Глутаминовая кислота табл. п/о 250 мг № 30

По 10 таблеток у блістерах. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору.

Фармакодинаміка. Замінна амінокислота, що бере участь у процесах переамінування амінокислот в організмі, у білковому і вуглеводному обмінах, стимулює окиснювальні процеси, сприяє знешкодженню та виведенню з організму аміаку, підвищує стійкість організму до гіпоксії. Сприяє синтезу ацетилхоліну та аденозинтрифосфату (АТФ), перенесенню іонів калію, відіграє важливу роль у діяльності скелетних м’язів. Глутамінова кислота належить до нейромедiаторних амінокислот, що стимулюють передачу збудження у синапсах центральної нервової системи. Фармакокінетика. Глутамінова кислота добре всмоктується при прийомі всередину. Швидко елімінується з крові, накопичуючись переважно у м’язовій і нервовій тканинах, печінці та нирках, проникає через гематоенцефалічний бар’єр і мембрани клітин. Частково глутамінова кислота під час всмоктування переамінується до утворення аланіну. Під впливом ферменту глутамдекарбоксилази перетворюється у мозку на медіатор — гамма-аміномасляну кислоту. Близько 4–7% її виводиться з сечею у незміненому вигляді, решта утилізується у процесі метаболічних перетворень.

Засоби, що діють на нервову систему. Код АТХ N07X X.

Одночасно з тіаміном і піридоксином (препарати вітамінів групи В) «Глутамінову кислоту» можна застосовувати для профілактики і лікування нейротоксичних явищ, спричинених вживанням пацієнтом лікарських препаратів ГІНК-групи (гідразиду ізонікотинової кислоти, наприклад: фтивазид, ізоніазид). При міопатії і м’язовій дистрофії «Глутамінова кислота» ефективніша у поєднанні з пахiкарпiном або глікоколом.

діюча речовина: 1 таблетка містить L-глутамiнової кислоти 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кальцію стеарат; оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II Blue: гіпромелоза, лактози моногідрат, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132), хіноліновий жовтий (Е 104).

Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 3 років.

Лікування епілепсії, в основному малих нападів з еквівалентами, соматогенних, інволюційних, інтоксикаційних психозів, реактивних станів з явищами депресії, виснаження; при затримці психічного розвитку у дітей, хворобі Дауна, при дитячих церебральних паралічах, поліомієліті (гострий і відновний періоди), при прогресуючій міопатії, для усунення і попередження нейротоксичних явищ, що можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду та інших препаратів групи гідразиду ізонікотинової кислоти.

Гарячкові стани, підвищена збудливість, різко виражені психотичні реакції, печінкова та/або ниркова недостатність, нефротичний синдром, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання органів кровотворення, анемія, лейкопенія.

Дорослим призначати у разовій дозі 1 г 2–3 рази на добу. Разові дози для дітей віком 3–6 років — 250 мг, 7–9 років — 0,5–1 г, віком від 10 років — по 1 г. Кратність прийому — 2–3 рази на добу. При олігофренії — по 100–200 мг на 1 кг маси тіла хворого протягом кількох місяців. Приймати за 15–30 хвилин до їди, при розвитку диспептичних явищ — під час або після їди. Курс лікування — від 1–2 до 6–12 місяців.

З боку крові та лімфатичної системи: зниження вмісту гемоглобіну, лейкопенія. З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, діарея. З боку нервової системи: головний біль, підвищена дратівливість, безсоння. З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипання на шкірі, свербіж, гіперемію.

Можливе посилення побічних реакцій. Лікування: терапія симптоматична, промивання шлунка, застосування ентеросорбентів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.