Дозировка
Начальная рекомендованная доза для взрослых составляет 100 мг, в дальнейшем применяют по 50 мг каждые 12 часов в течение 5-14 дней.
Продолжительность лечения должна зависеть от тяжести заболевания, локализации инфекции и клинического ответа больного.
Печечная недостаточность
Больным с легким или умеренным поражением печени (степени А и B по классификации Чайлд-П’ю) коррекция дозы не требуется.
Больным с тяжелой печеночной недостаточностью (степень С по классификации Чайлд-П’ю) дозировку "Тигацила" следует уменьшить до 25 мг каждые 12 часов; начальная доза нагрузки остается неизменной – 100 мг. Препарат следует применять с осторожностью и контролировать ответ пациента на введение.
Почечная недостаточность
Больным с нарушением функции почек и пациентам, находящимся на гемодиализе, коррекция дозы не требуется.
Пациенты пожилого возраста
Коррекция дозы не требуется.
Способ применения
"Тигацил" вводят внутривенно в течение 30-60 мин.
Для приготовления раствора тайгециклина (10 мг/мл) к лиофилизированному порошку "Тигацил" добавляют 5,3 мл 0,9% раствора натрия хлорида для инъекций или 5% раствора декстрозы для инъекций, или раствора Рингой . После добавления разбавителя содержимое флакона следует осторожно перемешать до полного растворения порошка. 5 мл полученного раствора немедленновводят в контейнер для инфузии объемом 100 мл (например в стеклянную бутылку).
Для получения дозы 100 мг необходимо растворить порошок двух флаконов и немедленно ввести 10 мл восстановленного раствора в контейнер для инфузии объемом 100 мл (например в стеклянную бутылку).
Необходимо учитывать, что флакон содержит 6% избытка тайгециклина. Следовательно, 5 мл приготовленного раствора содержит 50 мг активной субстанции. Восстановленный раствор должен иметь окрас от желтой до оранжевой; если раствор имеет другую окраску, его следует выбросить. Перед введением приготовленный раствор тайгециклина, как и другие препараты для парентерального применения, необходимо визуально проверить на наличие механических включений и изменение цвета (например на зеленый или черный).
"Тигацил" можно вводить внутривенно через отдельную систему для внутривенных инъекций или через Y-образный катетер. Если одна система используется для последовательного введения нескольких препаратов, то перед и после введения "Тигацила" ее следует промыть 0,9% раствором натрия хлорида для инъекций или 5% раствором декстрозы для инъекций. При выполнении инъекций через общую систему необходимо использовать растворы для инфузии, совместимые как с тайгециклином, так и с другими медицинскими препаратами, которые вводят через эту систему.
Содержимое одного флакона предназначено для одного ввода; любой неиспользованный раствор следует утилизировать. Приготовленный раствор следует использовать немедленно.
Совместимые растворы для внутривенного введения: 0,9% раствор натрия хлорида для инъекций, 5% раствор декстрозы для инъекций, раствор Рингера с лактозой для инъекций.
При введении через Y-образный катетер совместимость раствора "Тигацила", приготовленного с использованием 0,9% раствора натрия хлорида, подтверждена для таких препаратов или растворителей: амикацин, добутамин, допамина гидрохлорид, гентамицин, галоперидол, раствор Рингера из лак лидокаина гидрохлорид, метоклопрамид, морфин, норепинефрин, пиперациллин/тазобактам (врачебная форма, содержащая ЭДТА), калия хлорид, пропофол, ранитидина гидрохлорид, теофиллин и тобрамицин.
Особенности применения
В ходе клинических исследований с участием пациентов с осложненными инфекциями кожи и многих тканей, осложненными интраабдоминальными инфекциями, инфицированной диабетической стопой, госпитальной пневмонией и в ходе исследований с участием пациентов с устойчивыми патогенами.
