Сабрил табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер № 100

№ 100 (10 × 10): по 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 10 блістерів у картонній коробці. № 100 (10 × 10): по 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 10 блістерів у картонній коробці зі стикером українською мовою.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з роздільною рискою на одній стороні та гравіруванням “SABRIL” або “SABRILEX” на іншій. Роздільна риска призначена лише для полегшення розділення таблетки для зручності ковтання, а не для розділення на однакові дози.

Фармакодинаміка. Механізм дії Вігабатрин є протиепілептичним лікарським засобом із чітко визначеним механізмом дії. Лікування вігабатрином спричиняє збільшення концентрації ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти) — важливого інгібіторного нейротрансмітера в мозку. Це пов’язано з тим, що вігабатрин було розроблено цілеспрямовано як вибірковий необоротний інгібітор ГАМК-трансамінази — ферменту, відповідального за розщеплення ГАМК. Клінічна ефективність і безпека Контрольовані та довготривалі клінічні дослідження показали, що вігабатрин є ефективним протисудомним препаратом, коли застосовується як додаткова терапія для пацієнтів з епілепсією, що недостатньо контролюється стандартною терапією. Така ефективність особливо відзначена у пацієнтів з парціальними нападами. Епідеміологія дефектів поля зору (ДПЗ) у пацієнтів з рефрактерною парціальною епілепсією спостерігалася в обсерваційному відкритому багатоцентровому порівняльному дослідженні в паралельних групах фази IV, яке включало 734 пацієнтів віком не менше 8 років, з рефрактерною парціальною епілепсією протягом принаймні одного року. Пацієнтів було поділено на три групи лікування: пацієнти, які в даний час лікувалися вігабатрином (група I), пацієнти, які раніше приймали вігабатрин (група II), і пацієнти, які ніколи не приймали вігабатрин (група III). У таблиці нижче представлені основні результати на момент включення, а також перші та останні підсумкові оцінки в оцінюваній популяції (n = 524):

	Діти (від 8 до 12 років)			Дорослі (> 12 років)
	Група I1	Група II2	Група III	Група I3	Група II4	Група III
	N = 38	N = 47	N = 41	N = 150	N = 151	N = 97
Дефекти поля зору неідентифікованої етіології:
Спостерігалися при включенні	1 (4,4%)	3 (8,8%)	2 (7,1%)	31 (34,1%)	20 (19,2%)	1 (1,4%)
Спостерігалися при першому підсумковому оцінюванні	4 (10,5%)	6 (12,8%)	2 (4,9%)	59 (39,3%)	39 (25,8%)	4 (4,1%)
Спостерігалися при останньому підсумковому оцінюванні	10 (26,3%)	7 (14,9%)	3 (7,3%)	70 (46,7%)	47 (31,1%)	5 (5,2%)

¹ Середня тривалість лікування: 44,4 міс., середня щоденна доза 1,48 г. ² Середня тривалість лікування: 20,6 міс., середня щоденна доза 1,39 г. ³ Середня тривалість лікування: 48,8 міс., середня щоденна доза 2,10 г. ⁴ Середня тривалість лікування: 23,0 міс., середня щоденна доза 2,18 г. Фармакокінетика. Абсорбція Вігабатрин — препарат, що розчиняється у воді та швидко й повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на ступінь абсорбції вігабатрину. Час до досягнення максимальних концентрацій у плазмі (t_max) складає приблизно 1 годину. Розподіл Вігабатрин широко розподіляється з теоретичним об’ємом розподілу, дещо більшим за загальний об’єм води в тілі. Концентрації в плазмі та спинномозковій рідині лінійно пов’язані з дозою протягом рекомендованого діапазону дозування. Біотрансформація Вігабатрин не метаболізується значно. У плазмі не було виявлено жодних метаболітів. Виведення з організму Вігабатрин виводиться з організму шляхом ниркової екскреції з кінцевим періодом напіввиведення 5–8 годин. Кліренс при пероральному прийомі вігабатрину(CI/F) становить приблизно 7 л/год (тобто 0,1 л/год/кг). Приблизно 70% разової пероральної дози було виявлено у вигляді незміненого препарату у сечі протягом перших 24 годин після прийому. Фармакокінетичні/фармакодинамічні зв’язки Прямої кореляції між концентрацією в плазмі та ефективністю немає. Тривалість дії препарату залежить від швидкості ресинтезу ГАМК-трансамінази. Діти Фармакокінетичні властивості вігабатрину досліджувалися в групах із шести новонароджених (віком 15–26 діб), шести немовлят (віком 5–22 місяці) і шести дітей (віком 4,6–14,2 року) з рефактерною епілепсією. Після прийому разової дози 37–50 мг/кг перорального розчину вігабатрину значення t_max становило приблизно 2,5 години у новонароджених, 5,7 години у немовлят і 5,5 години у дітей. Середнє значення Cl/F активного S-енантіомеру вігабатрину в немовлят і дітей становило 0,591 л/год/кг і 0,446 л/год/кг відповідно. Доклінічні дані з безпеки Дослідження безпеки, проведені на щурах, мишах, собаках та мавпах, показали, що вігабатрин не має значного негативного впливу на печінку, нирки, легені, серце та травний тракт. У мозку щурів, мишей та собак спостерігалася мікровакуолізація білої речовини при застосуванні доз від 30 до 50 мг/кг/добу. У мавп ці патологічні зміни виявилися мінімальними або сумнівними. Це явище викликане відшаруванням зовнішньої ламелярної оболонки мієлінізованих волокон, що є характерною зміною внутрішньомієлінового набряку. Як у щурів, так і у собак внутрішньомієліновий набряк був оборотним після припинення лікування вігабатрином, і навіть при продовженні лікування спостерігалася гістологічна регресія. Однак у гризунів спостерігалися незначні залишкові зміни, такі як набряк аксонів (еозинофільні сфероїди) або мінералізація пероксисом. Результати електрофізіологічного дослідження у собак вказують на те, що внутрішньомієліновий набряк пов’язаний зі збільшенням латентності викликаного сенсорного потенціалу, що є оборотним при припиненні лікування. Пов’язана з вігабатрином ретинотоксичність спостерігалася лише у щурів-альбіносів, але не у пігментованих щурів, собак та мавп. Зміни сітківки у щурів-альбіносів характеризувались вогнищевим або мультифокальним ураженням зовнішнього ядерного шару зі зміщенням ядер у зоні конусоподібних і стрижневих клітин. Інші шари сітківки не зазнали впливу. Ці ураження спостерігались у 80–100% тварин при застосуванні пероральної дози 300 мг/кг/добу. Встановлено, що гістологічний вигляд цих уражень порівнянний з ураженнями, виявленими у щурів-альбіносів після надмірного впливу світла. Однак зміни сітківки також можуть бути наслідком прямого впливу препарату. Дослідження на тваринах показали, що вігабатрин не чинить шкідливого впливу на фертильність та розвиток потомства. У щурів, які отримували дози до 150 мг/кг (у 3 рази більше за дозу для людини), та у кроликів, які отримували дози до 100 мг/кг, не спостерігалося жодних тератогенних ефектів. Однак у кроликів спостерігалося незначне збільшення частоти розщеплення піднебіння при дозах від 150 до 200 мг/кг. Дослідження з вігабатрином не виявили жодних доказів мутагенного чи канцерогенного впливу.

Протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A G04.

Оскільки вігабатрин не метаболізується, не зв’язується білками та не є індуктором цитохрому P450, взаємодія з іншими лікарськими засобами малоймовірна. Проте в процесі контрольованих клінічних досліджень спостерігалося поступове зменшення концентрації фенітоїну в плазмі на 16–33%. Точний характер цієї взаємодії наразі незрозумілий, однак у більшості випадків її терапевтична значущість малоймовірна. Концентрації в плазмі карбамазепіну, фенобарбіталу та вальпроату натрію також відстежувалися в процесі контрольованих клінічних досліджень, і клінічно значущих взаємодій не виявлено. Вігабатрин може спричиняти зменшення вимірюваної активності аланінамінотрансферази (АЛТ) в плазмі і, меншою мірою, аспартатамінотрансферази (АСТ). Величина супресії АЛТ, як повідомлялося, різнилася від 30% до 100%. Тому такі печінкові показники у пацієнтів, які приймають вігабатрин, можуть бути хибними (див. розділ «Побічні реакції»). Вігабатрин може збільшувати кількість амінокислот у сечі, що може бути причиною хибного позитивного результату тесту на певні рідкісні генетичні метаболічні розлади (наприклад, на альфа-аміноадипічну ацидурію). Супутнє застосування вігабатрину і клоназепаму може посилити седативний ефект (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: вігабатрин; 1 таблетка містить вігабатрину 500 мг; допоміжні речовини: ядро таблетки: повідон K30 (E1201), целюлоза мікрокристалічна (Е460), натрію карбоксиметилкрохмаль (тип A), магнію стеарат; плівкова оболонка: Опадри білий OY-S-7298 (гіпромелоза 15 мПас (E464), титану діоксид (E171), макрогол 8000).

Дітям лікарський засіб застосовують за показаннями з урахуванням маси тіла згідно з розділом «Спосіб застосування та дози». Таблетована лікарська форма вігабатрину не застосовується дітям до 6 років через ризик потрапляння до дихальних шляхів.

Застосовувати в комбінації з іншими протиепілептичними лікарськими засобами для лікування пацієнтів з резистентною парціальною епілепсією, із вторинною генералізацією або без неї, у разі неефективності або поганої переносимості відповідних комбінацій лікарських засобів. Застосовувати як монотерапію при інфантильних спазмах (синдром Веста).

Підвищена чутливість до вігабатрину або будь-яких допоміжних речовин, перелічених у розділі «Склад».

Терапія лікарським засобом Сабрил може бути розпочата лише фахівцем в епілептології, неврології чи педіатричній неврології. Подальше лікування має бути узгоджене і проходити під наглядом фахівця в епілептології, неврології чи педіатричній неврології. Сабрил призначений для перорального застосування один або два рази на добу і може прийматися до або після їди. Якщо після проведеного випробування лікування вігабатрином не забезпечується клінічно значуще поліпшення проявів епілепсії, це лікування не слід продовжувати. Застосування вігабатрину слід поступово припиняти під постійним медичним наглядом. Таблетована лікарська форма не застосовується дітям до 6 років через ризик потрапляння до дихальних шляхів. Дорослі Максимальна ефективність зазвичай спостерігається при застосуванні доз в діапазоні 2–3 г/добу. Початкову дозу 1 г на добу слід додати до поточної схеми прийому пацієнтом протиепілептичних лікарських засобів. Відтак щоденну дозу слід титрувати з кроком 0,5 г із щотижневими інтервалами залежно від клінічної реакції та переносимості. Найвища рекомендована доза — 3 г/добу. Не існує прямої кореляції між концентрацією в плазмі й ефективністю. Тривалість дії лікарського засобу залежить від швидкості повторного синтезу ГАМК-трансамінази, а не від концентрації препарату в плазмі (див. також розділи «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика»). Діти Резистентна парціальна епілепсія Рекомендована початкова доза вігабатрину для дітей — 40 мг/кг/добу. Рекомендовані дози для підтримувальної терапії залежно від маси тіла:

Маса тіла	Доза
10–15 кг	0,5–1 г/добу
15–30 кг	1–1,5 г/добу
30–50 кг	1,5–3 г/добу
> 50 кг	2–3 г/добу

Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу в кожній з цих категорій. Монотерапія інфантильних спазмів (синдром Веста) Рекомендована початкова доза — 50 мг/кг/добу, тобто 1 таблетка 1 раз на добу. За необхідності її можна титрувати протягом однотижневого періоду. При застосуванні доз до 150 мг/кг/добу спостерігалася належна переносимість. Якщо дитині важко проковтнути таблетку, можна використовувати лікарський засіб Сабрил у формі гранул для прийому всередину. Якщо неможливо отримати потрібні дози лікарського засобу Сабрил відповідно до маси тіла, слід використовувати альтернативні препарати для монотерапії інфантильного спазму (синдрому Веста). Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки вігабатрин виводиться нирками, слід виявляти обережність, призначаючи препарат особам літнього віку і, зокрема, пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 60 мл/хв. Може потребуватися коригування дози або частоти застосування. Такі пацієнти можуть реагувати на нижчу дозу препарату. Слід контролювати стан пацієнтів на предмет побічних ефектів, таких як седація або сплутаність свідомості (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

