Амитриптилина гидрохлорид-ЗН р-р д/ин. 1% амп. 2 мл

По 2 мл у ампулі. По 5 ампул у блістері. По 2 блістери у коробці. По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у блістері. По 1 блістеру у коробці. По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у коробці.

Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Фармакодинаміка. Амітриптилін — трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотнього нейронального захоплення моноамінів. Чинить виражену тимолептичну дію, належить до групи великих антидепресантів. Тимолептичний ефект поєднується з вираженим седативним ефектом. Чинить також антисеротонінову, антигістамінну та антихолінергічну дії. Фармакокінетика. З білками плазми крові зв’язується понад 90%. Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів — нортриптиліну та динітротриптиліну. Період напіввиведення становить приблизно 17–30 годин, іноді більше. Виводиться переважно у вигляді метаболітів з сечею.

Антидепресанти. Неселективнi iнгiбiтори зворотнього нейронального захоплення моноамiнiв. Код АТХ N06A А09.

Фармакодинамiчнi взаємодії Протипоказанi комбінації Iнгiбiтори МАО (неселективнi, а також селективнi А (моклобемiд) та В (селегiлiн)) — ризик серотонiнового синдрому (див. розділ «Протипоказання»). Небажанi комбінації Симпатомiметичнi засоби: амiтриптилiн здатний потенцiювати кардiоваскулярнi ефекти адреналiну, ефедрину, iзопреналiну, норадреналiну, фенiлефрину та фенiлпропаноламiну. Блокатори адренергiчних нейронiв: трициклiчнi антидепресанти можуть перешкоджати антигiпертензивним ефектам гуанетидину, бетанiдину, резерпiну, клонiдину та метилдопи. Рекомендується переглянути всю схему антигiпертензивної терапiї пiд час лiкування iз застосуванням трициклiчних антидепресантiв. Антихолiнергiчнi засоби: трициклiчнi антидепресанти здатнi потенцiювати ефекти таких лiкарських засобiв стосовно органiв зору, ЦНС, кишечнику та сечового мiхура; слiд уникати одночасного з ними застосування через пiдвищений ризик паралiтичної кишкової непрохiдностi, гiперпiрексії. Лiкарськi засоби, що спричиняють подовження iнтервалу QT електрокардiограми, в тому числi антиаритмiчнi препарати (хiнiдин), антигiстамiннi (астемiзол та терфенадин), деякi антипсихотичнi лiки (зокрема пiмозид та сертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збiльшувати імовiрнiсть шлуночкових аритмiй у разi прийому разом з трициклiчними антидепресантами. Протигрибковi засоби, такi як флуконазол та тербiнафiн, зумовлюють збiльшення концентрації у сироватцi кровi трициклiчних антидепресантiв та вираженостi супутньої токсичностi. Бувають випадки втрати свiдомостi та виникнення хаотичної полiморфної шлуночкової тахiкардії. Депресанти ЦНС: амiтриптилiн здатний посилювати ефекти алкоголю, барбiтуратiв та iнших засобiв пригнічення ЦНС. Фармакокiнетичнi взаємодії Вплив iнших медикаментозних засобiв на фармакокiнетику трициклiчних антидепресантiв Трициклiчнi антидепресанти, включаючи амiтриптилiн, метаболізуються iзоензимом CYP2D6 цитохрому Р450 печiнки. CYP2D6 характеризується полiморфiзмом у популяцiї, та його активнiсть може пригнiчуватися багатьма психотропними, а також iншими лiкарськими засобами, як, наприклад, нейролептиками, iнгiбiторами зворотнього захоплення серотонiну за винятком циталопраму (який є дуже слабким iнгiбiтором iзоензиму), блокаторами β-адренорецепторiв, а також антиаритмiчними засобами. Прикладами сильних інгібіторів CYP2D6 є бупропіон, флуоксетин, пароксетин і хінідин. Ці препарати можуть призвести до істотного зменшення обміну речовин та значного підвищення концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі. Слід контролювати рівень концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі у разі введення трициклічних антидепресантів спільно з іншим препаратом, який, як відомо, є сильним інгібітором CYP2D6. Необхідно відкоригувати дозу амітриптиліну. Рекомендується бути обережними у разі одночасного застосування амітриптиліну з дулоксетином, помірним інгібітором CYP2D6. У метаболiзмi амiтриптилiну також беруть участь iзоензими CYP2C19 та CYP3A. Барбiтурати, як i iншi стимулятори ензимiв, наприклад рифампiцин та карбамазепiн, можуть посилювати метаболiзм і тим самим зумовлювати зниження вмiсту трициклiчних антидепресантiв у плазмi кровi та зменшення антидепресантного ефекту. Циметидин та метилфенiдат, а також препарати блокаторiв кальцієвих каналiв пiдвищують рiвнi трициклiчних сполук у плазмi крові та вiдповiдну токсичнiсть. Трициклiчнi антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболiзм один одного; це може призвести до зниження судомного порогу та появи судом. Може бути необхiдною корекцiя доз зазначених лiкарських засобiв. Такі протигрибкові засоби як флуконазол і тербінафін збільшували сироваткові рівні амітриптиліну і нортриптиліну. У присутності етанолу вільні плазмові концентрації амітриптиліну і концентрації нортриптиліну були збільшені.

