Трицитрон пор. д/оральн. р-ра саше

По 10 або 30 саше у картонній коробці.

Порошок для орального розчину. Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору з типовим лимонним ароматом; допускається наявність м’яких грудочок більш інтенсивного забарвлення. Розчин: прозорий розчин світло-жовтого кольору з лимонним смаком.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди. Парацетамол чинить аналгетичну, жарознижувальну та слабко виражену протизапальну дію, що переважно опосередковано інгібуванням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі. Він не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Відсутність периферичного пригнічення простагландинів зумовлює важливі властивості препарату, такі як підтримка захисних простагландинів у шлунково-кишковому тракті. Тому парацетамол можна приймати пацієнтам, для яких периферичне пригнічення простагландинів є небажаним (наприклад, пацієнтам зі шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам літнього віку). Феніраміну малеат — блокатор Н₁-рецепторів — чинить протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів, зменшує сльозотечу, ринорею, свербіж в очах та носі. Зменшення загальних алергічних симптомів асоціюється зі захворюваннями дихальних шляхів, що виявляє помірний седативний ефект. Феніраміну малеат також чинить антимускаринову дію. Фенілефрину гідрохлорид є симпатоміметичним аміном, що переважно діє безпосередньо на альфа-адренергічні рецептори. При застосуванні у терапевтичних дозах для усунення закладеності носа препарат не має істотного стимулюючого впливу на бета-адренергічні рецептори серця та істотного впливу на центральну нервову систему. Він є загальновизнаним назальним деконгестантом і діє шляхом вазоконстрикції, зменшуючи набряк і гіперемію слизової оболонки носа. Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо парацетамол швидко і майже повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 10–60 хвилин. Парацетамол розподіляється у більшості тканин організму. Він проходить через плацентарний бар’єр та екскретується у грудне молоко. При застосуванні звичайних терапевтичних доз парацетамол зв’язується з білками плазми крові незначною мірою, проте при збільшенні концентрації ступінь зв’язування збільшується. Парацетамол метаболізується переважно у печінці двома шляхами — глюкуронідації і сульфатації. Він виводиться зі сечею, переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон’югатів. Менше 5% дози парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить від 1 до 3 годин. Максимальна концентрація феніраміну малеату у плазмі крові досягається через 1–2,5 години; період напіввиведення становить 16–19 годин. 70–83% від прийнятої внутрішньо дози виводиться зі сечею у незміненому стані або у формі метаболітів. Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується у травному тракті і зазнає пресистемного метаболізму за допомогою моноаміноксидази в кишечнику і печінці; таким чином, при пероральному прийомі фенілефрин має знижену біодоступність. Він виводиться зі сечею майже повністю, у вигляді сульфатного кон’югату. Максимальні концентрації у плазмі крові відзначаються через 45 хвилин — 2 години, а період напіввиведення з плазми крові становить 2–3 години.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

діючі речовини: парацетамол, феніраміну малеат, фенілефрину гідрохлорид; 1 саше містить парацетамолу 325 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг; допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, натрію цитрат дигідрат, кремнію діоксид, ароматизатор лимона, тартразин (Е 102).

Дітям віком до 12 років препарат не застосовувати.

Лікування симптомів грипу та застуди, включаючи гарячку та озноб, головний біль, нежить, закладеність носа та придаткових пазух, чхання та біль у тілі.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу. Тяжкий перебіг серцево-судинних захворювань, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, артеріальна гіпертензія, гострий панкреатит, гіпертиреоз, феохромоцитома, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, закритокутова глаукома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі форми цукрового діабету, алкоголізм, гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальна обструкція, бронхіальна астма, епілепсія, порушення сну. Не застосовувати під час лікування інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) та протягом 2 тижнів після припинення такого лікування. Протипоказане супутнє лікування трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими симпатоміметиками.

Для перорального застосування. Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 1 саше кожні 4–6 годин (у разі необхідності для полегшення симптомів), але не більше 4 саше на добу. Одноразова доза не має перевищувати 1 саше. Не рекомендується застосовувати препарат довше 7 днів без консультації лікаря. Мінімальний інтервал між прийомами — 4 години. Вміст 1 саше слід розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (але не окропу) та випити гарячим. Слід приймати найнижчу дозу, необхідну для досягнення ефективності протягом найкоротшого часу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату. Пацієнти літнього віку. Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Побічні реакції, зазначені нижче, можуть проявлятися з такою частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними). З боку системи кровообігу та лімфатичної системи: дуже рідко — тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія, у т. ч. гемолітична, панцитопенія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), синці або кровотечі. З боку імунної системи: рідко — гіперчутливість, набряк Квінке; частота невідома — анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Психічні розлади: рідко — нервозність, безсоння, сплутаність свідомості, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, галюцинації, депресивні стани. З боку нервової системи: часто — сонливість; рідко — запаморочення, головний біль, парестезії, шум у вухах, тремор. З боку органів зору: мідріаз, гостра закритокутова глаукома (частіше — у пацієнтів із глаукомою), порушення акомодації. З боку серцево-судинної системи: рідко — тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпертензія. З боку ендокринної системи: рідко — гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку травного тракту: часто — нудота, блювання; рідко — сухість у роті, запор, біль та дискомфорт у животі, діарея, печія, зниження апетиту, гіперсалівація. З боку дихальної системи: дуже рідко — бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко — порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, зазвичай без розвитку жовтяниці. З боку нирок і сечовидільної системи: рідко — дизурія, нефротоксичність, ниркова коліка; дуже рідко — затримка сечовипускання (ймовірніше — у хворих на гіпертрофію передміхурової залози). З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко — висипання, свербіж, мультиформна еритема, кропив’янка, екзема, пурпура, алергічний дерматит. Загальні розлади: рідко — загальна слабкість, нездужання. На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією інтервалу QT і серцевою аритмією.

У разі передозування препарату симптоми, спричинені парацетамолом, будуть найбільш вираженими. Симптоми, спричинені застосуванням парацетамолу. Спостерігається гепатотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Передозування парацетамолу, в тому числі високою загальною дозою, що була отримана за тривалий період, може спричинити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротним порушенням функції печінки. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику: регулярне надмірне вживання етанолу, глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Існує небезпека отруєння, особливо у пацієнтів літнього віку, у дітей молодшого віку, у пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів з хронічним недоїданням та у пацієнтів, які отримують індуктори ферментів печінки (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм). При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, коми та летального наслідку. При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз препарату з боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз). Симптоми передозування парацетамолу, які проявляються у перші 24 години: блідість, нудота, блювання і відсутність апетиту. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 24–48 годин, а може виникати пізніше, протягом періоду до 4–6 днів після прийому засобу. Ураження печінки зазвичай виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть спостерігатися відхилення від норми з боку метаболізму глюкози (гіпоглікемія) та метаболічний ацидоз, крововиливи. Гостра ниркова недостатність із гострим тубулярним некрозом може розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінки та проявлятися сильним болем у попереку, гематурією, протеїнурією. Повідомлялося про випадки виникнення серцевих аритмій та гострого панкреатиту. Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна невідкладна медична допомога, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Призначення N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або перорально як антидоту парацетамолу на ранньому етапі, можливо, промивання шлунка та/або пероральне застосування метіоніну можуть мати позитивний ефект впродовж періоду часу принаймні до 48 годин після передозування. Можуть бути корисними застосування активованого вугілля та моніторинг дихання і кровообігу. При виникненні судом можна застосувати діазепам. Симптоми, спричинені застосуванням феніраміну малеату та фенілефрину гідрохлориду. Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту антигістамінного препарату та симпатоміметичного ефекту фенілефрину гідрохлориду включають сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення центральної нервової системи, порушення зору, висипання, нудота, блювання, стійкий головний біль, гіпергідроз, нервозність, запаморочення, тремор, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, неспокій, порушення кровообігу, артеріальна гіпертензія та брадикардія. При передозуванні фенілефрину у тяжких випадках можливе порушення свідомості, аритмія, кома, судоми. Повідомлялося про випадки виникнення атропіноподібного «психозу» на тлі передозування феніраміну. Атропіноподібні симптоми можуть включати мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових, гіпертермію, атонію кишечнику. Лікування. Специфічного антидоту для лікування передозування антигістамінними засобами не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, в тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна застосувати судинозвужувальні засоби. Для усунення гіпертензивних ефектів може використовуватися блокатор альфа-рецепторів (фентоламін) для внутрішньовенного введення.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди.