Брінера крап. оч. фл.-крапел. 5 мл

По 5 мл у флаконі з крапельницею; по 1 флакону з крапельницею у картонній коробці.

Краплі очні, суспензія. Основні фізико-хімічні властивості: суспензія від білого до майже білого кольору.

Фармакодинаміка. Механізм дії Очні краплі БРІНЕРА містять дві активні речовини: бринзоламід і тимололу малеат. Ці два компоненти знижують підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) шляхом зменшення секреції внутрішньоочної рідини, але роблять це за допомогою різних механізмів дії. Комбінований ефект цих двох активних речовин призводить до додаткового зменшення ВОТ порівняно з ефектом, який досягається при застосуванні будь-якого з цих компонентів окремо. Бринзоламід − сильнодіючий інгібітор карбоангідрази II (CA-II) людини, домінуючого ізоферменту ока. Пригнічення карбоангідрази у циліарних відрізках ока знижує виділення внутрішньоочної рідини, головним чином за рахунок сповільнення утворення іонів бікарбонату з наступним зменшенням транспортування натрію та рідини. Тимолол − це неселективний блокатор β-адренергічних рецепторів, який не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності, а також не чинить безпосередньої пригнічувальної дії на міокард. Тонографія і флуорофотометричні дослідження у людей підтвердили, що основна його дія пов’язана зі зниженням утворення внутрішньоочної рідини і невеликим збільшенням її відтоку. Фармакодинамічна дія Клінічні ефекти: У дванадцятимісячному контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою або очною гіпертензією, які, на думку дослідників, могли отримати користь від застосування комбінованої терапії і які мали середнє значення ВОТ 25 — 27 мм рт. ст., середнє зниження ВОТ при застосуванні очних крапель бринзоламіду 10 мг/мл + тимололу 5 мг/мл 2 рази на добу становило 7 — 9 мм рт. ст. У всіх часових точках під час всіх візитів пацієнтів було продемонстровано, що середнє зниження ВОТ при застосуванні дорзоламіду 20 мг/мл + тимололу 5 мг/мл не перевищувало аналогічний ефект при застосуванні препарату бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл. У шестимісячному контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою або очною гіпертензією із середнім значенням ВОТ 25 — 27 мм рт. ст. середнє зниження ВОТ при застосуванні очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл 2 рази на день становило 7 — 9 мм рт. ст., що на 3 мм рт. ст. перевищувало ефект при застосуванні бринзоламіду 10 мг/мл 2 рази на добу і на 2 мм рт. ст. − при застосуванні тимололу 5 мг/мл 2 рази на добу. Спостерігалося статистично значуще зниження середнього значення ВОТ порівняно із застосуванням бринзоламіду і тимололу під час усіх візитів протягом дослідження. У трьох контрольованих клінічних дослідженнях очний дискомфорт після інстиляції очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл був значно меншим, ніж при застосуванні дорзоламіду 20 мг/мл + тимололу 5 мг/мл. Фармакокінетика. Абсорбція Після місцевого застосування в око бринзоламід і тимолол абсорбуються через рогівку у системний кровотік. У фармакокінетичному дослідженні здорові добровольці приймали перорально бринзоламід по 1 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів, щоб скоротити час досягнення стабільної концентрації перед початком застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл. Після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл 2 рази на добу протягом 13 тижнів концентрація бринзоламіду у червоних кров’яних тільцях (ЧКТ) у середньому становила 18,8 ± 3,29 мкM, 18,1 ± 2,68 мкM та 18,4 ± 3,01 мкM відповідно через 4, 10 та 15 тижнів, вказуючи на те, що у ЧКТ підтримується стабільна концентрація бринзоламіду. При досягненні стабільних концентрацій після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл середнє значення максимальної концентрації (C_max) тимололу у плазмі крові та значення «концентрація-час» (AUC_0–12год) становили відповідно на 27% і 28% менше (C_max: 0,824 ± 0,453 нг/мл; AUC_0–12год: 4,71 ± 4,29 нг·г/мл) порівняно із застосуванням тимололу 5 мг/мл (C_max:1,13 ± 0,494 нг/мл; AUC_0-12год: 6,58 ± 3,18 нг·г/мл). Низький системний вплив тимололу після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл не є клінічно значимим. Після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл середнє значення C_max тимололу у плазмі крові досягалося через 0,79 ± 0,45 години. Розподіл Зв’язування бринзоламіду з білком плазми крові помірне (приблизно 60%). Завдяки своїй високій спорідненості з СА-ІІ та у трохи меншій мірі - з СA-I бринзоламід проникає у ЧКТ. Його активний метаболіт N-дезетилбринзоламід також акумулюється в ЧКТ, де переважно зв’язується з СA-I. Спорідненість бринзоламіду і метаболіту з ЧКТ і СA тканини призводить до низької концентрації у плазмі крові. Дані щодо розподілу у тканинах ока у кролів продемонстрували, що тимолол може бути кількісно визначений у внутрішньоочній рідині протягом 48 годин після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл. При досягненні стабільної концентрації тимолол може бути визначений у плазмі крові людини протягом 12 годин після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл. Метаболізм Шляхи метаболізму бринзоламіду включають у себе N-деалкілування, O-деалкілування та окиснення його N-пропілового бічного ланцюга. N-дезетилбринзоламід є головним метаболітом бринзоламіду, що утворюється у людей, який також зв’язується із СA-I при наявності бринзоламіду та акумулюється у ЧКТ. Дослідження іn vitro продемонстрували, що метаболізм бринзоламіду головним чином пов’язаний із CYP3A4, а також принаймні з чотирма іншими ізоферментами (CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8 та CYP2C9). Тимолол метаболізується двома шляхами. Перший шлях пов’язаний з утворенням етаноламінового бічного ланцюга у тіодіазольному кільці, а інший пов’язаний з утворенням етанольного бічного ланцюга у морфоліназоті та другого подібного бічного ланцюга з карбонільною групою, суміжною з азотом. Метаболізм тимололу пов’язаний головним чином із CYP2D6. Екскреція Бринзоламід виводиться переважно нирками (приблизно 60%). Майже 20% дози виявлено в сечі у формі метаболіту. Бринзоламід та N-дезетилбринзоламід є основними компонентами, виявленими у сечі разом зі слідами метаболітів N-дезметоксипропілу та О-дезметилу (< 1%). Тимолол та його метаболіти виводяться переважно нирками. Приблизно 20% дози тимололу виводиться із сечею у незміненому вигляді, а залишок виводиться також із сечею у формі метаболітів. Період напіввиведення тимололу з плазми крові (t_1/2) становить 4,8 години після застосування очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл. Доклінічні дані з безпеки Бринзоламід Доклінічні дані вказують, що немає будь-якого ризику для людини при застосуванні бринзоламіду, про що свідчать фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу. У процесі досліджень токсичності на кролях при введенні пероральних доз бринзоламіду до 6 мг/кг/добу (у 214 разів більше рекомендованої щоденної клінічної дози, що становить 28 мкг/кг/добу) не було виявлено будь-якого впливу на розвиток плода, незважаючи на значний токсичний вплив на самку. Аналогічні дослідження на щурах виявили незначне зменшення осифікації кісток черепа та груднини плода у самок, які одержували бринзоламід у кількості 18 мг/кг/добу (у 642 рази більше рекомендованої щоденної клінічної дози). Але у самок, які одержували 6 мг/кг/добу, цього ефекту не спостерігалося. Ці результати були одержані при дозах, що спричинили метаболічний ацидоз зі зменшенням приросту маси тіла самок та зменшенням маси плода. Спостерігалося залежне від дози зниження маси плода у самок, які одержували бринзоламід перорально: від незначного зниження (приблизно 5–6%) при дозі 2 мг/кг/добу приблизно до 14% при дозі 18 мг/кг/добу. Під час лактації при застосуванні 5 мг/кг/добу побічної дії на плід не спостерігалося. Тимолол Доклінічні дані вказують, що немає будь-якого ризику для людини при застосуванні тимололу, про що свідчать фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу. Дослідження токсичного впливу тимололу на репродуктивну функцію показали сповільнену осифікацію плода у щурів при відсутності побічних ефектів у постнатальному періоді (при дозі 50 мг/кг/добу, що у 3500 разів перевищує щоденну клінічну дозу — 14 мкг/кг/добу) та підвищену резорбцію плода у кролів (при введенні дози 90 мг/кг/добу, що у 6400 разів перевищує щоденну клінічну дозу).

