Индап таблетки по 2.5 мг №30 (10х3)

Таблетки по 1,25 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці. Таблетки по 2,5 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 1,25 мг: рожеві круглі плоскі таблетки діаметром приблизно 7 мм, допускається ледве помітна мармуровість; таблетки по 2,5 мг: світло-оранжеві круглі таблетки діаметром приблизно 8 мм з хрестоподібною рискою для поділу з одного боку, допускається ледве помітна мармуровість.

Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Сульфонаміди, прості. Код АТХ C03B A11.

Нерекомендовані комбінації Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при безсольовій дієті (зниження екскреції літію із сечею). Якщо необхідно призначити діуретик, слід провести ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати дозу літію. Комбінації, що потребують обережності Препарати, що можуть спричинити виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует: антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі антипсихотичні препарати: - фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); - бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); - бутирофенони (дроперидол, галоперидол); інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний. При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes — пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та у разі необхідності відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють torsades de pointes. Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, великі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу): - можуть зменшувати антигіпертензивний ефект індапаміду; - у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Можливе раптове виникнення артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика викликало зниження рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретика та потім у разі необхідності відновити терапію діуретиком або розпочати прийом інгібітора АПФ з низької початкової дози із подальшим поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності застосування інгібітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози та, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій. У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ. Препарати, що можуть спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику – підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику. Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати лікування. Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок. Препарати наперстянки Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія, сприяє токсичної дії наперстянки. Рекомендується проводити моніторинг рівня калію, магнію у плазмі крові та ЕКГ- контроль та, за необхідності, коригування лікування. Комбінації, що потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Якщо існує доцільність призначення такої комбінації, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Слід проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати терапію. Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів. Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту. Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

діюча речовина: індапамід; 1 таблетка містить 1,25 мг або 2,5 мг індапаміду; допоміжні речовини: Індап®, таблетки 1,25 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид червоний (E 172); Індап®, таблетки 2,5 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, TopMill ORANGE 231.05.C (заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172), лактози моногідрат).

Індап® не рекомендовано застосовувати дітям через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.

Есенціальна гіпертензія.

Підвищена чутливість до сульфаніламідів або до будь-якого допоміжного компонента препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну — нижче 30 мл/хв); печінкова енцефалопатія або тяжкі захворювання печінки; гіпокаліємія; вагітність та період годування груддю.

Спосіб застосування Для перорального застосування. Дозування 1 таблетка по 2,5 мг на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою. Максимальна добова доза — 2,5 мг. Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування» Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні. Літній вік (див. розділ «Особливості застосування») У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індап® можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні. Печінкова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування») У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Найчастіше повідомляли про виникнення таких побічних реакцій: гіпокаліємія, реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипання. Під час лікування індапамідом спостерігалися побічні явища, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/100000, < 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

Системи органів за класифікацією MedDRA	Побічні реакції	Частота
З боку системи крові та лімфатичної системи	Агранулоцитоз	дуже рідко
	Апластична анемія	дуже рідко
	Гемолітична анемія	дуже рідко
	Лейкопенія	дуже рідко
	Тромбоцитопенія	дуже рідко
З боку метаболізму та обміну речовин	Гіперкальціємія	дуже рідко
	Гіпокаліємія (див. розділ «Особливості застосування»)	часто
	Гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»)	нечасто
	Гіпохлоремія	рідко
	Гіпомагніємія	рідко
З боку нервової системи	Запаморочення (вертиго)	рідко
	Втомлюваність	рідко
	Головний біль	рідко
	Парестезія	рідко
	Непритомність	частота невідома
З боку органів зору	Міопія	частота невідома
	Розмитий зір	частота невідома
	Порушення зору	частота невідома
	Хоріоїдальний випіт	частота невідома
З боку серця	Аритмія	дуже рідко
	Пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»)	частота невідома
З боку судинної системи	Артеріальна гіпотензія	дуже рідко
З боку травної системи	Блювання	нечасто
	Нудота	рідко
	Запор	рідко
	Сухість у роті	рідко
	Панкреатит	дуже рідко
З боку гепатобіліарної системи	Порушення функції печінки	дуже рідко
	При печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»)	частота невідома
	Гепатит	частота невідома
З боку шкіри та її похідних	Реакції гіперчутливості	часто
	Макулопапульозні висипання	часто
	Пурпура	нечасто
	Ангіоневротичний набряк	дуже рідко
	Кропив’янка	дуже рідко
	Токсичний епідермальний некроліз	дуже рідко
	Синдром Стівенса–Джонсона	дуже рідко
	Можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака	частота невідома
	Реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»)	частота невідома
З боку нирок та сечовидільної системи	Ниркова недостатність	дуже рідко
З боку репродуктивної системи та молочної залози	Еректильна дисфункція	частота нечасто
Дослідження	Подовження інтервалу Q-T на ЕКГ (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»)	частота невідома
	Підвищення рівня глюкози крові (див. розділ «Особливості застосування»)	частота невідома
	Підвищення рівня сечової кислоти в крові (див. розділ «Особливості застосування»)	частота невідома
	Підвищення рівня печінкових ферментів	частота невідома

Симптоми. Симптоми передозування насамперед мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією). Лікування. Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля із подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні умови зберігання.