Назонол спрей назал. фл. с распылителем 10 мл, тм Baum Pharm

По 10 мл розчину у полімерному флаконі з розпилювачем; по 1 флакону у пачці з картону.

Спрей назальний, розчин дозований. Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або жовтуватого кольору рідина, практично без запаху.

Фармакодинаміка. Ксилометазолін є симпатоміметичним агентом, що діє на α-адренергічні рецептори. Ксилометазолін при назальному застосуванні викликає звуження кровоносних судин слизової оболонки носа та придаткових пазух, усуваючи таким чином набряк і гіперемію слизової оболонки носа та носоглотки, а також знижує пов’язане з цим підвищене виділення слизу та полегшує видалення блокованих виділень з носа, що сприяє очищенню носових проходів та полегшенню носового дихання. Дія розпочинається через декілька хвилин після застосування та зберігається до 12 годин. Лікарський засіб добре переноситься, у тому числі хворими з чутливою слизовою оболонкою, та не знижує мукоциліарну функцію. Фармакокінетика. При місцевому застосуванні препарат практично не абсорбується, концентрації ксилометазоліну у плазмі крові настільки малі, що практично не виявляються (концентрація у плазмі крові є близькою до ліміту визначення).

Засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики, прості препарати. Код АТХ R01А А07.

Інгібітори моноаміноксидази (інгібітори МАО): ксилометазолін може потенціювати дію інгібіторів моноаміноксидази та індукувати гіпертензивний криз. Не застосовувати ксилометазолін пацієнтам, які приймають інгібітори МАО або приймали їх протягом останніх двох тижнів. Три- та тетрациклічні антидепресанти: при одночасному застосуванні три- або тетрациклічних антидепресантів та симпатоміметичних препаратів можливе посилення симпатоміметичного ефекту ксилометазоліну, тому одночасне застосування таких засобів не рекомендується. При застосуванні разом з β-блокаторами ксилометазолін може спричиняти бронхіальний спазм або зниження артеріального тиску.

діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид; 1 мл розчину містить 1 мг ксилометазоліну гідрохлориду; допоміжні речовини: бензалконію хлорид; динатрію едетат; сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420); гіпромелоза; натрію хлорид; натрію дигідрофосфат, дигідрат; динатрію фосфат, додекагідрат; вода очищена.

Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 12 років.

Застосовується для симптоматичного лікування закладеності носа при застуді, сінній гарячці, при інших алергічних ринітах, синуситах. Для полегшення відтоку секрету при захворюваннях придаткових пазух носа. Застосовується як допоміжна терапія при середньому отиті (для усунення набряку слизової оболонки). Для полегшення проведення риноскопії.

Гіперчутливість до ксилометазоліну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу; закритокутова глаукома; трансфеноїдальна гіпофізектомія та хірургічні втручання з оголюванням мозкової оболонки в анамнезі; сухий риніт (rhinitis sicca) або атрофічний риніт; гіпертиреоз. Протипоказано застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом двох тижнів після припинення їх застосування.

Лікарський засіб застосовувати дорослим та дітям віком від 12 років — по 1 вприскуванню у кожен носовий хід до 3 разів на добу. Застосовувати не більше 3 разів у кожен носовий хід на добу. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і не повинна перевищувати 7 діб поспіль. Розпилювач лікарського засобу забезпечує точність дозування та належний розподіл розчину по поверхні слизової оболонки носа. При кожному вприскуванні вводиться 0,14 мл розчину, що відповідає 0,14 мг ксилометазоліну. Перед застосуванням необхідно привести розпилювач у готовність, натиснувши на нього кілька разів, поки спрей не почне виділятися у повітря. Надалі розпилювач буде вже готовий для застосування. Як застосовувати спрей: ретельно очистити ніс перед застосуванням спрею; тримати флакон слід вертикально, підтримуючи дно великим пальцем та розташовуючи наконечник розпилювача між двома іншими пальцями; злегка нахилити флакон та ввести наконечник у ніздрю; зробити 1 вприскування, одночасно роблячи легкий вдих через ніс; після застосування, перед тим як закрити наконечник розпилювача ковпачком, очистити та висушити наконечник; щоб запобігти інфікуванню, флаконом повинна користуватися лише одна особа. Останнє вприскування рекомендується робити безпосередньо перед сном.

