Одночасне застосування каберголiну з iншими лiкарськими препаратами, особливо з алкалоїдами ріжків, у ранньому післяпологовому перiодi не асоціювалось з явними взаємодіями, які б змiнювали ефективність, та безпечність цього препарату.
Зважаючи на те, що вiдсутнi дані про взаємодію каберголiну з iншими алкалоїдами ріжків, одночасне застосування цих препаратів протягом тривалого лікування не рекомендується.
Оскільки каберголiн реалізує свою терапевтичну дiю шляхом прямої стимуляції дофамiнових рецепторів, не рекомендується його одночасне застосування з антагонiстами дофамiнових рецепторів (наприклад фенотіазини, бутирофенони, тiоксантени та метоклопрамiд), оскільки ці препарати можуть зменшувати пролактино-знижувальний ефект каберголiну.
Як i інші похiднi ріжків, каберголiн не слід застосовувати з макролідними антибіотиками (наприклад еритроміцином) у зв'язку з підвищенням системної бiодоступнiстi каберголiну.
Особливості щодо застосування
Застереження загального характеру
Безпечність та ефективність каберголiну ще не були встановлені у пацієнтів iз захворюваннями нирок та печінки. Як i інші похiднi ріжків, каберголiн слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, нирковою недостатністю, пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею, а також з наявністю в анамнезі серйозних психічних розладів, особливо психотичних. Слід бути особливо обережними, якщо пацієнти одночасно приймають психотропний лікарський препарат.
Пацієнтам з рiдкою спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцiєю не слід застосовувати цей лікарський препарат. Симптоматична артеріальна гiпотензiя може розвинутись при застосуванні каберголiну при будь-якому показанні. Слід з обережністю застосовувати Каберлат одночасно з іншими лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск.
Вплив алкоголю на загальну переносимiсть препарату на даний час невідомий.
Перед застосуванням каберголiну слід виключити наявність вагітності, а після закінчення лікування слід запобігати виникненню вагітності протягом щонайменше 1 місяця.
Печінкова недостатність
Слід розглянути можливість застосування нижчих доз для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, які отримують довготривале, лікування лікарським засобом Каберлат. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда- П'ю), якi отримати однократну дозу препарату (1 мг), спостерігалося підвищення значень AUC порівняно зi здоровими добровольцями та пацієнтами з менш тяжким ступенем печінкової недостатності.
Постуральна артеріальна гiпотензiя
Після застосування лікарського засобу Каберлат (може виникати постуральна артеріальна гiпотензiя. Слід з обережністю застосовувати цей препарат одночасно з іншими лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск.
Сонливість/раптове засинання
Застосування каберголiну асоціювалось з виникненням сонливості. Агонiсти дофаміну можуть бути причиною виникнення епізодів раптового засинання у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Повідомлялося про нечасті випадки раптового засинання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках без усвідомлення цього або без попереджувальних ознак. Вищезазначену інформацію необхідно повідомити пацієнтам та порадити бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами протягом періоду лікування каберголiном. Пацієнти, у яких спостерігалася сонливість та/або епізоди раптового засинання, повинні утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. У таких випадках може бути доцільним зниження дози препарату або припинення лікування (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).
Імпульсне порушення контролю
Слід систематично наглядати за станом пацієнтів щодо виникнення iмпульсного порушення контролю. Під час лікування агонiстами, дофамiну, зокрема каберголiном, можуть виникати поведінкові симптоми імпульсного порушення контролю, зокрема патологічна пристрасть до азартних ігор, підвищення лiбiдо, гiперсексуальнiсть, компульсивне бажання витрачати гроші та купувати, булiмiя та компульсивне переїдання, спричинені імпульсним порушенням контролю, про що слід повідомити пацієнтам, та особам, які доглядають за ними. У разі виникнення таких симптомів слід розглянути можливість зменшення дози/поступового припинення застосування препарату.
Інгібування/пригнiчення фiзiологічної лактації
Як i інші похiднi ріжків, Каберлат не слід застосовувати жінкам з артеріальною гіпертензією, що виникла під час вагітності, наприклад прееклампсiєю або післяпологовою артеріальною гiпертензiєю, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає можливий ризик.
Повідомлялося про серйозні побiчнi реакції, включаючи артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда, судоми, інсульт або психічні розлади у жінок після пологів, які отримували каберголiн для пригнічення лактації.
У деяких пацієнтів розвитку судом або інсульту передували сильний головний біль та/або транзисторне порушення зору.
Після лікування cлiд ретельно контролювати артеріальний тиск.
Якщо розвиваються артеріальна гіпертензія, пiдозрiлий біль у грудях: сильний, прогресуючий або безперервний головний біль (iз порушеннями зору або без нього) або ознаки токсичності центральної нервової системи, прийом каберголiну слід припинити та негайно обстежити пацієнта.
У дослідженнях застосування каберголiну у післяпологовому періоді зниження артеріального тиску переважно протікало безсимтомно i часто спостерігалось однократно через 2-4 дні після початку лікування. Оскільки зниження артеріального тиску часто спостерігається у післяпологовий пepiод незалежно від медикаментозного лікування, ймвiрно, значна кiлькiсть зареєстрованих випадків зниження артеріального тиску після прийому каберголiну не була зумовлена дією препарату. Проте рекомендується здійснювати періодичний контроль артеріального тиску, особливо протягом перших кількох днів після прийому каберголiну.
3 метою уникнення можливої постуральної артеріальної гiпотензії однократна доза лікарського засобу Каберлат не має перевищувати 0,25 мг для жінок, які годують груддю та приймають препарат для пригнічення встановленої лактації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У клінічному дослiдженнi для оцінки ефективності та переносимостi однократної дози каберголiну 0,5 мг для пригнічення лактації було встановлено, що ризик розвитку побічних ефектів при такому показанні збільшується приблизно вдвічі, якщо лікарський препарат застосовувати як однократну дозу 0,5 мг.