діюча речовина: amitriptiline; 1 мл розчину містить амітриптиліну гідрохлориду у перерахуванні на амітриптилін 10 мг; допоміжні речовини: глюкоза, вода для ін’єкцій.

Амітриптиліну гідрохлорид протипоказаний для лікування депресії у дітей (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності. Лікування амітриптиліном пов’язують з ризиком кардіоваскулярних побічних реакцiй у всіх вікових групах.

Ендогенні депресії, включаючи депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод.

Гiперчутливість до амітриптиліну або будь-якого зi складових препарату. Глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура. Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатність коронарних артерій. Одночасне призначення амітриптиліну та ІМАО протипоказано через розвиток серотонінового синдрому (поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус і гіпертермію). Лікування із застосуванням амітриптиліну можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менше ніж через 1 добу після припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду і селегіліну.

При тяжких депресіях лікування можна розпочинати з парентерального введення препарату — внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно — дорослим у дозі 25–40 мг 3–4 рази на добу. Курс лікування — 3–12 введень. Після цього доцільно призначати амітриптиліну гідрохлорид внутрішньо у формі таблеток. Особам літнього віку препарат призначати у менших дозах. Зниження функції нирок помiрного ступеня: застосовувати з обережністю. Зниження функції печiнки помiрного ступеня: рекомендується обережний пiдбiр дози та, якщо можливо, визначення вмiсту препарату у сироватцi кровi.

У переліку, що наведений нижче, використовуються терміни MedDRA ВООЗ для класів систем органів: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/10000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000).

Класи систем органів за MedDRA	Частота	Прояви
З боку системи крові та лімфатичної системи	Рідкісні	Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.
Розлади метаболізму	Рідкісні	Зниження апетиту.
З боку психіки	Часто Нечасто Рідкісні	Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо. Гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, кошмарні сновидіння. Делірій (у хворих літнього віку), галюцинації (у хворих на шизофренію), суїцидальні думки або поведінка*.
З боку нервової системи	Дуже часто Часто Нечасто	Сонливість, тремор, запаморочення, головний біль. Розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія. Судоми.
З боку органiв зору	Дуже часто Часто Нечасто Частота невідома	Порушення акомодації. Мідріаз. Збільшення внутрішньоочного тиску. Ксерофтальмія.
З боку органiв слуху	Нечасто	Шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи	Дуже часто Часто Нечасто Рідкісні	Посилене серцебиття, тахікардія, ортостатична гiпотензiя. Атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок провідної системи. Порушення показників електрокардіографії (подовження інтервалу QT та комплексу QRS). Артеріальна гіпертензія. Аритмія.
З боку травної системи	Дуже часто Нечасто Рідкісні	Сухість у роті, запор, нудота. Діарея, блювання, набряк язика. Збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Рідкісні	Жовтяниця. Порушення показників функціонального стану печінки, підвищення активності лужної фосфатази крові і трансаміназ.
З боку шкіри та її похiдних	Дуже часто Нечасто Рідкісні	Гіпергідроз. Висипання, уртикарії, набряк обличчя. Алопеція, реакції фотосенсибілізації.
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Нечасто	Затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Часто Рідкісні	Еректильна дисфункція. Гінекомастія.
Загальні розлади	Часто Рідкісні	Підвищена втомлюваність. Пірексія.
Інші прояви	Дуже часто Рідкісні	Збільшення маси тіла. Зменшення маси тіла.

