Фармакодинаміка.
Механізм дії
Вігабатрин є протиепілептичним лікарським засобом із чітко визначеним механізмом дії. Лікування вігабатрином спричиняє збільшення концентрації ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти) — важливого інгібіторного нейротрансмітера в мозку. Це пов’язано з тим, що вігабатрин було розроблено цілеспрямовано як вибірковий необоротний інгібітор ГАМК-трансамінази — ферменту, відповідального за розщеплення ГАМК.
Клінічна ефективність і безпека
Контрольовані та довготривалі клінічні дослідження показали, що вігабатрин є ефективним протисудомним препаратом, коли застосовується як додаткова терапія для пацієнтів з епілепсією, що недостатньо контролюється стандартною терапією. Така ефективність особливо відзначена у пацієнтів з парціальними нападами.
Епідеміологія дефектів поля зору (ДПЗ) у пацієнтів з рефрактерною парціальною епілепсією спостерігалася в обсерваційному відкритому багатоцентровому порівняльному дослідженні в паралельних групах фази IV, яке включало 734 пацієнтів віком не менше 8 років, з рефрактерною парціальною епілепсією протягом принаймні одного року.
Пацієнтів було поділено на три групи лікування: пацієнти, які в даний час лікувалися вігабатрином (група I), пацієнти, які раніше приймали вігабатрин (група II), і пацієнти, які ніколи не приймали вігабатрин (група III). У таблиці нижче представлені основні результати на момент включення, а також перші та останні підсумкові оцінки в оцінюваній популяції (n = 524):
|
Діти (від 8 до 12 років) |
Дорослі (> 12 років) |
Група I1 |
Група II2 |
Група III |
Група I3 |
Група II4 |
Група III |
N = 38 |
N = 47 |
N = 41 |
N = 150 |
N = 151 |
N = 97 |
Дефекти поля зору неідентифікованої етіології: |
|
|
|
|
|
|
Спостерігалися при включенні |
1 (4,4%) |
3 (8,8%) |
2 (7,1%) |
31 (34,1%) |
20 (19,2%) |
1 (1,4%) |
Спостерігалися при першому підсумковому оцінюванні |
4 (10,5%) |
6 (12,8%) |
2 (4,9%) |
59 (39,3%) |
39 (25,8%) |
4 (4,1%) |
Спостерігалися при останньому підсумковому оцінюванні |
10 (26,3%) |
7 (14,9%) |
3 (7,3%) |
70 (46,7%) |
47 (31,1%) |
5 (5,2%) |
1 Середня тривалість лікування: 44,4 міс., середня щоденна доза 1,48 г.
2 Середня тривалість лікування: 20,6 міс., середня щоденна доза 1,39 г.
3 Середня тривалість лікування: 48,8 міс., середня щоденна доза 2,10 г.
4 Середня тривалість лікування: 23,0 міс., середня щоденна доза 2,18 г.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Вігабатрин — препарат, що розчиняється у воді та швидко й повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на ступінь абсорбції вігабатрину. Час до досягнення максимальних концентрацій у плазмі (t
max) складає приблизно 1 годину.
Розподіл
Вігабатрин широко розподіляється з теоретичним об’ємом розподілу, дещо більшим за загальний об’єм води в тілі. Концентрації в плазмі та спинномозковій рідині лінійно пов’язані з дозою протягом рекомендованого діапазону дозування.
Біотрансформація
Вігабатрин не метаболізується значно. У плазмі не було виявлено жодних метаболітів.
Виведення з організму
Вігабатрин виводиться з організму шляхом ниркової екскреції з кінцевим періодом напіввиведення 5–8 годин. Кліренс при пероральному прийомі вігабатрину(CI/F) становить приблизно 7 л/год (тобто 0,1 л/год/кг). Приблизно 70% разової пероральної дози було виявлено у вигляді незміненого препарату у сечі протягом перших 24 годин після прийому.
Фармакокінетичні/фармакодинамічні зв’язки
Прямої кореляції між концентрацією в плазмі та ефективністю немає. Тривалість дії препарату залежить від швидкості ресинтезу ГАМК-трансамінази.
Діти
Фармакокінетичні властивості вігабатрину досліджувалися в групах із шести новонароджених (віком 15–26 діб), шести немовлят (віком 5–22 місяці) і шести дітей (віком 4,6–14,2 року) з рефактерною епілепсією. Після прийому разової дози 37–50 мг/кг перорального розчину вігабатрину значення t
max становило приблизно 2,5 години у новонароджених, 5,7 години у немовлят і 5,5 години у дітей. Середнє значення Cl/F активного S-енантіомеру вігабатрину в немовлят і дітей становило 0,591 л/год/кг і 0,446 л/год/кг відповідно.
Доклінічні дані з безпеки
Дослідження безпеки, проведені на щурах, мишах, собаках та мавпах, показали, що вігабатрин не має значного негативного впливу на печінку, нирки, легені, серце та травний тракт.
У мозку щурів, мишей та собак спостерігалася мікровакуолізація білої речовини при застосуванні доз від 30 до 50 мг/кг/добу. У мавп ці патологічні зміни виявилися мінімальними або сумнівними. Це явище викликане відшаруванням зовнішньої ламелярної оболонки мієлінізованих волокон, що є характерною зміною внутрішньомієлінового набряку. Як у щурів, так і у собак внутрішньомієліновий набряк був оборотним після припинення лікування вігабатрином, і навіть при продовженні лікування спостерігалася гістологічна регресія.
Однак у гризунів спостерігалися незначні залишкові зміни, такі як набряк аксонів (еозинофільні сфероїди) або мінералізація пероксисом. Результати електрофізіологічного дослідження у собак вказують на те, що внутрішньомієліновий набряк пов’язаний зі збільшенням латентності викликаного сенсорного потенціалу, що є оборотним при припиненні лікування.
Пов’язана з вігабатрином ретинотоксичність спостерігалася лише у щурів-альбіносів, але не у пігментованих щурів, собак та мавп. Зміни сітківки у щурів-альбіносів характеризувались вогнищевим або мультифокальним ураженням зовнішнього ядерного шару зі зміщенням ядер у зоні конусоподібних і стрижневих клітин. Інші шари сітківки не зазнали впливу. Ці ураження спостерігались у 80–100% тварин при застосуванні пероральної дози 300 мг/кг/добу.
Встановлено, що гістологічний вигляд цих уражень порівнянний з ураженнями, виявленими у щурів-альбіносів після надмірного впливу світла. Однак зміни сітківки також можуть бути наслідком прямого впливу препарату.
Дослідження на тваринах показали, що вігабатрин не чинить шкідливого впливу на фертильність та розвиток потомства. У щурів, які отримували дози до 150 мг/кг (у 3 рази більше за дозу для людини), та у кроликів, які отримували дози до 100 мг/кг, не спостерігалося жодних тератогенних ефектів. Однак у кроликів спостерігалося незначне збільшення частоти розщеплення піднебіння при дозах від 150 до 200 мг/кг.
Дослідження з вігабатрином не виявили жодних доказів мутагенного чи канцерогенного впливу.