Высший процент летальности наблюдался среди пациентов, применявших тайгециклин, по сравнению с пациентами, применявшими препарат сравнения. Причины этого остаются неизвестными, но нельзя исключить более низкую эффективность и безопасность по сравнению с препаратами сравнения, применявшимися в исследованиях.
Суперинфекция
В ходе клинических исследований у пациентов с осложненными интраабдоминальными инфекциями ухудшенное заживление хирургической раны ассоциировалось с суперинфекцией. За пациентами с ухудшающимся заживлением следует наблюдать с целью выявления суперинфекции (см. раздел «Побочные реакции»).
Пациенты, у которых развиваются суперинфекции, в частности, госпитальная пневмония, вероятно имеют худшие результаты лечения. За пациентами следует тщательно наблюдать развитие суперинфекции. Если после начала применения тайгециклина определяется другая локализация инфекции, кроме осложненных инфекций кожи и некоторых тканей или осложненных интраабдоминальных инфекций, следует рассмотреть возможность применения альтернативной антибактериальной терапии, для которой была продемонстрирована эффективность лечения специфического типа имеющейся (-ых) инфекции (-ий ).
Анофилаксия
При применении тайгециклина сообщалось о развитии анафилактических/анафилактоидных реакций, потенциально опасных для жизни (см. раздел «Противопоказания» и «Побочные реакции»).
Печечная недостаточность
Сообщалось о случаях поражения печени, преимущественно холестатического типа, включая случаи печеночной недостаточности с летальным исходом у пациентов, применявших тайгециклин. Хотя развитие печеночной недостаточности у пациентов, применявших тайгециклин, может быть обусловлено основными заболеваниями или препаратами, применявшимися одновременно, необходимо учитывать возможное влияние тайгециклина на развитие этого состояния (см. раздел «Побочные реакции»).
Антибиотики класса тетрациклинов
Антибіотики класу гліцилциклінів структурно подібні до антибіотиків тетрациклінового ряду. При застосуванні тайгецикліну можуть виникати побічні реакції, подібні до таких, що спостерігаються при застосуванні антибіотиків тетрациклінового ряду. Побічні реакції можуть включати підвищену чутливість до світла, псевдотумор мозку, панкреатит та антианаболічну дію, яка призводила до підвищення рівня азоту сечовини в крові, азотемії, ацидозу та гіперфосфатемії (див. розділ «Побічні реакції»).
Панкреатит
Гострий панкреатит, що може бути тяжкого ступеня, виникав (частота невідома) асоційовано із застосуванням тайгецикліну (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно розглянути можливість встановлення діагнозу гострий панкреатит пацієнтам, які застосовують тайгециклін, якщо у них спостерігають розвиток клінічних симптомів, ознак чи відхилень у лабораторних аналізах, характерних для гострого панкреатиту.
Більшість відомих випадків панкреатиту розвивались щонайменше через 1 тиждень застосування тайгецикліну. В деяких випадках панкреатит розвивався у пацієнтів, які не мали відомих факторів ризику розвитку панкреатиту. Зазвичай після припинення застосування тайгецикліну стан пацієнтів покращується. Слід розглянути можливість припинити застосування тайгецикліну при підозрі на розвиток панкреатиту.
Основні захворювання
Досвід застосування тайгецикліну при інфекціях у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями обмежений.
Клінічні дослідження застосування тайгецикліну для лікування ускладнених інфекцій шкіри та м’яких тканин найчастіше проводили за участю пацієнтів із запаленням підшкірної тканини (58,6 %) та подальшими тяжкими абсцесами (24,9 %). Пацієнти із тяжкими основними захворюваннями, такими як порушення імунітету, інфіковані пролежні, або пацієнти, які потребували лікування, тривалішого за 14 днів (наприклад, з некротичним фасцитом), не брали участі у дослідженнях.
Також було залучено обмежену кількість пацієнтів з супутніми захворюваннями, такими як цукровий діабет (25,8 %), захворювання периферичних судин (10,4 %), пацієнти, які застосовували наркотичні препарати внутрішньовенно (4,0 %) та з ВІЛ-інфекцією (1,2 %). Також наявний обмежений досвід лікування пацієнтів із супутньою бактеріємією (3,4 %).
