Фармакодинаміка.
Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Ефективність засобу переважно залежить від максимальної концентрації препарату у сироватці крові (C
max) і мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від співвідношення між площею під кривою «концентрація — час» (AUC) і МІК.
Механізм резистентності
Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох або всіх активних речовин класу.
Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний бар’єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксної помпи, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.
Відзначалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами.
Спектр антибактеріальної активності
Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні — від резистентних штамів.
Рекомендації EUCAST
Мікроорганізми |
Чутливі |
Резистентні |
Enterobacteriaceae |
≤ 0,25 мг/л |
> 1 мг/л |
Salmonella spp. |
≤ 0,06 мг/л |
> 0,06 мг/л |
Pseudomonas spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 0,5 мг/л |
Acinetobacter spp. |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
Staphylococcus spp.1 |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
Haemophilus influenzae |
≤ 0,06 мг/л |
> 0,06 мг/л |
Moraxella catarrhalis |
≤ 0,125 мг/л |
> 0,125 мг/л |
Neisseria gonorrhoeae |
≤ 0,03 мг/л |
> 0,06 мг/л |
Neisseria meningitidis |
≤ 0,03 мг/л |
> 0,03 мг/л |
Не пов’язані з видами контрольні точки* |
≤ 0,25 мг/л |
> 0,5 мг/л |
1 Staphylococcus spp. — контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз.
* Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Їх використовують тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.
Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.
До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).
Зазвичай чутливі види мікроорганізмів |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми Bacillus anthracis(1) |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp. Brucella spp. Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae* Legionella spp. Moraxella catarrhalis* Neisseria meningitidis Pasteurella spp. Salmonella spp.* Shigella spp.* Vibrio spp. Yersinia pestis |
Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus |
Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis($) Chlamydia pneumoniae($) Mycoplasma hominis($) Mycoplasma pneumoniae($) |
Види, які можуть набувати резистентності |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis($) Staphylococcus spp.*(2) |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii+ Burkholderia cepacia* Campylobacter spp.+* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Morganella morganii* Neisseria gonorrhoeae* Proteus mirabilis* Proteus vulgaris* Providencia spp. Pseudomonas aeruginosa* Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens* |
Анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp. Propionibacterium acnes |
Мікроорганізми, початково резистентні до ципрофлоксацину |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia |
Анаеробні мікроорганізми За винятком зазначених вище |
Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Ureaplasma urealitycum |
* Клінічна ефективність продемонстрована щодо чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями. + Показник резистентності ≥ 50% в одній або більше країн ЄС. ($) Природна середня чутливість у разі відсутності набутого механізму резистентності. (1) Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними щодо людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибірською виразкою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки. (2) Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50% і є зазвичай високим у госпітальних ізолятів. |
Фармакокінетика.
Абсорбція
При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.
При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.
Площа під кривою «концентрація — час» (AUC) після 60-хвилинної внутрішньовенної інфузії 200 мг ципрофлоксацину і після перорального введення 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була подібною.
60-хвилинна внутрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була біоеквівалентною пероральній дозі 500 мг кожні 12 годин відносно AUC.
При внутрішньовенному введенні 400 мг протягом 60 хвилин кожні 12 годин показник C
max був аналогічний при прийомі пероральної форми у дозі 750 мг.
При внутрішньовенному введенні 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні 8 годин показник AUC був аналогічний даному показнику при пероральному прийомі 750 мг кожні 12 годин.
Розподіл
Ступінь зв’язування ципрофлоксацину з білками низький (20-30%). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; об’єм розподілу у стаціонарному стані значний — 2–3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні препарату у плазмі крові.
Біотрансформація
Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж початкова сполука.
Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.
Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою — з фекаліями.
Виділення ципрофлоксацину (% дози) |
|
Внутрішньовенне введення |
Сеча |
Кал |
Ципрофлоксацин |
61,5 |
15,2 |
Метаболіти (М1 - М4) |
9,5 |
2,6 |
Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс організму — 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.
Позаренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1% від дози виводиться з жовчю. Ципрофлоксацин у високих концентраціях міститься в жовчі.
Діти
Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.
У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C
max і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення C
max і AUC не спостерігалося.
У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник C
max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах.
Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних пацієнтів з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування — від 50% до 80%.