У пацієнтів, які отримували вігабатрин, часто спостерігались як легкі, так і важкі порушення поля зору. Важкі порушення можуть призвести до втрати працездатності. Вказані дефекти зазвичай виникають через кілька місяців або навіть років лікування вігабатрином. Підсумок даних досліджень свідчить про те, що у третини пацієнтів, які отримували вігабатрин, спостерігаються дефекти поля зору (див. розділ «Особливості застосування»). У контрольованих клінічних дослідженнях приблизно 50% пацієнтів відчували побічні ефекти під час лікування вігабатрином. У дорослих переважна кількість побічних ефектів пов’язана з центральною нервовою системою, серед них седація, сонливість, втома та порушення концентрації уваги. У дітей, навпаки, виявлено часті випадки схвильованості або збудження. Частота цих побічних ефектів зазвичай вища на початку лікування, а потім поступово зменшується. Як і при прийманні будь-якого протиепілептичного препарату, у деяких пацієнтів, які приймають вігабатрин, може спостерігатися підвищена частота судом або навіть епілептичний статус. Пацієнти, у яких спостерігаються міоклонічні напади, особливо схильні до виникнення у них таких ефектів. Нова поява міоклонії або посилення вже наявної міоклонії спостерігалися в рідкісних випадках. У таблиці нижче наведено побічні реакції при застосуванні вігабатрину, які класифікуються за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

	Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко	Дуже рідко	Частота невідома
З боку кровоносної та лімфатичної системи		анемія
Порушення психіки*		збудження, агресивність, нервозність, депресія, параноїдальна реакція, безсоння	гіпоманія, манія, психотичні розлади	суїцидальні спроби	галюцинації
З боку нервової системи	сонливість	порушення мовлення, головний біль, запаморочення, парестезія, порушення уваги та пам’яті, зниження розумових здібностей (порушення мислення), тремор	порушення координації (атаксія)	енцефалопатія**	неврит зорового нерва	порушення головного мозку при проведенні МРТ, внутрішньомієліновий набряк, зокрема у немовлят/маленьких дітей (див. розділ «Особливості застосування»), аномальні рухи, включаючи дистонію, дискінезію та гіпертонус, у тому числі пов’язані з порушеннями на МРТ (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку органів зору	дефекти поля зору	помутніння зору, подвійне бачення, ністагм		ураження сітківки (переважно периферичні)	атрофія зорового нерва	зниження гостроти зору
З боку шлунково-кишкового тракту		нудота, блювання, біль у животі
З боку гепатобіліарної системи					гепатит
З боку шкіри і підшкірних тканин		алопеція	висипання	ангіоневротичний набряк, кропив’янка
З боку кістково-м’язової та сполучної тканини	артралгія
Загальні розлади та реакції у місці введення	втома	набряки, дратівливість
Дослідження***		збільшення ваги

* Під час лікування вігабатрином повідомлялося про психічні реакції. Ці реакції спостерігались як у пацієнтів з психіатричним анамнезом, так і без такого. Як правило, вони були оборотними при зменшенні дози або при поступовому припиненні лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Депресія — це психічна реакція, яка часто спостерігалася в клінічних випробуваннях, але рідко вимагала припинення лікування вігабатрином. ** Рідкісні випадки симптомів енцефалопатії, такі як виражена седація, ступор або сплутаність свідомості, пов’язані з неспецифічною присутністю повільних хвиль на електроенцефалограмі, спостерігалися незабаром після початку лікування вігабатрином. Ці реакції є оборотними після зменшення дози або припинення прийому вігабатрину (див. розділ «Особливості застосування»). *** Результати лабораторних досліджень вказують на те, що лікування вігабатрином не викликає нефротоксичності. Спостерігалося зниження рівня АЛТ та АСТ, що, як вважається, є результатом інгібування цих амінотрансфераз вігабатрином. Побічні реакції, що спостерігалися у дітей У дітей при застосуванні вігабатрину дуже часто спостерігалися порушення психіки, а саме: хвилювання, збудження. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про побічні реакції лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення «користь/ризик» при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

Симптоми. Повідомлялося про передозування вігабатрину. В описаних випадках дози найчастіше становили від 7,5 до 30 г; проте повідомлялося і про прийом дози до 90 г. Приблизно в половині випадків мав місце прийом кількох лікарських засобів. Найпоширеніші симптоми включали сонливість або кому. Інші симптоми, про які повідомлялося рідко, включали запаморочення, головний біль, психоз, пригнічення дихання або апное, брадикардію, гіпотонію, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, ненормальну поведінку та порушення мовлення. Жоден випадок передозування не спричинив смерті. Лікування. Специфічного антидоту немає. Слід ужити звичайних підтримувальних заходів. Можна застосувати заходи для видалення неабсорбованого препарату. Активоване вугілля показало незначну здатність абсорбувати вігабатрин у дослідженні in vitro. Ефективність гемодіалізу в лікуванні передозування вігабатрину невідома. В окремих випадках у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували терапевтичні дози вігабатрину, гемодіаліз знижував концентрацію вігабатрину в плазмі на 40–60%.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.