Лікування гiпepпролактемічних станів
Перед початком лікування лікарського засобом Каберлат показане повне обстеження гіпофіза, оскільки гiперпролактинемiя, що супроводжується аменореєю/галактореєю та безпліддям, може бути спричинена пухлиною гіпофіза.
Каберлат відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гiпогонадизмом.
Оскільки вагітність може виникнути раніше, ніж відновлення менструального циклу. рекомендується робити аналіз на вагітність щонайменше кожні чотири тижні протягом періоду аменореї, а після відновлення менструації - при затримці більш ніж на три дні. Жінкам, які бажають уникати вагітності, слід рекомендувати використання механічних засобів контрацепції під час лікування лікарським засобом Каберлат та після припинення лікування цим препаратом до повторної появи ановуляцiї. Потрібно спостерігати за жінками, які завагiтнiли, для виявлення ознак збільшення гіпофізу, оскільки існує ризик збільшення об'єму вже наявної пухлини гіпофіза у період вагітності.
Перед початком застосування лікарського засобу Каберлат, необхідно виключити наявність вагітності. Жінкам, які бажають завагітніти, рекомендується при появі регулярного овуляторного циклу припинити лікування лікарським засобом Каберлат за 1 місяць до запланованого запліднення, оскільки клінічний досвід застосування препарату все ще досить обмежений i препарат характеризується довгим періодом напiввиведення. Якщо вагітність настає під час лікування, прийом каберголiну необхідно припинити.
Рекомендується проводити регулярні гінекологічні обстеження, зокрема цитологічні дослідження шийки матки та ендометрiя, у пацієнток, які приймають Каберлат протягом тривалого періоду.
Фiброз, ураження клапанів серця та можливі спорiдненi клінічні явища
Фiбрознi та серознi запальні розлади, такі як плеврит, випіт у плевральну порожнину, фіброз плеври, фіброз легенів, перикардит, випіт у порожнину перикарда, ураження одного або більше клапанів серця (аортального, мiтрального та тристулкового) або заочеревинний фіброз спостерігалися після довготривалого застосування похідних ріжків з агонiстичною дією на рецептор серотоніну 5НТ2в, таких як каберголiн. У деяких випадках симптоми або прояви ураження клапанів серця можуть зменшуватися після припинення прийому каберголiну.
У поєднанні iз випотом у плевральну порожнину/фіброзом спостерігалося надмірне збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). У разі підвищення ШОЕ невідомої етіології, що значно відхиляться від норми, рекомендується проводити рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.
Виникнення уражень клапанів пов'язують з накопиченням препарату, тому пацієнтів слід лікувати найнижчими ефективними дозами. Під час кожного візиту слід повторно оцінювати профіль безпечності лікування пацієнтів лікарським засобом Каберлат, щоб визначити доцiльнiсть продовження лікування.
Перед початком довготривалого лікування yci пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, зокрема ехокардiографiю, для визначення можливої наявності безсимптомного захворювання клапанів серця. До початку лікування також доцільно проводити визначення початкового рівня ШОЕ або інших маркерів запалення, легеневої функції/рентгенографії органів грудної клітки та функції нирок. Невідомо, чи може лікування каберголiном погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів з клапанною регургiтацiєю. У разі виявлення у пацієнта фіброзного захворювання клапанів серця лікування пацієнта лікарським засобом Каберлат продовжувати не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Протягом довготривалого лікування фiбрознi захворювання можуть розвиватися безсимптомно, тому слід спостерігати за пацієнтом щодо можливих проявів прогресування фіброзу. Отже, під час, лікування слід звертати увагу на такі ознаки та симптоми:
- захворювання легенів та плеври, такі як диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;
- ниркова недостатність або обструкція сечовідних/черевних судин, що можуть проявлятися у вигляді болю у попереку/боку та набряку нижніх кiнцiвок, а також будь-які можливі утворення у черевній порожнині або болючість, що можуть вказувати на заочеревинний фіброз;
- серцева недостатність: випадки клапанного або перикардіального фіброзу часто проявляються у вигляді серцевої недостатності. У зв'язку з цим при появі таких симптомів слід виключити наявність клапанного фіброзу (та конструктивного перикардиту).
Проведення клiнiчного дiагностичного монiторингу розвитку фiброзних захворювань у встановленому порядку с обов'язковим. Першу ехокардiографiю необхiдно зробити протягом 3-6 мiсяцiв пicля початку лiкування, пiсля чого частоту ехокардiографiчних дослiджень слiд визначити за допомогою вiдповiдого iндивiдуального клiнiчного обстеження з особливою увагою до перерахованих вище симптомiв, але щонайменше кожнi 6-12 місяців.
Застосування лiкарського засобу Каберлат слiд припинити у разi виявлення на exoкapдioгpaмi ознак виникнення нової або ускладнення наявної клапанної peгypгiтaції, рестрикції клапана або ущiльнення стулок клапана (див. розділ «Протипоказання»).
Необхiднiсть проведення iнших клiнiчних обстежень (наприклад, фiзикальне обстеження, включаючи аускультацiю серця, рентгенографiю та комп'ютерну томографiю) слiд визначати iндивiдуально для кожного пацiєнта.
Вiдповiднi додатковi дослiдження, зокрема визначення ШОЕ та креатинiну сироватки кровi слiд проводити за необхiдностi для пiдтвердження дiагнозу фiброзного захворювання.
Цей лiкарський засiб мiстить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимiсть деяких цукрiв, необхiдно проконсультуватися з лiкарем, перш нiж приймати цей лiкарськiй засiб.