З боку імунної системи: нечасто (≥1/1000 до З боку нервової системи: рідко (≥1/10000 до <1/1000): головний біль, безсоння, втома, судоми (зазвичай у дітей). Дуже рідко (<1/10000): нервозність, сонливість/загальмованість (зазвичай у дітей). З боку органів зору: нечасто (≥1/1000 до <1/100): тимчасове (транзиторне) порушення зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто (≥1/1000 до <1/100): серцебиття, тахікардія. Дуже рідко (<1/10000): аритмія, артеріальна гіпертензія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто (≥1/100 до <1/10): сухість або дискомфорт з боку слизової оболонки носа. нечасто (≥1/1000 до <1/100): носова кровотеча (епістаксис). З боку шлунково-кишкової системи: часто (≥1/100, <1/10): нудота. Загальні розлади та реакції у місці введення лікарського засобу: часто (≥1/100 до <1/10): відчуття печіння у місці нанесення, медикаментозний риніт. Тривале або часте застосування високих доз ксилометазоліну може спричинити відчуття печіння або сухість слизової оболонки та збільшення набряку слизової оболонки, які посилюються при подальшому застосуванні лікарського засобу (риніт медикаментозний). Цей ефект може спостерігатися вже через 7 днів лікування, і, якщо лікування продовжується, він може призвести до довготривалого пошкодження слизової оболонки із утворенням кірок (сухий риніт). У разі появи будь-яких небажаних реакцій слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

Симптоми При назальному застосуванні системний вплив малоймовірний з огляду на локальне звуження судин, що пригнічує всмоктування. У разі системного всмоктування можна очікувати, що ксилометазолін як α₂-адренегрічний агоніст чинитиме вплив подібно до клонідину: нетривале підвищення артеріального тиску з подальшою більш тривалою гіпотензією та седацією. Симптоми інтоксикації похідними імідазолу можуть бути клінічно неясними, оскільки періоди стимуляції можуть чергуватися з періодами депресії центральної нервової та серцево-судинної систем. До симптомів стимуляції центральної нервової системи належать тривожність, збудження, галюцинації та судоми. Симптоми депресії центральної нервової системи включають зниження температури тіла, летаргію, сонливість та кому. Можливі і такі додаткові симптоми: міоз, мідріаз, спітніння, нудота, ціаноз, гарячка, блідість шкірних покривів, параліч центральної нервової системи, седація, сухість у роті, аритмія, тахікардія, атаксія, брадикардія, зупинка серця, артеріальна гіпертензія, шокоподібна гіпотензія, набряк легенів, порушення дихання та апное. Також можуть виникати симптоми з боку травного тракту, такі як нудота та блювання. Передозування, особливо у дітей, може призвести до значного впливу на центральну нервову систему, викликаючи спазми, кому, брадикардію, апное та артеріальну гіпертензію, що може змінитися на артеріальну гіпотензію. Виражені симптоми після випадкового застосування не спостерігалися, проте у новонароджених (віком 2 тижні) застосування 1 краплі 0,1% розчину у кожну ніздрю може призвести до коми. Лікування Тяжке передозування вимагатиме лікування у стаціонарі. Оскільки ксилометазоліну гідрохлорид швидко всмоктується, слід негайно застосувати активоване вугілля (абсорбент), натрію сульфат (проносне) чи вдатися до промивання шлунка (при застосуванні більш високих доз). Зниження артеріального тиску можна досягти за допомогою неселективних альфа-блокаторів. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні препарати, а також штучне кисневе дихання. Антидоти відсутні, при брадикардії можна застосовувати атропін.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.