Засоби, які застосовуються в офтальмології. Антиглаукомні препарати та міотичні засоби. β-блокатори. Код АТХ S01E D51.

Досліджень очних крапель БРІНЕРА щодо їх взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводили. Хоча очні краплі БРІНЕРА, які містять бринзоламід, інгібітор карбоангідрази, застосовують місцево, препарат абсорбується системно. При пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази повідомляли про порушення кислотно-лужного балансу. У пацієнтів, які застосовують очні краплі БРІНЕРА, слід враховувати такий прояв взаємодії. Існує імовірність виникнення адитивного ефекту до вже відомих системних ефектів інгібіторів карбоангідрази у пацієнтів, які приймають інгібітори карбоангідрази перорально та очні краплі бринзоламіду. Одночасне застосування очних крапель, що містять бринзоламід, і пероральних інгібіторів карбоангідрази не рекомендується. Ізоферменти цитохрому Р450, які відповідають за метаболізм бринзоламіду, включають CYP3A4 (основний), CYP2A6, CYP2B6, CYP2С8 та CYP2С9. Очікується, що інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, будуть пригнічувати метаболізм бринзоламіду, пов’язаний з ізоферментом CYP3A4. Слід бути обережними при супутньому застосуванні інгібіторів CYP3A4. Однак накопичення бринзоламіду малоймовірне, оскільки він переважно виводиться нирками. Бринзоламід не є інгібітором ізоферментів цитохрому Р450. Існує імовірність виникнення адитивних ефектів, що призводять до артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії при застосуванні очних крапель, які містять β-блокатори одночасно з пероральними або внутрішньовенними блокаторами кальцієвих каналів (дилтіазему), β-блокаторами, антиаритмічними засобами (включаючи аміодарон), глікозидами наперстянки, парасимпатоміметиками, гуанетидином та резерпіном. β-блокатори можуть знижувати чутливість до адреналіну при лікуванні анафілактичних реакцій. Особливо обережними слід бути пацієнтам з атопією або анафілаксією в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»). При прийомі β-блокаторів може посилюватися гіпертензивна реакція у разі раптового припинення застосування клонідину. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні очних крапель БРІНЕРА та клонідину. Про посилення системної дії β-блокаторів (наприклад зниження частоти серцевих скорочень, депресію) повідомляли під час комбінованого лікування інгібіторами CYP2D6 (наприклад, квінідином, флуоксетином, пароксетином) та тимололом. Рекомендується застосовувати комбінації з обережністю. β-блокатори можуть посилювати гіпоглікемічний ефект протидіабетичних засобів. β-блокатори можуть маскувати ознаки і симптоми гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»). Іноді повідомляли про виникнення мідріазу при одночасному застосуванні офтальмологічних β-блокаторів та адреналіну (епінефрину).

діючі речовини: бринзоламід, тимолол; 1 мл суспензії містить бринзоламіду 10 мг, тимололу малеату 6,83 мг еквівалентно тимололу 5 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид, маніт (E 421), карбомер 974Р (карбомер гомополімер тип В), тилоксапол, динатрію едетат, натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена та/або натрію гідроксид (для корекції рН), вода для ін’єкцій.

