Эзантал табл. п/о 20 мг № 30

По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону. По 30 або 60 таблеток у банці, по 1 банці разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою.

Блокатори кальцієвих каналів. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Лерканідипін. Код АТХ С08С А13.

Протипоказано одночасне застосування Інгібітори CYP3A4 Лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ферменту, які приймають одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Дослідження взаємодії лерканідипіну з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом продемонстрували значне підвищення рівня лерканідипіну у плазмі крові (15-кратне підвищення показника AUC та 8-кратне підвищення C_max еутомера S-лерканідипіну). Слід уникати одночасного застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцином). Циклоспорин При одночасному застосуванні лерканідипіну і циклоспорину підвищується рівень обох речовин у плазмі крові. Дослідження за участю молодих здорових добровольців показало, що застосування циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну не змінювало рівень лерканідипіну у плазмі крові, водночас показник AUC циклоспорину збільшувався на 27%. Однак одночасне застосування лерканідипіну і циклоспорину призводить до 3-кратного збільшення рівня лерканідипіну у плазмі крові та збільшення показника AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати разом. Грейпфрут або грейпфрутовий сік Як і для інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну уповільнюється під впливом соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та підсиленням гіпотензивної дії. Не слід приймати одночасно лерканідипін та грейпфрут або грейпфрутовий сік. Не рекомендовано одночасне застосування Індуктори CYP3A4 Необхідно з обережністю застосовувати лерканідипін одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцином через можливе зниження антигіпертензивної дії лерканідипіну. У цих випадках рекомендовано частіший контроль рівня артеріального тиску. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю через можливе потенціювання вазодилатаційного ефекту антигіпертензивних лікарських засобів. Взаємодії, які потребують корекції дози Субстрати CYP3A4 Слід бути обережним при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічними препаратами ІІІ класу, такими як аміодарон, квінідин, соталол. Мідазолам При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та мідазоламу у добровольців літнього віку абсорбція лерканідипіну підвищувалась (приблизно на 40%), а швидкість абсорбції знижувалась (t_max подовжувалась з 1,75 до 3 годин). Концентрація мідазоламу не змінювалась. Метопролол Одночасне застосування лерканідипіну з метопрололом — β-блокатором, який виводиться переважно через печінку, не змінює біодоступність метопрололу, але призводить до зменшення біодоступності лерканідипіну на 50%. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення печінкового кровотоку, що спричиняється β-блокаторами, тому може виникати з іншими препаратами цієї групи. Отже, лерканідипін можна призначати з β-адреноблокаторами, але при цьому може бути потрібне коригування дози. Дигоксин При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну пацієнтам, які постійно приймають β-метилдигоксин, не було виявлено доказів фармакокінетичної взаємодії. Проте спостерігалося підвищення С_max дигоксину в середньому на 33%, тоді як AUC і нирковий кліренс значно не змінювались. Пацієнтів, яким одночасно призначений дигоксин, слід ретельніше контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Флуоксетин Вивчення взаємодії при одночасному застосуванні з флуоксетином (інгібітором СYP2D6 і СYP3A4) у добровольців віком 65 ± 7 років (середній ± с. в.) не виявило клінічно значущої зміни фармакокінетики лерканідипіну. Циметидин Одночасний прийом циметидину у дозі 800 мг на добу не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові, але слід бути обережним при застосуванні більш високих доз через можливість збільшення біодоступності та антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. Симвастатин Коли лерканідипін у дозі 20 мг одночасно застосовували з 40 мг симвастатину, показник AUC лерканідипіну істотно не змінювався, тоді як показник AUC симвастатину збільшувався на 56% і цей же показник для його активного метаболіту β-гідроксикислоти — на 28%. Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Не очікується взаємодії між цими препаратами, якщо лерканідипін призначати зранку, а симвастатин — ввечері, як вказано для цього препарату. Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) Лерканідипін можна застосовувати одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські засоби, які впливають на артеріальний тиск Як і для всіх антигіпертензивних препаратів, можливе посилення гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими лікарськими засобами, які впливають на артеріальний тиск, таких як α-блокатори для симптоматичного лікування захворювань сечового міхура, трициклічні антидепресанти, нейролептики. Навпаки, може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні з кортикостероїдами.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям віком до 18 років не досліджувалися, дані щодо застосування дітям відсутні.

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

Підвищена чутливість до лерканідипіну або до будь-якого компонента лікарського засобу; обструкція вивідного відділу лівого шлуночка; нелікована застійна серцева недостатність; нестабільна стенокардія чи нещодавній (протягом 1 місяця) інфаркт міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв), включаючи пацієнтів на гемодіалізі; одночасне застосування з інгібіторами CYP3А4, циклоспорином, грейпфрутом та грейпфрутовим соком.

Рекомендована доза становить 10 мг перорально 1 раз на добу, приймають не менше ніж за 15 хвилин до вживання їжі. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта на лікування дозу можна підвищити до 20 мг. Підбір дози має бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається після 2 тижнів лікування. Пацієнтам, артеріальний тиск яких адекватно не контролюється при монотерапії антигіпертензивними препаратами, може бути запропоновано додати лікарський засіб ЕЗАНТАЛ у схеми лікування з b-адреноблокаторами (атенолол), діуретиками (гідрохлортіазид) або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналаприл). Оскільки крива «доза-ефект» має плато в проміжку доз 20–30 мг, малоймовірно, що ефективність препарату збільшиться при застосуванні вищої дози, тоді як ризик виникнення побічних ефектів може збільшитись. Пацієнти літнього віку Згідно з даними фармакокінетичних та клінічних досліджень лікарський засіб ЕЗАНТАЛ можна застосовувати хворим літнього віку без спеціального коригування дози, але починати лікування пацієнтам літнього віку необхідно під наглядом лікаря. Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю Хворим з нирковою або печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня застосування препарату ЕЗАНТАЛ слід починати під наглядом лікаря. Звичайна рекомендована доза 10 мг переноситься пацієнтами цих підгруп зазвичай добре, підвищення дози до 20 мг потребує обережності. У пацієнтів з печінковою недостатністю можливе підвищення антигіпертензивного ефекту препарату, що потребує корекції дози. Протипоказане застосування лерканідипіну пацієнтам із тяжкою дисфункцією печінки чи тяжкою дисфункцією нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), включаючи пацієнтів на гемодіалізі. Спосіб застосування Перед застосуванням лікарського засобу ЕЗАНТАЛ необхідно враховувати, що: застосовувати препарат бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до сніданку; цей лікарський засіб не можна приймати з грейпфрутом та грейпфрутовим соком.

Згідно з даними клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування побічні реакції, які зустрічалися найчастіше, — це периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія і посилене серцебиття. У нижченаведеній таблиці вказано побічні реакції, про які повідомлялося під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування препарату у країнах світу та для яких був обґрунтований причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату. Побічні реакції наведено згідно з класифікацією MedDRA та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити згідно з наявною інформацією). У кожній групі відповідно до частоти виникнення реакції зазначено в порядку зменшення їх серйозності.

MedDRA класифікація систем та органів	Часто	Нечасто	Рідко	Частота невідома
З боку імунної системи			Підвищена чутливість
З боку нервової системи	Головний біль	Запаморочення	Сонливість, непритомність
З боку серця	Тахікардія, посилене серцебиття		Стенокардія
З боку судин	Припливи	Гіпотензія
З боку шлунково-кишкового тракту		Диспепсія, нудота, біль у верхній частині живота	Блювання, діарея	Гіпертрофія ясен*, помутніння перитонеального ексудату*
З боку гепатобіліарної системи				Підвищення рівня трансаміназ сироватки крові*
З боку шкіри та підшкірної тканини		Висипання, свербіж	Висипання	Набряк*
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини		Міалгія
З боку сечовидільної системи		Поліурія	Полакіурія
Загальні порушення та реакції у місці введення	Периферичні набряки	Астенія, підвищена втомлюваність	Біль у грудях

* Побічні реакції зі спонтанних повідомлень під час післяреєстраційного застосування у країнах світу. Лерканідипін не впливає негативно на рівень цукру в крові та рівень ліпідів у сироватці крові. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях периферичні набряки становили 0,9% на тлі прийому лерканідипіну у дозі 10–20 мг та 0,83% — при прийомі плацебо. Ця частота досягала 2% у загальній популяції дослідження, включаючи довготривалі клінічні випробування. Застосування деяких дигідропіридинів може іноді призводити до прекордіального болю або стенокардії, у виняткових випадках у пацієнтів зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування лерканідипіну повідомлялося про деякі випадки передозування (від 30–40 мг до 800 мг, у тому числі спроба суїциду). Симптоми. За аналогією з іншими дигідропіридинами, при передозуванні лерканідипіном слід очікувати виникнення надмірної периферичної вазодилатації і явної артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії. Однак при дуже високих дозах периферична селективність може бути втрачена, що може спричинити брадикардію і негативний інотропний ефект. Найпоширеніші побічні реакції, пов’язані з передозуванням, — гіпотензія, запаморочення, головний біль та посилене серцебиття. Лікування. При тяжкій артеріальній гіпотензії необхідно вжити заходів активної кардіоваскулярної підтримки, включаючи частий моніторинг серцевої та дихальної функцій, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, контроль рідини, що циркулює, та сечовипускання. З огляду на подовжену фармакологічну дію лерканідипіну у разі передозування є необхідним нагляд за станом серцево-судинної системи таких пацієнтів щонайменше протягом 24 годин. Беручи до уваги високе зв’язування лерканідипіну з білками, діаліз може бути неефективним. Пацієнти з очікуваною помірною або тяжкою інтоксикацією мають бути під наглядом в умовах інтенсивної терапії.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.