Стоптуссин табл. блистер № 20

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в коробці.

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, білого кольору з лінією розлому з одного боку.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, що проявляє протикашльову, муколітичну та відхаркувальну дію. Бутамірату цитрат належить до неопіоїдних протикашльових речовин периферичної дії. Він проявляє місцевий анестезуючий ефект на нервові закінчення, що передають висхідні сигнали подразнення від респіраторного тракту. На відміну від опіоїдних протикашльових речовин, не спричиняє центрального гальмівного ефекту, не пригнічує дихальний центр, не спричиняє залежності. Протикашльова дія бутамірату цитрату доповнюється відхаркувальною дією гвайфенезину. Гвайфенезин має секретолітичні (за рахунок безпосереднього підсилення секреції бронхіальних залоз та стимуляції елімінації кислих глікопротеїнів з ацинарних клітин) та секретомоторні властивості (знижує в'язкість мокротиння та полегшує евакуацію слизу і його відкашлювання). Фармакокінетика. Бутамірату цитрат швидко і повністю абсорбується. 98% його зв'язується із плазматичними протеїнами. Метаболізується з утворенням двох метаболітів, які також мають протикашльову дію. 90% метаболітів виводяться нирками та тільки невелика їх частина виділяється з калом. Біологічний період напіврозпаду становить приблизно 6 годин. Гвайфенезин після перорального застосування швидко і легко абсорбується з травної системи. Незначна кількість зв'язується з білками плазми крові. Виводиться нирками, головним чином у формі метаболітів, незначна частина — у незміненому стані. Біологічний період напіврозпаду становить 1 годину.

Комбіновані препарати, що містять протикашльові засоби і експекторанти. Код АТX R05F B02.

Через те що бутамірат пригнічує кашльовий рефлекс, потрібно уникати одночасного застосування відхаркувальних засобів, оскільки це може призводити до застою слизу у дихальних шляхах, що збільшує ризик бронхоспазму та інфікування дихальних шляхів. Літій та магній посилюють ефект гвайфенезину. Гвайфенезин посилює знеболювальний ефект парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти та посилює вплив алкоголю та інших речовин, що пригнічують центральну нервову систему. Центральна нервова дія міорелаксантів може підвищувати небажані ефекти гвайфенезину, особливо м'язову слабкість. Вплив на результати лабораторних аналізів. Гвайфенезин може зумовити хибно-позитивні результати діагностичних тестів, при яких визначають 5-гідроксиіндолоцтову кислоту (фотометричний метод з використанням нітросонафтолу в якості реагенту) та ванілмигдалеву кислоту у сечі. Маючи це на увазі, лікування препаратом Стоптусин необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для проведення даного аналізу.

Сухий подразливий нападоподібний кашель різного походження.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, міастенія гравіс.

Дотримуватися дозування залежно від маси тіла пацієнта: до 50 кг — по ½ таблетки 4 рази на добу; 50–70 кг — по 1 таблетці 3 рази на добу; 70–90 кг — по 1 та ½ таблетки 3 рази на добу; від 90 кг — по 2 таблетки 3 рази на добу. Інтервал між окремими прийомами має становити 4–6 годин. Таблетку можна розділити навпіл. Препарат рекомендується застосовувати після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (вода, чай, сік). Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 12 років відповідно до показань (дози та спосіб застосування наведені у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Якщо дотримуватися рекомендованого дозування, пацієнти переносять препарат добре. Побічні ефекти зазвичай зникають після зниження дози. Порушення метаболізму: відсутність апетиту. З боку нервової системи: головний біль, сонливість. З боку дихальної системи: утруднене дихання. Порушення слуху і вестибулярні розлади: запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: відчуття дискомфорту у травній системі, нудота, біль у шлунку, блювання, діарея. Якщо виникли неприємні відчуття у шлунку або інші незвичні ефекти, припинити застосування препарату та проконсультуватися з лікарем. З боку шкіри і підшкірної клітковини: алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, екзантема. З боку сечовидивідної системи: уролітіаз.

При передозуванні переважають ознаки токсичної дії гвайфенезину — сонливість, слабкість у м'язах, нудота, блювання, діарея, запаморочення, артеріальна гіпотензія. Можливий рентгенонегативний уролітіаз. Специфічного антидоту не існує. Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної та дихальної системи, функції нирок і зберігання електролітної рівноваги.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.