Цефтазидим пор. д/р-ра д/ин. 1 г фл.

По 1 або по 10 флаконів з порошком у картонній коробці.

Порошок для розчину для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Механізм дії Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій в результаті взаємодії з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ). Це спричиняє до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин. ФК/ФД відношення Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним (ФК – ФД) індексом, що корелює з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтазидиму для окремих видів-мішеней (тобто % T > МІК). Механізм резистентності Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може бути зумовлена ​​одним або декількома з наступних механізмами: гідроліз бета-лактамазами. Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs), включаючи сімейство ESBLs SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій; зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків з цефтазидимом; непроникність зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів; бактеріальний ефлюксний насос. Мікробіологічна чутливість Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом, тому бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь від застосування лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною. Чутливі види Грампозитивні аероби Streptococcus pyogenes Streptococcus agalactiae Грамнегативні аероби Citrobacter koseri Haemophilus influenzae Moraxella catarrhalis Neisseria menigitidis Pasteurella multocida Proteus mirabilis Proteus spp. (інші) Providencia spp. Види, які можуть набувати резистентності Грамнегативні аероби Acinetobacter baumannii+ Burkholderia cepacia Citrobacter freundii Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae Escherichia coli Klebsiella pneumoniae Klebsiella spp. (інші) Pseudomonas aeruginosa Serratia spp. Morganella morganii Грампозитивні аероби Staphylococcus aureus* Staphylococcus pneumoniae** Viridans group streptococcus Грампозитивні анаероби Clostridium perfringens Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби Fusobacterium spp. Резистентні мікроорганізми Грампозитивні аероби Enterococcus spp., включно з Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium Listeria spp. Грампозитивні анаероби Clostridium difficile Грамнегативні анаероби Bacteroides spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis стійкі) Інші Chlamydia spp. Mycoplasma spp. Legionella spp. * Staphylococcus aureus метицилінчутливий, має слабку видову стійкість до цефтазидиму. Усі резистентні до метициліну S. aureus є стійкими до цефтазидиму. ** Можна очікувати, що Staphylococcus pneumoniae, які проявляють помірну чутливість або стійкі до пеніциліну, демонструють щонайменше знижену сприйнятливість до цефтазидиму. + Високі показники резистентності спостерігалися в одній або декількох областях/країнах/регіонах у межах ЄС.

Абсорбція У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції цефтазидиму 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму лінійна в межах одноразової дози 0,5–2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Розподіл Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Лікарський засіб погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у центральній нервовій системі становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації. Біотрансформація Цефтазидим не метаболізується в організмі. Виведення Після парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько 2 годин. Цефтазидим виводиться в незміненому стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1 % засобу виводиться з жовчю. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Печінкова недостатність Наявність легкої та помірної дисфункції печінки не впливала на фармакокінетику цефтазидиму у пацієнтів, яким вводили лікарський засіб у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова функція не була порушена (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнти літнього віку Зниження кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, було зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. Середнє значення періоду напіввиведення засобу у літніх пацієнтів (віком від 80 років) становить 3,5–4 години як після одноразового застосування, так і після тривалого застосування (протягом 7 днів) у дозі 2 г двічі на добу внутрішньовенно (болюсно). Діти Період напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонароджених з 4,5 до 7,5 години після застосування дози 25–30 мг/кг. Проте у пацієнтів віком від 2 місяців період напіввиведення знаходиться у межах діапазону для дорослих

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування препарату з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму. Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»). Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

діюча речовина: цефтазидим; 1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату еквівалентно цефтазидиму 1000 мг; допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених: внутрішньолікарняна пневмонія; інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз; бактеріальний менінгіт; хронічний середній отит; злоякісний зовнішній отит; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин; ускладнені інфекції черевної порожнини; інфекції кісток і суглобів; перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі. Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій. Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції. Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція). Призначаючи цефтазидим, слід враховувати, що його антибактеріальна дія спрямована головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму. Призначати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Інтермітуюче введення
Інфекція	Доза, що вводиться
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз	100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимально 9 г на добу1
фебрильна нейтропенія	2 г кожні 8 годин
внутрішньолікарняна пневмонія
бактеріальний менінгіт
бактеріємія
інфекції кісток і суглобів	1–2 г кожні 8 годин
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	1–2 г кожні 8 годин або 12 годин
профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)	1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера
хронічний середній отит	1–2 г кожні 8 годин
злоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
Інфекція	Доза, що вводиться
фебрильна нейтропенія	Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
внутрішньолікарняна пневмонія
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
бактеріальний менінгіт
бактеріємія
інфекції кісток і суглобів
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
ускладнені інтраабдомінальні інфекції
перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не спричиняло побічних реакцій.

Діти з масою тіла < 40 кг

Немовлята та діти віком > 2 місяців з масою тіла < 40 кг	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
	ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
	хронічний середній отит
	злоякісний зовнішній отит
	нейтропенія у дітей	150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
	інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
	бактеріальний менінгіт
	бактеріємія*
	інфекції кісток і суглобів	100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально 6 г на добу
	ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
	ускладнені інтраабдомінальні інфекції
	перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Постійна інфузія
	фебрильна нейтропенія	Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу
	внутрішньолікарняна пневмонія
	інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
	бактеріальний менінгіт
	бактеріємія*
	інфекції кісток і суглобів
	ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
	ускладнені інтраабдомінальні інфекції
	перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом
Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
	Більшість інфекцій	25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1
1У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розділі «Показання». Діти Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці не встановлені. Пацієнти літнього віку Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Печінкова недостатність Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Ниркова недостатність Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації. Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв	Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г	Частота введення, год
50–31	150–200 (1,7–2,3)	1	12
30–16	200–350 (2,3–4)	1	24
15–6	350–500 (4–5,6)	0,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	0,5	48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові. У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла. Діти з масою тіла < 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв**	Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла	Частота введення, год
50–31	150–200 (1,7–2,3)	25	12
30–16	200–350 (2,3–4)	25	24
15–6	350–500 (4–5,6)	12,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	12,5	48

*це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю. ** кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв	Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Доза
50–31	150–200 (1,7–2,3)	Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години
30–16	200–350 (2,3–4)	Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години
≤ 15	> 350 (4–5,6)	Не досліджувалася

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Діти з масою тіла < 40 кг Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла. Гемодіаліз Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче. Перитонеальний діаліз Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину). Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок. Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях нижче. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
	5	16,7	33,3	50
0	250	250	500	500
5	250	250	500	500
10	250	500	500	750
15	250	500	500	750
20	500	500	500	750

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
	1 л/год			2 л/год
	Швидкість ультрафільтрації (л/год)			Швидкість ультрафільтрації (л/год)
	0,5	1	2	0,5	1	2
0	500	500	500	500	500	750
5	500	500	750	500	500	750
10	500	500	750	500	750	1000
15	500	750	750	750	750	1000
20	750	750	1000	750	750	1000

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин. Введення Препарат вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна. Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Приготування розчину для ін’єкцій Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. «Несумісність»). Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Доза, що вводиться		Необхідна кількість розчинника (мл)	Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г	Внутрішньом’язово Внутрішньовенний болюс Внутрішньовенна інфузія	3 10 50*	260 90 20
2 г	Внутрішньовенний болюс Внутрішньовенна інфузія	10 50*	170 40

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче). Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення. Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози. Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом). Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду. Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції: 1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину. 3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати. Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г та 2 г) 1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину. 3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі. 4. Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій, як зазвичай. Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату. Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома. Інфекції та інвазії Нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит). З боку кровоносної та лімфатичної системи Часто — еозинофілія та тромбоцитоз. Нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія. Частота невідома–лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз. З боку імунної системи Частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію). З боку нервової системи Нечасто — запаморочення, головний біль. Частота невідома — парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена. З боку судин Часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату. З боку шлунково-кишкового тракту Часто — діарея. Нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома — порушення смаку. З боку сечовидільної системи Дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку гепатобіліарної системи Часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактогідрогенез (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза). Частота невідома — жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин Часто — макулопапульозний висип або кропив’янка. Нечасто — свербіж. Частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Загальні та розлади та стан місця введення Часто — біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції. Нечасто — гарячка. Лабораторні показники Часто — позитивний тест Кумбса. Нечасто — транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.