення часу кровотечі, подовженої внаслідок прийому клопідогрелю. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що підвищує ризик кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Незважаючи на це, клопідогрел та АСК одночасно застосовували протягом до одного року.
Гепарин: застосування клопідогрелю не призводив до необхідності коригувати дозу гепарину і не змінювало дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючу дію клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, що підвищує ризик кровотечі, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
Тромболітиків: безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітиків і гепарину була досліджена у хворих з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущої кровотечі була аналогічна тій, що спостерігалася при одночасному застосуванні фібринолітиками та гепарину з АСК.
НПЗП: одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час не з'ясовано, зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма нестероїдними протизапальними засобами. Тому при одночасному застосуванні НПЗП, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем слід бути обережним.
СІЗЗС: оскільки СІЗЗС впливають на агрегацію тромбоцитів і підвищують ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗЗ з клопідогрелем потрібна обережність.
Одночасне застосування інших препаратів: оскільки клопідогрел перетворюється на свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, що знижують активність цього ферменту, швидше за все, призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю в плазмі. Клінічна значимість цієї взаємодії не встановлено. В якості запобіжного заходу слід уникати одночасного застосування потужних або помірних інгібіторів CYP2C19.
До лікарських засобів, що пригнічують активність CYP2C19, відносяться омепразол і езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломебід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметити. >
Інгібітори протонного насоса (ІСН): застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на день одночасно з клопідогрелем або з 12-годинним інтервалом між прийомом цих препаратів призводило до зниження експозиції активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) та 40% (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням антитромбоцитарного ефекту на 39% (доза навантаження) і 21% (підтримуюча доза). Очікується, що езомепразол також може вступати в подібну взаємодію з клопідогрелем. Існують суперечливі дані щодо клінічного значення цієї фармакокінетичної (ФК)/фармакодинамічної (ФД) взаємодії з погляду розвитку значних серцево-судинних явищ. Як запобіжний засіб не рекомендується застосовувати омепразол або езомепразол одночасно з клопідогрелем.
Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або ланзопразолу. Концентрації активного метаболіту в плазмі знижувалися на 20% (навантажувальна доза) та 14% (підтримуюча доза) при одночасному застосуванні антопразолу в дозі 80 мг один раз на добу. Це супроводжувалося зниженням середнього показника інгібування агрегації тромбоцитів на 15% та 11% відповідно. Такі результати вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати попутно з пантопразолом.
Доказів того, що інші препарати, які зменшують вироблення кислоти в шлунку, такі як H2-блокатори (крім циметидину, що є інгібітором CYP2C19), або антациди, впливати на антитромбоцитарну активність ні.
Інші препарати клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, ніфедипіном або обома препаратами виявлено не було. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрел