Випенем пор. д/ин. 1000 мг фл.

По 500 мг/500 мг порошку у флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Порошок для розчину для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до майже білого або світло-жовтого кольору.

Фармакодинаміка. Віпенем складається із двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу ß-лактамних антибіотиків — тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему і циластатину натрію у лікарському засобі становить 1:1. Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується ширшим спектром потужної бактерицидної дії, ніж той, що забезпечується будь-яким із вивчених антибіотиків. Віпенем показаний для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього штамами аеробних та анаеробних бактерій. Віпенем виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню даною комбінацією. Віпенем не показаний для лікування менінгіту. Віпенем є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних, аеробних та анаеробних патогенних мікроорганізмів. Віпенем разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії щодо грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалась лише у ß-лактамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності лікарського засобу Віпенем охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різну за складом і проблемну у клінічному плані групу збудників, зазвичай стійких, до інших антибіотиків. Віпенем ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості ß-лактамних антибіотиків. Антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. До мікроорганізмів, щодо яких Віпенем зазвичай ефективний in vitro, належать: Грамнегативні аеробні бактерії. Види Achromobacter Види Acinetobacter (раніше - Mima-Herellea) Aeromonas hydrophila Види Alcaligenes Bordetella bronchicanis Bordetella bronchiseptica Bordetella pertussis Brucella melitensis Burkholderia pseudomallei (раніше - Pseudomonas pseudomallei) Burkholderia stutzeri (раніше - Pseudomonas stutzeri) Види Campylobacter Види Capnocytophaga Види Citrobacter Citrobacter koseri (раніше - Citrobacter diversus) Citrobacter freundii Eikenella corrodens Види Enterobacter Enterobacter aerogenes Enterobacter agglomerans Enterobacter cloacae Escherichia coli Gardnerella vaginalis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують ß-лактамазу) Haemophilus parainfluenzae Hafnia alvei Види Klebsiella Klebsiella oxytoca Klebsiella ozaenae Klebsiella pneumoniae Види Moraxella Morganella morganii (раніше - Proteus morganii) Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу) Neisseria meningitidis Види Pasteurella Pasteurella multocida Plesiomonas shigelloides Види Proteus Proteus mirabilis Proteus vulgaris Види Providencia Providencia alcalifaciens Providencia rettgeri (раніше - Proteus rettgeri) Providencia stuartii Види Pseudomonas* Pseudomonas fluorescens Pseudomonas putida Pseudomonas aeruginosa Види Salmonella Salmonella typhi Види Serratia Serratia proteamaculans (раніше - Serratia liquefaciens) Serratia marcescens Види Shigella Види Yersinia (раніше - Pasteurella) Yersinia enterocolitica Yersinia pseudotuberculosis *Stenotrophomonas maltophilia (раніше - Xanthomas maltophilia, раніше - Pseudomonas maltophilia) та штами Burkholderia cepacia (раніше - Pseudomonas cepacia) в цілому нечутливі щодо лікарського засобу Віпенем. Грампозитивні аеробні бактерії Види Bacillus Enterococcus faecalis Erysipelothrix rhusiopathiae Listeria monocytogenes Види Nocardia Види Pediococcus Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу) Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу) Staphylococcus saprophyticus Streptococcus agalactiae Streptococcus групи С Streptococcus групи G Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Viridans Streptococci (включаючи α та γ-гемолітичні штами) Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи, нечутливі до лікарського засобу Віпенем. Грамнегативні анаеробні бактерії. Види Bacteroides Bacteroides distasonis Bacteroides fragilis Bacteroides ovalus Bacteroides thelaiotaomicron Bacteroides uniformis Bacteroides vulgatus Bilophila wadsworthia Види Fusobacterium Fusobacterium necrophorum Fusobacterium nucleatum Porphyromonas asaccharolytica (раніше - Bacteroides asaccharolyticus) Prevotella bivia (раніше - Bacteroides bivius) Prevotella disiens (раніше - Bacteroides disiens) Prevotella intermedia (раніше - Bacteroides intermedius) Prevotella melaninogenica (раніше - Bacteroides melaninogenicus) Veilonella spp. Грампозитивні анаеробні бактерії. Види Actinomyces Види Bifidobacterium Види Clostridium Clostridium perfringens Види Eubacterium Види Lactoballus Види Mobiluncus Microaerophilic streptococcus Види Peptococcus Види Peptostreptococcus Види Propionibacterium (включаючи P. acnes) Інші Mycobacterium fortuitum Mycobacterium smegmatis Випробування in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами щодо деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa. Фармакокінетика. Іміпенем. У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія в дозі 500 мг протягом 20 хв призводила до пікових рівнів у плазмі іміпенему від 21 до 58 мкг/мл. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20%. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується у нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення в сечі було в діапазоні від 5 до 40%, в середньому у кількох дослідженнях — 15-20%. Циластатин – специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягти терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70% застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді в сечі протягом 10 годин, і подальшого виведення лікарського засобу зі сечею не спостерігалося. При застосуванні лікарського засобу за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему у плазмі крові або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування лікарського засобу і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівня у плазмі і напіввиведення іміпенему з плазми крові. Циластатин. Пікові рівні у плазмі крові циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії лікарського засобу в дозі 500 мг знаходилися в діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40%. Період напіввиведення циластатину із плазми крові становить приблизно 1 годину. Приблизно 70-80% дози циластатину протягом 10 годин після застосування лікарського засобу виводиться у незміненому вигляді зі сечею. Після цього циластатин не виявлявся в сечі. Приблизно 10% виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівнянну з такою материнського лікарського засобу. Сумісне застосування лікарського засобу і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня у плазмі крові і періоду напіввиведення циластатину, але не мало впливу на відновлення зі сечею циластатину. Ниркова недостатність. Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація–час» (AUC) для іміпенему збільшилася відповідно в 1,1, 1,9, та 2,7 раза у пацієнтів з незначною (кліренс креатиніну (CrCL) 50–80 мл/хв/1,73 м²), помірною (CrCL 30–2) та тяжкою (CrCL <30 мл/хв/1,73 м²) нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCL >80 мл/хв/1,73 м²), а AUC для циластатину збільшилася відповідно в 1,6, 2 та 6,2 раза у пацієнтів з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг, застосованої через 24 години після гемодіалізу, AUC для іміпенему та циластатину була більшою відповідно у 3,7 та 16,4 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Виведення з сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину зменшуються разом зі зниженням функції нирок після внутрішньовенного введення лікарського засобу Віпенем. Коригування дози необхідне для пацієнтів із порушеннями функції нирок. Печінкова недостатність. Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів з печінковою недостатністю не встановлювалася. Через обмежений обсяг печінкового метаболізму іміпенему очікується, що печінкова недостатність не впливатиме на його фармакокінетику. Тому не рекомендоване коригування дози для пацієнтів із печінковою недостатністю. Діти. Середній кліренс та об'єм розподілу для іміпенему були приблизно на 45% вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. AUC для іміпенему після застосування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на 30% вищою, ніж експозиція у дорослих, які одержували дозу 500 мг/500 мг. При більш високій дозі експозиція після застосування 25/25 мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9% вищою порівняно з експозицією у дорослих, які одержували дозу в 1000 мг/1000 мг. Пацієнти літнього віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 до 75 років з нормальною функцією нирок для їхнього віку) фармакокінетика одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 500 мг/500 мг, що вводилася протягом 20 хвилин, узгоджувалася з очікуваними результатами у пацієнтів з незначною нирковою недостатністю, для яких будь-які зміни дози вважаються непотрібними. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми становили відповідно 91±7 хвилин та 69±15 хвилин. Багаторазове дозування не мало впливу на фармакокінетику іміпенему чи циластатину, і не спостерігалося будь-якого накопичення іміпенему/циластатину.

Антибактеріальні засоби для системного застосування, карбапенеми. Іміпенем та інгібітор ферменту. Код АТХ J01D H51.

У хворих, які застосовували ганцикловір разом з іміпенемом/циластатином для внутрішньовенного застосування, відмічались генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати сумісно тільки у разі, коли очікувана користь від застосування переважає можливий ризик. Вальпроєва кислота. Повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а у деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату також розглянути можливість призначення альтернативної терапії антибактеріальними або протисудомними лікарськими засобами (див. розділ «Особливості застосування»). Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування антибіотиків із варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Було отримано багато звітів щодо збільшення антикоагуляційних ефектів пероральних антикоагулянтів, включаючи варфарин, у пацієнтів, які одночасно приймали антибіотики. Ризик може змінюватися залежно від типу інфекції, віку та загального статусу пацієнта, тому важко оцінити роль антибіотика у збільшенні міжнародного нормалізованого відношення (INR). Рекомендується проводити частий моніторинг INR під час та після супутнього застосування антибіотиків із пероральними антикоагулянтами. Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему у плазмі крові та періоду напіввиведення іміпенему з плазми крові. Виведення зі сечею активного (незасвоєного) іміпенему зменшувалося приблизно до 60% дози, коли лікарський засіб застосовували з пробенецидом. Супутнє застосування лікарського засобу та пробенециду подвоювало рівень циластатину у плазмі та період напіввиведення циластатину, але не мало ніякого впливу на виведення циластатину зі сечею.

діючі речовини: imipenem and cilastatin. 1 флакон містить іміпенему моногідрату 530 мг, що еквівалентно 500 мг іміпенему, та натрію циластатину 530 мг, що еквівалентно 500 мг циластатину; допоміжна речовина: натрію гідрокарбонат.

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати лікарський засіб Віпенем дітям віком до 1 року та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки >2 мг/дл) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами: внутрішньочеревні інфекції; інфекції нижніх дихальних шляхів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторасоційовану пневмонію); інтранатальні та післяпологові інфекції; ускладнені інфекції сечостатевої системи; ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин; інфекції кісток і суглобів; септицемія; ендокардит. Лікарський засіб можна застосовувати при лікуванні пацієнтів із нейтропенією, що супроводжується гарячкою, імовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція. Лікування пацієнтів із бактеріємією, що асоційована або імовірно асоційована з будь-якою з вищевказаних інфекцій.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу, інших карбапенемів, гострі прояви підвищеної чутливості (наприклад анафілактичні реакції, реакції шкіри тяжкого ступеня) до інших ß-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніциліну або цефалоспоринів).

Рекомендації доз лікарського засобу Віпенем стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися. Добову дозу Віпенему визначають, беручи до уваги ступінь тяжкості інфекції, тип виділеного патогену(-ів); розподіляють на декілька однакових введень, у рівних дозах, враховуючи стан функції нирок і масу тіла. Дорослі та підлітки. Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥90 мл/хв): 500 мг/500 мг через кожні 6 годин або 1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин. Для лікування інфекцій, встановленою або імовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин. Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну <90 мл/хв (див. таблицю 1). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу. Дорослі пацієнти із порушеннями функції нирок Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, необхідно:

Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнтам з нормальною функцією нирок. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалість проведення інфузії (див. розділ «Спосіб застосування»).

Таблиця 1

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Загальна добова доза 2000 мг	Загальна добова доза 3000 мг	Загальна добова доза 4000 мг
≥90 (норма)	500 кожні 6 годин	1000 кожні 8 годин	1000 кожні 6 годин
знижена доза (мг) для пацієнтів із порушеннями функції нирок
<90-≥60	400 кожні 6 годин	500 кожні 6 годин	750 кожні 8 годин
<60-≥30	300 кожні 6 годин	500 кожні 8 годин	500 кожні 6 годин
<30-≥15	200 кожні 6 годин	500 кожні 12 годин	500 кожні 12 годин

Пацієнти із кліренсом креатиніну <15 мл/хв. Віпенем у для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам, якщо протягом найближчих 48 годин їм не планується проведення гемодіалізу. Гемодіаліз. При лікуванні пацієнтів, у яких кліренс креатиніну <15 мл/хв і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із кліренсом креатиніну 15-29 мл/хв (див. таблицю 1). Як іміпенем, так і циластатин виводяться протягом проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести іміпенем/циластатин одразу ж після сеансу гемодіалізу і надалі вводити кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у кого основним захворюванням є захворювання центральної нервової системи, потребують уважного спостереження; призначати іміпенем/циластатин таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»). На сьогодні існує недостатньо даних щодо застосування лікарського засобу пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів. Печінкова недостатність. Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Пацієнти літнього віку. Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок. Діти віком від 1 року. Для дітей віком >1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин. Для лікування інфекцій, встановленою або імовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин. Діти віком до 1 року, та діти із порушенням функції нирок. Не рекомендується застосовувати лікарський засіб дітям віком до 1 року, та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові >2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних. Спосіб застосування. Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання. Перед застосуванням вміст флакона (порошок) необхідно розчинити та розвести відповідним чином (див. рекомендації нижче). Кожну дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг лікарського засобу Віпенем для внутрішньовенного застосування, слід вводити протягом 20-30 хв. Кожну дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити протягом 40-60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно зменшити швидкість введення лікарського засобу. Приготування розчину для внутрішньовенного введення. Віпенем для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину. До складу Віпенему, як буфер входить натрію гідрокарбонат, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готують і зберігають згідно з наведеними вказівками. Віпенем містить 37,5 мг натрію (1,6 мЕкв). Стерильний порошок Віпенем слід розводити так, як це зазначено у таблиці 2. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого не впливає на активність лікарського засобу. Таблиця 2. Приготування розчину Віпенем для внутрішньовенного введення

Доза Віпенему (іміпенем/циластатин)	Потрібний об’єм розчинника (мл)	Приблизна середня концентрація іміпенем/циластатину (мг/мл)
500/500	100	5/5

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій. На першому етапі рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9% розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5% глюкозу. Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій. Попередження: суспензія не є готовим розчином для інфузій. Повторити процедуру, додавши знову 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, поки вона не стане прозорою. Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпенему та циластатину. Розведені розчини слід негайно застосовувати. Часовий інтервал між початком розведення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години. Не заморожувати відновлений розчин. Невикористані матеріали та залишки продукту повинні бути утилізовані згідно з чинними вимогами.

Найпоширенішими системними побічними реакціями, які, можливо, були пов’язані з лікуванням іміпенемом/циластатином, були нудота (2%), діарея (1,8%), блювання (1,5%), висипання (0,9%), гарячка (0,5%), артеріальна гіпотензія (0,4%), судоми (0,4%), запаморочення (0,3%), свербіж (0,3%), кропив’янка (0,2%), сонливість (0,2%). Найпоширенішими місцевими побічними реакціями були: флебіт/тромбофлебіт (3,1%), біль у місці ін'єкції (0,7%), еритема в місці ін'єкції (0,4%) та індурації вени (0,2%). Також відзначалося збільшення рівня трансаміназ і лужної фосфатази в сироватці крові. Побічні реакції подано в таблиці 3 за класами систем органів і частотою: дуже часто (від >1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до <1/1000), дуже рідко (від <1/10000) та частота невідома (не можна оцінити на підставі доступних даних). Таблиця 3

Клас системи органів	Частота	Побічні реакції
Інфекції та інвазії	рідко	псевдомембранозний коліт, кандидоз
	дуже рідко	гастроентерит
З боку системи крові та лімфатичної системи	часто	еозинофілія
	нечасто	панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз
	рідко	агранулоцитоз
	дуже рідко	гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку
З боку імунної системи	рідко	анафілактичні реакції
З боку психіки	нечасто	психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаність свідомості
З боку нервової системи	нечасто	судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість
	рідко	енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку
	дуже рідко	погіршення тяжкої міастенії, головний біль
	невідомо	ажитація, дискінезія
З боку органів слуху та лабіринту	рідко	втрата слуху
	дуже рідко	вертиго, шум у вухах
Кардіальні порушення	дуже рідко	ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття
Судинні розлади	часто	тромбофлебіт
	нечасто	артеріальна гіпотензія
	дуже рідко	припливи
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	дуже рідко	диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль
З боку травного тракту	часто	діарея, блювання, нудота (нудота та/або блювання, пов'язані з лікарським засобом, зустрічаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії)
	рідко	зміна кольору зубів та/або язика
	дуже рідко	геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення
Гепатобіліарні порушення	рідко	печінкова недостатність, гепатит
	дуже рідко	блискавичний гепатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини	часто	висипання (наприклад, екзантематозні)
	нечасто	кропив'янка, свербіж
	рідко	токсичний епідермальний некроліз, синдром Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит
	дуже рідко	гіпергідроз, зміни структури шкіри
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	дуже рідко	поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта
З боку нирок та сечовидільної системи	рідко	гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією). Роль лікарського засобу у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були наявні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або погіршення функції нирок
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	дуже рідко	генітальний свербіж
Загальні порушення і стани у місці введення	нечасто	гарячка, місцевий біль та індурація у місці ін'єкції, еритема у місці ін'єкції
	дуже рідко	дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість
Дослідження	часто	збільшення рівня трансаміназ у сироватці крові, збільшення рівня лужної фосфатази в сироватці крові
	нечасто	позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові

При застосуванні іміпенему/циластатину у дітей віком >3 місяців повідомлялося про побічні реакції, цілком подібні до тих, що спостерігалися у дорослих пацієнтів. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Симптоми. Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються з профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію. Лікування. Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні лікарським засобом. Віпенем видаляється шляхом гемодіалізу, однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Лікарський засіб хімічно несумісний з лактатами (солями молочної кислоти) і його не можна розводити розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, Віпенем можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюється інфузія розчинів лактату. Лікарський засіб не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками та будь-якими іншими лікарськими засобами, окрім тих, які зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».