Фармакодинаміка.
Глутоксим виявляє імуностимулюючу, гемостимулюючу, токсикомодифікуючу, гепатопротекторну дію, пригнічує лікарську стійкість пухлинних клітин до антибіотиків антрациклінового ряду, алкілуючих засобів; дозволяє долати лікарську стійкість Micobacterium tuberculosis до ізоніазиду, асоційовану з генами katG (ген каталази-пероксидази) та inhA (ген фенол-АПБ-редуктази). Глутоксим потенціює дію доксорубіцину на пухлинні клітини, засобів хіміотерапії (ізоніазиду, рифампіцину, рифабутину, циклосерину, капреоміцину, левофлоксацину, катіонного антимікробного пептиду каталцидину) на Micobacterium tuberculosis.
Імуномодулююча дія препарату Глутоксим зумовлена рецептор-опосередкованим впливом на кальцій-залежні сигнальні шляхи макрофагів, що призводить до підвищення:
виживаності і функціональної дієздатності тканинних макрофагів;
екзоцитозу підмембранних гранул з внутрішньоклітинно паразитуючими формами Micobacterium tuberculosis;
активності лізосомальних ферментів;
утворення активних форм кисню;
поглинання і загибелі мікроорганізмів;
секреції цитокінів: інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 6, фактора некрозу пухлини, інтерферонів, еритропоетину, інтерлейкіну 2; катіонних протимікробних пептидів — дефенсинів, каталецидинів.
Гемостимулююча дія препарату Глутоксим зумовлена рецептор-опосередкованим посиленням кістково-мозкового кровотворення: процесів еритропоезу, лімфопоезу і гранулоцитомоноцитопоезу. Дія на клітини-попередники різних ліній формених елементів крові опосередкована функціонуванням МАР- і інозитом кіназної системами, призводить до підвищення стійкості гемопоетичних клітин, що диференціюються, відновлює їх чутливість до дії ендогенних факторів гемопоезу.
Токсикомодифікуючий і гепатопротекторний ефект препарату зумовлені рецептор- опосередкованим посиленням експресії ферментів другої фази детоксикації ксенобіотиків, включаючи глутатіонредуктази, глутатіонпероксидази, глутатіон-S-транферази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемоксигенази-1, підвищенням внутрішньоклітинного рівня відновленого глутатіону, що забезпечує захист клітинних структур від токсичної дії радикалів.
Глутоксим проявляє пряму інгібуючу дію на активність фактора множинної лікарської стійкості пухлинних клітин — білок Р-глікопротеїн (Pgp), який визначає стійкість пухлинних клітин до дії засобів хіміотерапії, включаючи антрациклінові антибіотики, препарати алкілуючої дії.
Глутоксим ініціює реакцію трансформації ізоніазиду — проліків, у фармакологічно активну форму — ізонікотинову кислоту, що має бактеріостатичну дію на Micobacterium tuberculosis, зумовлену негативною трансформацією генів katG (ген каталази-пероксидази) та inhA (ген фенол-АПБ-редуктази).
Глутоксим стимулює процеси екзоцитозу везикул з макрофагів з внутрішньоклітинно паразитуючими мікроорганізмами, включаючи Micobacterium tuberculosis, забезпечуючи їх видалення з фармакологічного сховища і роблячи доступними для дії антибактеріальних препаратів, включаючи ізоніазид, рифампіцин, рифабутин, циклосерин, капреоміцин, левофлоксацин.
Глутоксим посилює секрецію катіонних пептидів — дефенсинів і каталецидинів макрофагами, стимулює їх поглинання мікобактеріями туберкульозу, визначаючи опосередковану антибактеріальну дію препарату.
Фармакокінетика.
Глутоксим належить до групи природних метаболітів, що визначає особливості його метаболізму існуючими клітинними ферментативними системами. Після внутрішньом'язової, внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції біодоступність перевищує 90%. Відзначається лінійна залежність між дозою і концентрацією препарату у плазмі крові. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові при внутрішньовенному введенні спостерігається протягом 2–5 хвилин, при внутрішньом'язовому — протягом 7–10 хвилин. Як природний продукт пептидної природи, Глутоксим метаболізується в органах і тканинах організму з елімінацією нирками.