Отже, лікування таких пацієнтів потребує обережності. Результати масштабного дослідження із залученням пацієнтів з інфікованою діабетичною стопою показали меншу ефективність тайгецикліну порівняно з референтним препаратом, тому його не рекомендується застосовувати пацієнтам цієї групи (див. розділ «Показання»).
Клінічні дослідження застосування тайгецикліну для лікування ускладнених інтраабдомінальних інфекцій найчастіше проводили за участю пацієнтів з ускладненим апендицитом (50,3 %), а також пацієнтів з менш поширеними діагнозами, такими як ускладнений холецистит (9,6 %), перфорація кишечнику (9,6 %), інтраабдомінальний абсцес (8,7 %), перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки (8,3 %), перитоніт (6,2 %) і ускладнений дивертикуліт (6,0 %).
У 77,8 % цих пацієнтів був перитоніт, який виявлявся при хірургічному втручанні. У дослідження було залучено обмежену кількість пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями: порушенням імунітету, тяжкістю клінічного стану за шкалою АРАСНЕ ІІ > 15 (3,34 %), хірургічно виявленими множинними інтраабдомінальними абсцесами (11,4 %). Також наявний обмежений досвід щодо лікування пацієнтів із супутньою бактеріємією (5,6 %). Отже, при лікуванні таких пацієнтів необхідно проявляти обережність.
У разі застосування тайгецикліну пацієнтам з ускладненими інтраабдомінальними інфекціями тяжкого ступеня, що виникли внаслідок перфорації кишечнику, початкової стадії сепсису чи септичного шоку, слід розглянути можливість застосування комбінованого антибактеріального лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Вплив холестазу на фармакокінетику тайгецикліну точно не встановлений. Виділення тайгецикліну з жовчю становить приблизно 50 % від загальної кількості, що виділяється з організму. Отже, необхідно ретельно наглядати за пацієнтами з холестазом.
Для контролю за станом пацієнтів, які застосовують тайгециклін разом з антикоагулянтами, слід проводити дослідження протромбінового часу або проводити інші відповідні дослідження коагуляції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту, що за ступенем тяжкості може бути від легкого до небезпечного для життя. Отже, важливо розглядати можливість встановлення такого діагнозу пацієнтам з діареєю протягом або після застосування будь-якого антибактеріального препарату (див. розділ «Побічні реакції»).
Застосування тайгецикліну може призвести до посиленого росту нечутливих організмів, включаючи гриби. Під час лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
Результати дослідження тайгецикліну на щурах показали зміну забарвлення кісток. Застосування тайгецикліну під час розвитку зубів може призвести до стійкої зміни забарвлення зубів у людей (див. розділ «Побічні реакції»).
Діти
Клінічний досвід застосування тайгецикліну для лікування інфекцій у дітей віком від 8 років дуже обмежений (див. розділ «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). Тому слід обмежити застосування цього препарату тими клінічними випадками, коли відсутня альтернативна антибактеріальна терапія.
Такі побічні реакції, як нудота та блювання, дуже часто спостерігаються у дітей та підлітків (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно взяти до уваги можливий розвиток дегідратації. Дітям краще вводити препарат за допомогою внутрішньовенної інфузії тривалістю понад 60 хвилин.
Як і у дорослих, у дітей спостерігалися часті випадки болю у черевній порожнині. Такий біль може свідчити про панкреатит. У разі розвитку панкреатиту застосування тайгецикліну слід припинити.
Перед початком та під час застосування тайгецикліну необхідно регулярно проводити функціональні печінкові проби, перевіряти параметри коагуляції, показники крові, рівні амілази та ліпази.
"Тигацил" не слід застосовувати дітям віком до 8 років через відсутність інформації щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової групи, а також тому, що тайгециклін може бути пов’язаним зі стійкою зміною забарвлення зубів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).