Прополиса настойка настойка 25 мл фл.

По 25 мл у флаконах.

Настойка. Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від жовтувато-коричневого до червонувато-коричневого кольору з характерним запахом прополісу. При зберіганні допускається утворення осаду.

Фармакодинаміка. Прополіс (бджолиний клей) — продукт життєдіяльності бджіл, що містить ряд біогенних речовин: ефірні олії, суміш смол, віск, флавоноїди, флавони, похідні коричної кислоти. Проявляє протимікробну, протизапальну активність, прискорює процеси регенерації (відновлення уражених тканин). Фармакокінетика. Не вивчалася.

Засоби для лікування ран та виразкових уражень. Препарати, які сприяють загоюванню ран. Код АТХ D03А Х.

Не рекомендується одночасно застосовувати з іншими антисептичними засобами або продуктами бджільництва. У разі необхідності одночасного застосування будь-яких інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.

діюча речовина: прополісу настойка (propolisi tinctura); 1 флакон містить прополісу настойки (propolisi tinctura) (1:10) (екстрагент — етанол 80% (об/об)) — 25 мл; допоміжні речовини: крім екстрагенту, відсутні.

Застосовувати дітям віком від 3 років.

Мікротравми і поверхневі ушкодження шкіри, слизових оболонок, отит, фарингіт, тонзиліт, гайморит, пародонтит.

Підвищена чутливість до прополісу або індивідуальна непереносимість, особливо в осіб із захворюваннями печінки або нирок, екзема, алергічні реакції (особливо на продукти бджільництва), кровотечі з уражених ділянок шкіри і слизових оболонок.

Настойку прополісу застосовувати місцево дорослим та дітям віком від 3 років у вигляді аплікацій, полоскань, промивань, а також інгаляцій. У випадку мікротравм та гнійних захворювань шкіри настойку прополісу наносити тампоном на уражену ділянку 1–3 рази на добу. Під час лікування зовнішнього гнійного отиту, після туалету слухового проходу, у вухо вводити тампон, змочений настойкою прополісу (на 1–2 хвилини 2–3 рази на добу), або закапувати по 1–2 краплі настойки прополісу 3–4 рази на добу. У разі хронічного тонзиліту і фарингіту слизову оболонку змащувати 1–2 рази на добу протягом 8–15 днів. Крім того, при тонзиліті настойку прополісу застосовувати для приготування інгаляційного спиртово-водного розчину у співвідношенні 1 : 20. Проводити 1–2 інгаляції на добу, курс лікування — 7–10 днів. У разі хронічного гаймориту промивати гайморові пазухи розчином, приготовленим із настойки прополісу і 0,9% розчину натрію хлориду (у співвідношенні 1 : 10) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. У разі пародонтозу настойку прополісу вводити на турундах у пародонтальні кишені на 5 хвилин. У разі поверхневих ерозій і уражень слизової оболонки порожнини рота для полоскання застосовувати розчин, приготовлений з 15 мл настойки прополісу на 1/2 склянки теплої води, 4–5 разів на добу, протягом 3–4 днів. Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально.

Лікарський засіб у звичайних терапевтичних дозах не є токсичним і переноситься добре. Побічні реакції виникають рідко. Можливі побічні реакції: з боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив’янка, локальний свербіж шкіри, локальний набряк, почервоніння шкіри, пухирі, везикулярні висипи, сухість і тріщини шкіри, особливо на кистях та інших частинах тіла, що контактують з препаратом; з боку центральної нервової системи: запаморочення; з боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі алергічний дерматит, гіперемія, свербіж шкіри, висипання, ларингоспазм, задишка, набряк Квінке, підвищення температури тіла; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота; з боку дихальної системи: задишка. Можливі місцеві реакції, у тому числі відчуття печіння язика, сухість у роті. У разі виникнення будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування лікарського засобу та обов’язково звернутися до лікаря.

Симптоми: зникнення апетиту, зниження загального тонусу організму, млявість, поява шкірних висипів. Терапія: лікування антигістамінними препаратами.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.