Безпека та ефективність очних крапель БРІНЕРА у дітей віком до 18 років не встановлені. Дані щодо застосування препарату цій категорії пацієнтів відсутні.

Зниження внутрішньоочного тиску у дорослих пацієнтів із відкритокутовою глаукомою або очною гіпертензією, у яких застосування монотерапії не призвело до достатнього зниження внутрішньоочного тиску.

Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до інших β-блокаторів. Підвищена чутливість до сульфонамідів (див. розділ «Особливості застосування»). Стани, які супроводжуються гіперреактивністю дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму або бронхіальну астму в анамнезі, тяжке хронічне обструктивне захворювання легень. Синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня, не контрольована кардіостимулятором. Виражена серцева недостатність, кардіогенний шок. Тяжкий алергічний риніт. Гіперхлоремічний ацидоз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тяжка ниркова недостатність.

Застосування дорослим, включаючи пацієнтів літнього віку Доза становить 1 краплю очних крапель БРІНЕРА у кон’юнктивальний мішок ураженого ока (очей) 2 рази на добу. Системна абсорбція знижується, якщо притиснути в ділянці нососльозового отвору або закрити повіки. Це знижує системні побічні реакції та підвищує місцеву активність (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо дозу пропущено, лікування слід продовжувати, застосовуючи наступну дозу згідно зі схемою застосування. Доза не повинна перевищувати 1 краплю в уражене око (очі) 2 рази на добу. При заміні іншого офтальмологічного антиглаукомного засобу очними краплями БРІНЕРА застосування іншого засобу слід припинити, розпочавши застосування очних крапель БРІНЕРА з наступного дня. Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок Не проводилося будь-яких досліджень препарату БРІНЕРА або очних крапель тимололу 5 мг/мл у пацієнтів із порушеннями функції печінки та нирок. Немає необхідності у коригуванні дози препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки або пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату БРІНЕРА при застосуванні пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну < (30 мл/хв) або пацієнтам із гіперхлоремічним ацидозом (див. розділ «Протипоказання»). Оскільки бринзоламід та його основний метаболіт виводяться головним чином нирками, препарат БРІНЕРА протипоказаний для лікування цієї категорії пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»). Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (див. розділ «Особливості застосування»). Спосіб застосування Для офтальмологічного застосування. Пацієнту слід рекомендувати добре збовтувати флакон перед застосуванням. Після першого відкриття флакона слід зняти захисне кільце, призначене для контролю першого відкриття. Щоб попередити забруднення кінчика крапельниці та вмісту флакона, необхідно дотримуватись обережності та не торкатися повік, прилеглих ділянок або інших поверхонь кінчиком флакона-крапельниці. Пацієнту слід рекомендувати щільно закривати флакон після застосування крапель. Якщо місцево застосовується більше одного офтальмологічного засобу, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хвилин. Очні мазі застосовують в останню чергу.

Короткий огляд даних з безпеки У клінічних дослідженнях найчастішими побічними реакціями були затуманення зору, подразнення ока та біль в оці, що виникали приблизно у 2 — 7% пацієнтів. Короткий огляд побічних реакцій, наведений у формі таблиці Під час клінічних досліджень очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл і компонентів бринзоламіду та тимололу та у постмаркетинговий період повідомляли про наведені нижче побічні реакції, що класифікувалися наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10000 і <1/1000) дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості.

Класи та системи органів	Побічні реакції (відповідний термін MedDRA (в. 18.0))
Інфекційні та паразитарні захворювання	Частота невідома: ринофарингіт3, фарингіт3, синусит3, риніт3
З боку крові і лімфатичної системи	Нечасто: зниження кількості лейкоцитів1. Частота невідома: зниження кількості еритроцитів3, підвищення рівня хлоридів у крові3
З боку імунної системи	Частота невідома: анафілаксія2, анафілактичний шок1, системні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк2, локальні та генералізовані висипання2, підвищена чутливість1, кропив’янка2, свербіж2
З боку обміну речовин	Частота невідома: гіпоглікемія2
Психічні розлади	Рідко: безсоння1. Частота невідома: депресія1, втрата пам’яті2, апатія3, пригнічення настрою3, зменшення лібідо3, нічні жахи2,3, нервозність3
З боку нервової системи	Часто: дисгевзія1. Частота невідома: ішемія судин головного мозку2, інсульт2, втрата свідомості2, посилення ознак та симптомів міастенії gravis2, сонливість3, порушення моторики3, амнезія3, погіршення пам’яті3, парестезія2,3, тремор3, гіпестезія3, втрата смаку3, запаморочення1,2, головний біль1
З боку органів зору	Часто: крапчастий кератит1, затуманення зору1, біль в очах1, подразнення очей1. Нечасто: кератит1,2,3, сухість очей1, забарвлення рогівки1, виділення з очей1, свербіж очей1,3, відчуття стороннього тіла в очах1, очна гіперемія1, гіперемія кон’юнктиви1. Рідко: ерозія рогівки1, опалесценція в передній камері ока1, світлобоязнь1, підвищена сльозотеча1, гіперемія склери1, еритема повік1, утворення лусочок по краях повік1. Частота невідома: збільшення екскавації диска зорового нерва3, відшарування судинної оболонки ока після трабекулотомії2 (див. розділ «Особливості застосування»), кератопатія3, дефект епітелію рогівки3, порушення з боку епітелію рогівки3, підвищення внутрішньоочного тиску3, преципітати в оці3, забарвлення рогівки3, набряк рогівки3, зниження чутливості рогівки2, кон’юнктивіт3, мейбоміїт3, диплопія2,3, підвищена чутливість до яскравого світла3, фотопсія3, зниження гостроти зору2,3, погіршення зору1, птеригіум3, очний дискомфорт3, сухий кератокон’юнктивіт3, гіпестезія ока3, пігментація склери3, субкон’юнктивальна кіста3, порушення зору3, набряк очей3, алергічні прояви з боку очей3, мадароз3, порушення з боку повік3, набряк повік1, птоз2.
З боку органів слуху та рівноваги	Частота невідома: вертиго3, шум у вухах3
З боку серця	Часто: зниження частоти серцевих скорочень/зменшення пульсу1. Частота невідома: зупинка серця2, погіршення функції серця2, застійна серцева недостатність2, атріовентрикулярна блокада2, кардіо-респіраторний дистрес3, стенокардія3, брадикардія2,3, нерегулярність частоти серцевих скорочень3, аритмія2,3, прискорене серцебиття2,3, тахікардія3, підвищена частота серцевих скорочень3, біль у грудях2, набряк2
Судинні порушення	Нечасто: зниження артеріального тиску1. Частота невідома: артеріальна гіпотензія2, гіпертензія3, підвищення артеріального тиску1, феномен Рейно2, похолодання кінцівок2
З боку дихальної системи, торакальні і медіастинальні порушення	Нечасто: кашель1. Рідко: біль у глотці1, ринорея1. Частота невідома: бронхоспазм2 (переважно у пацієнтів з попередньо існуючим бронхоспастичним захворюванням), задишка1, астма3, носова кровотеча1, гіперактивність бронхів3, подразнення горла3, закладеність носа3, застій у верхніх дихальних шляхах3, надлишкова секреція носоглоткового слизу3, чхання3, сухість у носі3.
З боку шлунково-кишкового тракту	Частота невідома: блювання2,3, біль у верхній частині живота1,3, біль у животі2, діарея1,3, сухість у роті1, нудота1, езофагіт3, диспепсія2,3, абдомінальний дискомфорт3, дискомфорт у шлунку3, посилення перистальтики кишечнику3, розлади шлунково-кишкового тракту3, гіпестезія ротової порожнини3, парестезія ротової порожнини3, метеоризм3
З боку печінки і жовчовивідних шляхів	Частота невідома: відхилення від норми показників печінкових проб3
З боку шкіри та підшкірних тканин	Частота невідома: кропив’янка3, макуло-папульозні висипання2,3, генералізований свербіж3, ущільнення шкіри3, дерматит3, алопеція1, псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу2, висипання1, еритема1,3
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини	Частота невідома: міалгія1, спазми м’язів3, артралгія3, біль у спині3, біль у кінцівках3
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Нечасто: наявність крові в сечі1. Частота невідома: біль у ділянці нирок3, полакіурія3.
Порушення репродуктивної функції та функції молочної залози	Частота невідома: порушення ерекції3, статева дисфункція2, зниження лібідо2
Порушення загального характеру та стани, пов’язані з місцем введення	Нечасто: нездужання1,3. Частота невідома: біль у грудях1, біль3, підвищена втомлюваність1,2, астенія2,3, дискомфорт у грудній клітці3, відчуття тривоги3, дратівливість3, периферичний набряк3, залишки лікарського препарату3
Лабораторні показники	Нечасто: підвищення рівня калію в крові1, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові1