^* — Про випадки суїцидальних думок або поведінки повідомлялося протягом лікування або одразу після припинення лікування амітриптиліном (див. розділ «Особливості застосування»). Епідеміологічні дослідження, в основному проведені у пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і ТЦА. Механізм розвитку цього ризику невідомий.

Симптоми: симптоматика може з’явитися повільно і замасковано, однак часом різко та раптово. У перші часи спостерігається сонливість або ж збудження та галюцинації. Антихолінергічні симптоми представлені мідріазом, тахікардією, затримкою сечі, сухістю слизових оболонок та пригніченням моторики кишечнику. Можливі судоми, гарячка, раптовий розвиток пригнічення ЦНС. Зниження свідомості прогресує у кому з пригніченням дихальної функції. Кардіальні симптоми: аритмії (вентрикулярні тахіаритмії, тріпотіння-мерехтіння, фібриляція шлуночків). На ЕКГ типово виявляється подовжений інтервал PR, розширення комплексу QRS, подовження QT, розширення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST, а також різного ступеня серцеві блокади аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай чітко корелює з тяжкістю токсичності після гострого перевищення дози. Розвивається серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок. Наростає метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Постмаркетингові дослідження та література містять дані про випадки демаскування синдрому Бругада та моделі ЕКГ Бругада при передозуванні амітриптиліну. Передозування у дітей може мати серйозні наслідки. Діти є особливо схильними до розвитку коми, кардіотоксичності, пригнічення дихання, судом, гіпонатріємії, млявості, синусової тахікардії, сонливості, нудоти, блювання та гіперглікемії. Після пробудження знову можливі сплутаність свідомості, тривожне збудження, галюцинації та атаксія. Лікування: госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний і підтримуючий характер. Показані зондове спорожнення шлунка і лаваж, навіть у пізній термін після перорального прийому, а також препарати активованого вугілля. Обов’язковим є ретельний моніторинг стану навіть за умов очевидно нетяжкого випадку. Слід оцінити стан свідомості, характер пульсу, величину артеріального тиску та функцію дихання; через невеликі проміжки часу проводять визначення вмісту електролітів і газів крові. Прохідність дихальних шляхів забезпечити, у разі необхідності, шляхом інтубації. Загалом рекомендується проведення лікування із застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливiй зупинцi дихання. Безперервний ЕКГ-моніторинг слід проводити протягом 3–5 діб. При розширенні інтервалу QRS, серцевій недостатності та шлуночкових аритміях може бути ефективним зміна рН крові у лужний бік (призначення розчину бікарбонату або проведення гіпервентиляції) з швидким введенням гіпертонічного розчину натрію хлориду (100–200 ммоль Na⁺). При шлуночкових аритміях можливе застосування традиційних антиаритмічних засобів, як, наприклад, 50–100 мг лідокаїну (1–1,5 мг/кг) внутрішньовенно з подальшою інфузією зі швидкістю 1–3 мг/хв. У разі необхідності застосовувати кардіоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність корегувати за допомогою плазмозамінників, а у тяжких випадках — шляхом інфузії добутаміну (спочатку зі швидкістю 2–3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози залежно від ефекту. Збудження та судоми можна припинити за допомогою призначення діазепаму. Чутливість до перевищення дози є значною мірою індивідуальною. У дорослих дози понад 500 мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж незначно менші за 1000 мг були летальними.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.