¹Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні препарату. ²Додаткові побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні тимололу як монотерапії. ³Додаткові побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні бринзоламіду як монотерапії. Опис деяких побічних реакцій Дизгевзія (гіркий або незвичний присмак у роті після закапування) була системною побічною реакцією, пов’язаною із застосуванням очних крапель бринзоламід 10 мг/мл + тимолол 5 мг/мл, про яку часто повідомляли у клінічних дослідженнях. Вона, імовірно, була пов’язана з бринзоламідом та спричинена потраплянням очних крапель у носоглотку через носослізний канал. Притиснення в ділянці нососльозового каналу або обережне закриття повік після закапування може зменшити вірогідність цього прояву (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Очні краплі БРІНЕРА містять бринзоламід, який є інгібітором карбоангідрази сульфонамідної групи, що абсорбується системно. Зазвичай при застосуванні системних інгібіторів карбоангідрази виникають шлунково-кишкові, нервові, гематологічні, ниркові та метаболічні розлади. Такі ж типи побічних реакцій, які властиві пероральним інгібіторам карбоангідрази, можуть виникнути і при їх місцевому застосуванні. Тимолол абсорбується в системний кровотік. Це може спричинити такі ж побічні реакції, які властиві системним β-блокаторам. Наведені побічні реакції включають реакції, притаманні класу офтальмологічних β-блокаторів. Вище наведені додаткові побічні реакції, пов’язані із застосуванням окремих компонентів, які можуть потенційно виникати при застосуванні очних крапель БРІНЕРА. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному застосуванні. Для зменшення системної абсорбції див. розділ «Спосіб застосування та дози». Зафіксовано такі побічні реакції під час терапії із системним застосуванням тимололу: набряк легенів, зниження рівня фізичних навантажень, підвищена пітливість, ексфоліативний дерматит, зниження концентрації, ускладнене сечовипускання, гіперглікемія, хрипи, неспецифічна тромбоцитопенічна пурпура.

При випадковому проковтуванні вмісту флакона симптоми передозування β-блокаторами можуть включати брадикардію, артеріальну гіпотензію, серцеву недостатність та бронхоспазм. У випадку передозування очними краплями БРІНЕРА лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим. Через вміст бринзоламіду може виникнути електролітний дисбаланс, розвинутись ацидозний стан, а також можливий вплив на центральну нервову систему. Необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові (особливо калію) та рівень рН крові. Дослідження продемонстрували, що тимолол важко виводиться з організму шляхом діалізу.

Для препарату не потрібні спеціальні умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.